Після короткої зустрічі на плацу всі вирушили до будинку, залишивши марноту академії позаду. Сім’я Еміля оселилася в просторому особняку — по мірках Лебедя вони жили на широку ногу. Еміль став батьком п’ятьох дітей — трьох синів і двох дочок, а Ерік уже встиг подарувати йому двоє онуків. Спочатку Генрі здавалася абсурдною, але сухий розрахунок підтвердив: Емілю близько п’ятдесят років, а в цих землях ранні шлюби були гарантією виживання роду.
Коли на кухні кипіла робота, слуги поспіхом готували святкову вечерю на честь високого гостя — усі зібралися у вітальні. Незважаючи на десятиліття розлуки, між Генрі та Емілем не було відчуття ні тіні відчуженості; вони спілкувалися так, ніби розлучилися лише вчора. Ерік та інші молодші члени сім’ї слухали їх затамувавши подих.
Коли Генрі почав описувати далекі землі та звичаї континенту Караг, у кімнаті запанувала цілковита тиша.
Для жителів Корсона заморські береги були міфічними краями, які могли досягти лише безумців чи великих героїв.
Генрі виклав свою історію в реалістичний спосіб, але без зайвих слів обережно опустив деталі, які лише відігнатимуть розум Еміля та інших слухачів.
Еміль та його сім’я ловили кожне слово, наче займалися легендами зі стародавніх слів.
Не знаючи справжнього статусу Генрі, вони напевно прийняли б вигадку з приключенського роману. План Ельфів, Межмірьє, таємничі плани Бездонні та Демони — саме існування цих світів не вкладалося в свідомість простих людей.
Тепер вони зрозуміли, що їхня країна — це лише маленька частина Плану Волшебніків, загубленого серед безкрайої мережі іновірних світів.
Еміль подивився на Генрі з глибоким задумом. Хоча розповідь була спокійною, у ній з’являлася напружена ситуація.
Ерік, навпаки, подався вперед, горя від нетерпіння і спраги подвигів, в той час як Еміль, більш зрілий та обережний, бачив у цих горизонтах перш за все моторошну безодню небезпек.
Генрі довго вагався, чи варто відкривати їм завісу таємниці. Зрештою він вирішив, що справді потрібно.
Звичайні люди часто віддають перевагу спокійному незнання, але знання про недосяжні вершини може стати як прокляттям, так і відправною точкою для росту. Але Генрі мав силу змінити їхню долю.
Якщо Еміль та інші видадуть бажання, вони зможуть покинути ці землі в будь-який момент - завершення будівництва Континенту Караг зробило шлях надзвичайно простим.
Протягом короткого століття проблема також втрачала гостроту: сок світового Дерева з особистих запасів Генрі міг легко продовжити їхнє життя на триста років. Але якщо цього буде недостатньо, завжди існувала можливість звернутися до Шатії на Плані Ельфів, а в перспективі Світового Дерево у малому плані принесе стабільний приток еліксирів.
Як тільки фізичні кондиції Еміля та його сім'ї зміцніють, Генрі збирався крок за кроком підштовхнути їх до вивчання магії - рівня офіційного чарівника першої чи другої сходи були б цілком достатньо для забезпечення довголіття.
Для звичайної смертної перспективи звучала легенда, але сам Генрі вже давно перегрів межі людського розуміння і став втіленням цієї легенди для світу.
Про тонкощі магічної ієрархії він не поширювався - ці знання лежали занадто далеко за межами їх реальності, залишаючись лише абстрактними поняттями. Їм було достатньо знати, що навіть могутні чарівники Плану Чарівників Генрі обіймають позицію видатної фігури.
Загорнувши хроніку своїх мандрів, Генрі звернувся до справ невідкладних. Території долини Дул, які колись належали барону Баку, разом з сусідніми землями Хаммонда тепер перебували під контролем графа Бейза. За останні роки Еміль добився статусу Великого лицаря, здобувши як особисту силу, так і вагу авторитету, і формально міг подати прохання в королівстві Нортон. Юридична долина Дул залишалася спадевою власністю Мелісса, але після трагічної загибелі барона Бака вони не мали захисників права і мусили змиритися з втратою.
Еміль, маючи силу, не втягався у цю важку справу і став більш гордим за велику сім’ю. Їхнє життя текла в відносному спокою: під покровителем Клода, чоловіка вченого, вони почувалися безпечно у місті Лебедя. Еміль перестав обговорювати цю тему з Еріком та іншими.
Під час своїх досліджень він також підтвердив своє походження: його було незаконно народженим сином барона Бака. На щастя, Меліса не приходила до нього з кров’ю. Еміль не знаходив чіткої відповіді на це запитання, і в його серці панував хаос.
Генрі уважно вислуховував його і коротко відповів:
- Зрозумів. Не турбуйся, я візьму це на себе. Долина Дул повернеться до своїх законних власників.
— Не марнуй, не рахуйте себе на це », — відповів Еміль. — Зараз ми живемо досить скромно.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu