Вона не отримала відповіді, коли відмовилася. Бань Шен мовчав.
Вона припустила, що він образився.
Оскільки у них тепер була домовленість, і це був перший день, він, природно, хотів побути з нею ближче, провести більше часу разом. Але Лінь Вейся вже домовилася з Сицзю і не подумала про нього.
Коли вона подумала про це, то написала: [ Наступного разу - обов'язково.]
Але Бань Шен все ще не відповідав.
Після третього уроку китайського лао Лю попросив Лінь Вейся зайти в навчальну за тетрадами. Вона принесла високу стопку, поставила на кафедру і роздала по групах.
Коли черга дійшла до четвертої групи, Лінь Вейся на мить затрималася, вибрала запис Бань Шена і вирішила віддати його особисто.
Вона сподівалася, що зможе заговорити з ним, поки роздаватиме зошит. Підійшовши до його парті, вона простягнула зошит:
— Твоя работа.
Бань Шен якраз вивчав свій пульт від дрона — здається, він зламався. Він опустив голову, вени на шиї напружувалися і виступили, придаючи йому дивну привабливу напруженість.
Лінь Вейся заговорила з ним, але Бань Шен навіть не підняв очей. Він продовжував возитися з пультом, ніби його не існувало.
Її рука з тетрадью застигла в повітрі. Лінь Вейся подумки зітхнула.
Як тільки продзвонив дзвінок на обід, учні кинулися до виходу з контейнера і палко обговорювали свою їжу.
Лінь Вейся і Лю Сицзя, як завжди, йшли в їдальню під руку. Але Лін Вейся відчувала, що з Сицзя щось не так.
Вона не посміхалася своєю яскравою усмішкою, але говорила мало. Коли Лінь Вейся намагалася заговорити з нею, та відповідала неважно.
Несподівано Лю Сицзя задзвонив. Навіть не глянувши на екран, вона вимкнула його. У очах застиг холодний лід.
Лін Вейся мигцем помітила - здається, дзвонила її мама.
Лю Сіцзя, як завжди, з’їдав у пошматованій дієті. До нього долучався зелений сік для очищення організму. Після того дзвінка Сінцзя, схоже, стала ще більш роздратованою. Вона тягнулася в овочі паличками, не виявляючи інтерес до їжі.
Мабуть, до неї дійшло якісь чутки. Вона подивилася на Лін Вейся своїми розкосими очима:
— Вейся, ти не зробила нічого поганого щодо мене?
Лін Вейся повільно жувала стручку квасоля і запитала:
- А що означає "добре"?
Лю Сіцзя поспішала, не сподіваючись на зустрічне питання. Вона вже хотіла щось сказати, як раптом помітила на її ключах колод у вигляді динозавра. У душі закралося негативне передчуття, і вона обережно запитала:
- Звідки у тебе цей колода?
Лін Вейся подивилась на ключі Лю Сіцзя під коміром - вона стала ще гіршим. Потім вона змінила свій погляд на майже недоторкану їжу.
Вона їла менше, ніж раніше.
— З'їж більше половини цього - і я скажу тобі, — сказала Лінь Вейся та простягла їй палички.
Вони кілька хвилин дивилися один на одного. Зрештою Лю Сицзя здалася і почала мовчки їсти. Тоді Лін Вейся пішла до роздаваної і взяла порцію супу з кукурудзяною та пліснявими.
Незабаром вона повернулася з підносом і поставила суп перед Сицзя. Подивившись на її обід, вона помітила, що їжа в коробочку майже зникла.
Лю Сицзя прожувала брокколі, потиснула плечима і з гордістю сказала:
— Я з'їла. Кажи.
Лінь Вейся поклала руки в кишені, стояла перед нею і мовчала. Потім злегка нахилилася, простягла руку і сильно стиснула її щелепи.
Від болю Лю Сицзя розкрила рот. Лін Вейся все ще була в цій позі, її бурштинові очі дивилися холодно і проникливо:
— Ты вдала.
Хоча Лю Сіцзя майстерно малювала їжу, вона не могла обманути Лінь Вейся. Її довгі вії піднялися, і вона глянула на смітник у кутку - там лежала свіжа їжа.
У очах мигнула лють. Лю Сицзя зі злістю відштовхнула її руку, втративши контроль над собою, і дивлячись їй в очі, різко та пронизливо викрикувала:
— Що тобі робити?
З гуркотом вона зірвала ложку на стіл. На мить запанувала тиша. Усі, хто обідає, обернулися з цікавістю спостерігаючи за сценою.
Лю Сицзя різко встала і, не оглядаючись, вийшла з їдальні. Вона йшла швидко і випадково зіткнулася з Нін Чао, який повільно брев з кокосовим горіхом в руках.
Кокос впав, і сік розлився по підлозі. Нін Чао вдарився плечима, розлютився і схопив дівчину за плече:
- Ти що, з розуму...
Він осяявся, побачивши вираз її обличчя. Залишок фрази застряг у нього в горлі.
Лю Сицзя з кам'яним обличчям відштовхнула його руку і втекла.
Лінь Вейся стояла нерухомо, дивлячись їй слідом, і мовчала.
Після обіду учні по черзі збирали підноси. Лінь Вейся помила руки і проходила повз магазинчика, але не дойшовши двох кроків, зупинилась і повернулася.
***
Після обіду був урок каліографії. Вчитель пояснював теорію, а учні відволікалися. Лін Вейся малювала щось на аркуші. Кілька разів вона повертала голову і дивилася на Бань Шена.
Він все ще не дивився на неї.
Після уроку Лінь Вейся підійшла до кафедри, щоб оголосити доручення лао Лю: потрібно замовити збірник китайської мови. Ті, хто не хоче заговорити, можуть підійти до неї, щоб вона відзначила їхні імена.
Другий урок — фізичні вправи. Хлопці з м'ячем у руках вже вибігли гурбою, а дівчатка неквапливо зачісувалися, верталися перед дзеркалом, і тільки коли результат їх влаштовувався, повільно йшли в роздягальню переодягатися в спортивну форму.
Фан Мо гукнула Лінь Вейся, але та похитала головою і м'яко усміхнулась:
— Иди, я догоню.
Тоді я пішла! — и Фан Мо помахала ей рукою.
Бань Шен все ще сидів за партою, зігнувшись над своїм дроном. Лінь Вейся залишилася сидіти на місці, поки клас не спорожнів.
Ніхто не казав першим.
Лін Вейся встала і підійшла до нього, її тінь впала на парту. Вона подивилася на нього:
— Бань Шен.
Голос її був м'яким, в повітрі витікав солодкий фруктовий аромат. Рука Бань Шена, яка тримала канцелярський ніж, здригнулася, але він так і не підняв голови.
Побачивши, що він як і раніше ігнорує її, Лінь Вейся відвела погляд і вже збиралася пройти повз його місця, як раптом чиясь рука схопила її за зап'ястя. Він опустив свої темні брови і очі.
— Твоя тетрадь, — дала вона.
Коли вона пішла, Бань Шен кинув ніж на стіл, провів рукою по шиї і недбало взяв зі столу зо стола тетрадь. Звідти посипалися льодяники в обгортках.
Бань Шен замер, підняв один з них і довго дивився. Його губи піднімалися, усмішка ставала все ширшою. Його очі, немов захоплені весняним вітром, були зазвичай дуже зворушені.
Хм, вирішила задобрити?
На фізиці, за командою вчителя Лінь Вейся разом з кількома однокласниками вирушила до тенісних ракеток. Вона несла коробку з зеленими м'ячами в сторону майданчика, і до її вуха дійшли розмови хлопців.
Цю Мінхуа глянув на годинник і в шоці вигукнув:
— Бань-е, краще зроби своє звичайне жорстоке обличчя, а то ти весь час посміхаєшся - я не звик! Почуваюсь так, ніби це усмішка перед вбивством!
У кишені Лінь Вейся завібрував телефон - прийшло повідомлення.
Вона перехопила коробку вище, звільнила одну руку і дістала телефон.
Побачивши повідомлення від Бань Шена, вона затамувала подих. Їй здалося, що вітер обгорнув її щітки.
Вона запитала: [Що означає перший день"] У твоєму ранковому пості?
Ban: [Перший день підготовки до випускних іспитів.]
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno