Протягом цього століття лис Плана Чарівників змінився до невпізнання. Епохальне об’єднання з Межмірем завершилося успіхом: Месопотамія остаточно розірвала зв'язки з Планом Бездні, інтегрівавшись у структуру світу магів.
В акваторії на північ від Континента Караг було споруджено величні Ворта Портала, які сполучали дві реальності.
Контроль над цим стратегічним вузлом виконував спеціальний сторож.
По суті, Межмір'є "причало" до берегів Північних земель Генрі.
У найкоротший час навколо воріт виросли квітучі острівні міста, які стали центрами торгівлі та культури.
Доступ до переходу був відкритий для всіх охочих: після стандартної перевірки Мітки чарівника будь-хто міг перетнути кордон, якщо за ним не було злочинів. Межмірье перетворилась на затишний, хоча і специфічний малий план всередині спільної системи.
Через те що Генрі не міг бачити його в Північних землях, урат завжди був бездоганним. Ніхто — ні амбітний маг, ані зухвалий найманець — не наважувався порушувати спокій цих територій.
У глибинах Річки-Матері Генрі вкинув голову, оцінюючи відстань до примарної мереми.
Після того як тіло почало коричнево і вивернуло кожен м’яз, він знову піднявся.
Незабаром він зрозумів, що швидкість пересування в субстанції була незмінною.
Навіть коли його внутрішня сила зростала, то не могли подолати невидимий бар’єр опору.
Його нинішній темп навряд чи перевищував показники чемпіона з плавання серед звичайних людей; позбавлене надприродної швидкості, це рух від боку здавалося до дивного будничним.
"Можливо, це ще одна константа Річки-Мамері..." - відреставровано зафіксував його думку.
Генрі визнав, що все ще далеко від повного розуміння законів цього місця. Річка тримала в собі занадто багато фундаментальних таємниць, щоб їх можна було розшифрувати за такий короткий термін. Пропливши ще кілька десятків метрів, він плавно сповільнився.
Психіатура наливалася свинцевою вагою, і чіп сигналізував про досягнення денного навантаження. Розуміючи, що подальше просування сьогодні безглуздо, Генрі завмер, дозволяючи водам Річки-Матері баюкати його втомлене тіло.
У тихому тиші його думки мимовільно звернулися до долі нащадків. За ці роки Клан Мелін перетворився на справжню імперію, яка росла у геометричній прогресії і вже з’явилася правнуками.
Поки що йому вдавалося побачити кожного з них хоча б раз, особисто запечатавши образ у пам’яті. Однак підсумовуючи це, він зазначив, що незабаром на такі сентиментальні справи не залишиться часу.
Подальші покоління, мабуть, знатимуть про нього лише з легенд і ніколи не охоплять свого предка.
Кілька десятиліть тому Ґольдден досяг сьомого Легендарного рангу, але з того часу його прогрес наче вперся у стіну.
У своїх довгих розмовах з ним Генрі дійшов висновку, що сила Крові Безскінченного дарунка надзвичайної сили деколи перетворилась на золоті кайдани.
Перехід на восьмий ранг Владики вимагав формування унікальної, власної кривавої руни.
Голден міг вибрати легкий шлях, просто скинувши безконечну руну свого батька, але юнак вперто шукав свій власний.
Генрі усвідомлював, наскільки складним було це завдання. Можливо, він і не був готовий до цього, оскільки їхній родовід перевершив усі відомі сили крові у безмежних планах.
Однак він не нав’язував своєї волі. Він скупо схвалював аутентичність молодого чоловіка, бо Генрі не хотів, щоб його діти ставали блідими тінню своєї власної величі. У разі успіху перед кланом відкрилися б нові горизонти, а невдача... Голден був достатньо молодий, щоб дозволити собі ризик і витратити багато століть на експерименти. Їм не було куди поспішати.
Протягом цього століття сила Плану Чарівників повністю закріпила свій виріб і стала найвищою. Серед першого покоління дітей Генрі вже сімнадцять чоловік повністю опанувався на сьомому Легендарному ранзі. Це виглядало страшно, майже божественним сходженням, але в масштабах високорівневого світу це було законним підсумком. Генрі, будучи першим Прародителем Крові Безскінченності, передав дітям чистішу есенцію своєї сили, і їх стрімкий зліт був лише питанням часу та дисципліни.
Шлях Голдена та інших виявився куди більш гладким, ніж ті тернії, через які колись продирався сам Генрі. Там, де батько платив за кожну крихітку знань кров’ю і ризиком, сини рухалися по вимощеній дорозі, підганяючи саму природу їхньої крові.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu