Але найбільше людей у цій історії було вбито в Бані Шен. Майже кожен з нас шкодував про це Бань Шена, а коли згадували Лінь Вейся, голос зачитувався осудом.
Лінь Вейся знала про ці упреї і приймала їх.
В останні два дні перед перекладом Шенґао Лінь Вейся вийшла з вчительської та пачкою тетрадей, опустивши темні вії.
Вона йшла, як раптом послизнулася і з глухим стуком впала на підлогу. Білі аркуші з завданнями розлетілися в різні сторони.
Колено проколола гострий біль, лікоть обдерло дрібні камені - кров з-під шкіри.
Від болю у Ліні Вейся виступив піт на лобі. Вона спробувала піднятися, але сили зовсім залишили її. Деякі учні прогулювалися повз, інші стояли на поручні і обговорювали завдання, які не помічають.
Ніхто не простягнув їй руки.
Лін Вейся опустила погляд. Через мить у полі зору з'явився край зеленій спідниці, мілина бліда щиколотка. Вона підняла очі, і перед нею стояла старша студентка Чен Усюань.
Сьогодні вона зайшла до Шаньгао по справах і випадково натрапила на цю сцену.
Чен Усюань присела і простягнула руку.
На ній було зелене плаття на брухтках, м'яке волосся вільно спадали на спину, відкриваючи тонкі руки, а ключі біліли як лід у місячному світлі - вона була сліпучо хороша.
Темні вії здригнулися. Лін Вейся подивилася на простягну долоню, поклала в неї свою, і Чен Усюнь допомогла їй стати підтримкою та відправляти у медпункт.
Ліній Вейся прихручувала, спираючись на плече старшої однокурсниці. Коли вони проходили по коридору повз 11 "А" вона почула сміх - хтось стискав рот рукою, але смішки все одно доносилися.
Взуань теж їх почула.
Лін Вейся не хотіла звертати уваги і вже збиралася йти далі, але Чен Усюань зупинилась і обвівши всіх крижаним поглядом, відчекала:
— Скупота придурків. Наскільки я знаю, весь цей час ви хвалили її. На форумі писали, що вона хороша людина. А тепер достатньо одній людині звинуватити її - і ви всі разом кинулися за нею, не маючи власної думки? — Чен Узюань подивилася на дівчину, яка прикривала рот рукою і повільно продовжувала: « Ви знаєте всі обставини між цими людьми? Ви самі - Бань Шен? Навіщо ж відразу засуджувати її?
Чен Усюань присіла, дивлячись на них зверху, і з натиском додала:
— Старша дівчина дасть вам пораду: сліпо йти за натовпом, втрачаючи свою індивідуальність і здатність мислити, — не добре.
Недавно Усюань прочитала книжку « Психологія мас » і там було сказано: « Коли людина потрапляє в натовп, то втрачає розум. Щоб отримати схвалення, індивід готовий відкинути мораль і обміняти свій розум на почуття безпеки, яке дає приналежність до групи."
Схоже, так воно і є.
Всі переглянулися, щітки їх засідали фарбою, і вони опустили голови. Натовп розставився, і Чен Усюань забрала Лінь Вейся з навчального корпусу.
В останні дні Лінь Вейся майже не їла. Але саме Усюань поїтиме в їдальні.
У їдальні Чен Вусань відклала ложку і сказала:
— У нього все неважливо. Якщо хочеш знати, що з ним відбувається, пиши мені на вихідні.
— Добре, — каже Лінь Вейся бездумно жувала білий рис.
Сьогодні був її день народження. Їй виповнилося вісімнадцять.
— Старшакурница, не могла б ти мені допомогти? — Линь Вейся підняла очі.
Чен Усюан відповіла, не задумуючись:
— Могла б.
- Я ще не сказала, в чому справа, а ти вже погодилася.
« Я трохи люблю тих, хто мені подобається, — каже Чен Усюань м’яко посміхнулася краями губ.
Дякую.
Повернувшись додому, Лінь Вейся дістала телефон і набрала номер Бань Шена. У трубці пролунав лагідний жіночий голос: « Вибачите, абонент тимчасово недоступний».
Мізинець раптово звело судноорогою. Лін Вейся знайшла контакт з Чен Всюань і відправила повідомлення.
Екран засвітився — Ущуань прислала адресу і сказала прийти о четвертій годині дня в суботу.
Наступного дня Лінь Вейся доїхала автобусом до Нанванського району. Вийшовши, вона зрозуміла, що десь поблизу знаходиться ще один будинок Бань Шена.
Вона стояла під пальмою і чекала, коли з'явиться Чен Усюань, але замість неї прийшов Лі Іжань.
Лі Іжань, побачивши Лінь Вейся, теж розлютився - хотів сказати пару слів за друга, але коли побачив її бліде обличчя, стримався і сказав:
- Вона скоро прийде, мене послали зустріти тебе.
Лі Іжань привів Лін Вейся до вілли у Нанванському районі. По дорозі він майже мовчав, атмосфера була важкою. Вони підійшли до синього будинку і зупинилися неподалік.
- А-Шен зараз не може тебе бачити, він під домашнім арештом.
Іжань вказав рукою вперед, і Лін Вейся простежувала за його жестом. Вона помітила, що це, здається, був той самий будинок, де жив господар тієї собаки, через яку вони з Баню Шеном тоді посварилися.
Ліжань і Лінь Вейся стояли під деревом, і невдовзі з дому знову вийшов той самий чоловік років сорока.
- Ви тоді посварилися через собаки, пам'ятаєш? — Лі Іжань глянув на годинник і продовжив: « Я скажу тобі, що тут повно домашніх собак у багатому районі, але також бездомним вистачає. Ця неповнолітня вівчарка була піддана цьому чоловікові. Бродячий пес, який не знав правил, часто крала їжу в сусідів, і господар, щоб навчити її, почав її бити. Звичайно, бити собаку — підло. Але у цього господаря маніакальний синдром, психічні проблеми. Чим більше ви його провокуєте, тим частіше він мучить собаку. А-Шен давно живе в цьому районі і знає, що за тип цей чоловік, тому він не дав тобі втручатися.
Лінь Вейся застигла як вкопана. Значить, все було не так. Він не був байдужим, він завжди прикидався поганим. Вона весь цей час звинувачувала його марно і навіть наговорила йому таких жахливих речей.
Іжань опустив голову і щось друкував у телефоні.
Невдовзі Лінь Вейся побачила, як Вусуань веде на повідку собаку. Вона швидко підійшла, і Лін Вейся зрозуміла, що це та сама німецька вівчарка — тепер вона помітно зросла.
Лін Вейся, не задумуючись, сіла на котточки і простягла долоню.
Ніби відчувши щось, собака з вологими, блискучими очима легонько потьмяніла мордою про її долоню.
Усюань і Лі Їжань переглянулися, та сказала:
- Насправді А-Шен підкупив психіатра, у якого був той чоловік. Лікар порадив йому віддати собаку - це як відпустити її на волю. А-Шен попросив мене викупити її, а у мене якраз знайшла подруга, яка хотіла завести собаку і вона забрала його до себе.
Бань Шен хитрощів, а вона в лобі.
Вона не знала, чому Бань Шен весь час прикидався холодним, розрахунковим і байдужим до всього.
Сліза впала на землю і відразу випарувалася.
Все це було помилкою.
— Вейся, А-Шен пройшов через багато чого. Він справді дуже хороший, — сказала Взуань. - А-Шена, напевно відправлять за кордон. Батько і раніше хотів його відправити, але він не погоджувався. Мабуть, через тебе. Тепер у нього немає вибору, його відправляють, — додала вона.
« Його посвідчення зрештою стало статусом, він став дорослим ». Невже він і тепер не може самостійно вирішувати? — Нахмурився Лі Іжань.
Лі Іжань вже відкрив рот, щоб сказати щось ще, як раптом звідкись вилетіла фігура і різкий аромат духів вдарив в ніс.
Це була Лі Шенжань, яка саме збиралася виходити і невідомо скільки встигла почути.
Лі Шенжань злостиво втупилася на Лінь Вейся - погляд її, здавалося, готовий був розтріскувати ту на шматки. Вона накинулась на старшого брата:
- Навіщо ви їй все це говорите!
Лін Вейся підняла очі і зустрілась з її мигдалювидними, почервоніли очима. Погляд Лі Шенжань був спрямований прямо на неї, у голосі звучала ненависть:
- Ти ніколи не дізнаєшся, через що він пройшов. Ти його недостойна.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno