Фейгал як і раніше стояв на колінах, понуривши голову. У його позі з’явилася повна поразка: замість того щоб сподіватися, що бездонне втілення зможе знищити цивілізацію чарівників, він викликав людину. Хай буде неймовірно сильним, але - людиною. План впав, залишивши після себе лише гіркий попіл безнадії.
Генрі оглянув околиці, відкрив очі і перетворив холодний погляд на тремтячу фігуру біля своїх ніг:
— Пора в дорогу, Фейгал.
Фейгал повільно підняв голову. У його очах відображалося первісне розчарування, яке незабаром змінилося безжиттєвою покірністю, і він глухав:
- Слухаюсь.
Генрі не мав ілюзій щодо подальшої долі цієї людини, і Фейгал розумів це краще за інших. Якщо б козирі сектантської групи зараз були достатньо сильними, він не витримав би навіть випадкового удару. У таких масштабах Фейґал дуже добре засвоїв просту істину.
Усвідомлення неминучого позбавляло Фейґала останніх крапель волі до протистояння. У своїй довгій практиці він ніколи не витрачав ресурсів на безглузді жести: якщо смерть прийшла, значить так і бути.
Крім того, він був не в стані повторити цей складний ритуал заклику, який виснажував його.
Проте Генрі не міг дозволити випадковому свідку залишити секрет його появи. Надто багато критичних таємниць було зав’язано на обставинах того обряду. Фейгал знав дуже багато, і цей вантаж знань визначав його єдиний фінал.
Генрі повільно витягнув вказівний палець, зосередивши свою волю. Правило розорення зірвалося з його руки неззрілою хвилею, швидко окулюючи матерію в первородне ніщо. Фейґал, який стояв на колінах у позі смиренного очікування, зник без сліду — ані плоті, ні іскри душі не вціліло в цій спалахі абсолютної заперечення.
У цьому безжалісному акті стертості і була справжня суть однієї з фундаментальних сил, схованих в Крові Прародителя Бога Гріма.
У Плані Чарівників концепція руйнування також займає своє місце в ієрархії Всесвіту, і тепер Генрі мав ключі до її керування. Але це був закон вищого порядку, який не міг бути горизонтом для більшості заклиначів, чиї амбіції обмежувалися простими віршами.
Після того як Генрі закінчив з Фейґалом, він систематично вигубив усі еманації своєї присутності в печері. Хоча тепер його могутність могла знехтувати більшістю загроз цього світу, однак дуже вперта обережність змушувала його обчищати хвости.
Короткий імпульс думки — і простір слухняно згорнувся, перемістивши його на 100 кілометрів в далечінь.
Генрі замер у пустоті, контролюючи рівновагу в повітрі. Поривчастий вітер люто тріпав поли його довгої мантії, змушуючи тканину видавати сухі бавовнки.
Під ним розкинулась брудна зона, де після ночі сама земля починала дихати смертю.
У минулому Генрі вважав би подібне відкритого парування чистим самогубством, але тепер нічні кошмари цих земель здавалися йому не більш страхітливими, ніж шибки в тихому сонному селі.
Ледве він виявив свою присутність, навіть не вдаючись до вивільнення аури. Демони інстинктивно стискалися у тіні і замирали в безмовному страху, наче кролики перед своїм відпочинком.
Генрі підняв голову, дивлячись на величезний туч: якась масивна істота, відчувши неправильне, швидко йшла до стратосфери. На губах мага промайнула холодна насмішка, і в наступний момент він матеріалізувався у саму гусінь хмар, наздогнавши втікача.
Там, у поросі туману Генрі на власні очі побачив свою ціль: пронизатор Пустоти п'ятого рівня, один з легендарних володарів Забрудненої зони. Це була гігантська сплавна сила, орлині крила велетенського розмаху, лускате дракон’є тіло і масивна голова. Ходили чутки, що цей вид виник у результаті неприродного союзу демона Бездна і дракона.
Генрі несвідомо зітхнув, дивлячись на це породження хаосу: драконьське плем'я справді було вражаючим, майже безглуздою здатністю плодити гібриди з будь-ким.
Помітивши чоловіка, який з’явився прямо на шляху, Пронизатор пустив поле і пішов у круту вершину. Генрі дозволив своїй аурі розкритися лише на малу частку. Цього вистачило: демон миттєво завмер, його крила судорожно затремтіли, утримуючи тушу на місці, після чого він схилив голову в глибокому і шанобливому поклонінні. У свідомості Генрі увірвався ментальний посил, який виник у страху:
- Що накажете, пане?
— Стань моїм слугою або повернися до пороху, — кинув Генрі.
- Готовий служити панові, це найбільша честь для мене. — Пронизатор Пустоти виявив завидну практичну цінність, здаючись без тіні опору.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu