Він впився очима у мерехтливі руни. Його розрахунки видавалися бездоганними, але крижаний піт просувався на лобі. Раптом Фейґал усвідомив, що охоплений панікою. Навіть у моменти найбільшої небезпеки на операційному столі Марко він зберігав крижаний спокій, але зараз реальність загрожувала вийти з-під контролю.
Силует Генрі поступово здобував щільність, матеріалізуючись з маревового заклику. Він глянув на магічну форму, яка всмоктується глибоко під ногами і провівши серію швидкихментальних розрахунків, переконався, що залишковий запас енергії вистачить для стабілізації.
Поглинання крові Ліана значно збільшило його внутрішній резерв; і хоча свідомий прорив до сьомого рівня не відбувся, потрібної кількості енергії тепер набагато перевищував попередні прогнози Фейґала.
На щастя, він зробив додаткові джерела і це дало йому змогу успішно завершити обряд.
У той момент, коли кристали магічної енергії в формації вибухнули, перетворившись у дрібний пил, Генрі вже впевнено стояв у самому центрі геометричного візерунка.
Він закрив очі, всмоктуючи знайомі вібрації навколишнього простору, і ледь помітно зітхнув з долею гіркої іронії: повернення відбулося, хоча сценарій кардинально відрізнявся від задуманого.
Генрі все ще перебував у справжній формі Прародителя, який відчував тиск на плечах Волі світу. Сили істоти шостого рівня в ньому було у видобутку - пускай повна її реалізація вимагала часу, але навіть поточної сили вистачало з запасом.
Оскільки тепер Генрі мав демона Бездні, Фейґал не запідозрив у цьому. З благоговійним трепетом він впав ниць, втупившись обличчям у холодну землю:
- Вітання Вищої істоти!
Генрі спостерігав за сценою з холодним спокоєм, в якому прослизали нотки скепсису. Він відповів на сивильському, чеканя кожне слово:
- Давно не бачилися, Фейгал.
Фейгал завмер, наче уражений блискавкою. Почути рідну мову з ус демона, та ще й в інтонаціях, підозріло схожих на голос однієї знайомої людини було за межами його розуміння. Однак логічна ланцюга — могутня істота з Бездонної і простої чаклунки — ніяк не хотіла складатися в одне ціле.
Коли Генрі досягнув досконалого контролю над силою крові, то направив енергію імпульсом. Темно-золотиста шкіра, характерна для вигляду Бездні, почала швидко бліднути, повертаючись до людського тіла - тільки масивні крила позаду них залишилися нагадуванням про його справжню природу.
Фейґал, який стежив за метаморфозою, різко здув зіниці, і його обличчя миттєво втратило будь - яку подобу спокою. Знання прийшло як удар під дихом. Раніше, на тому кораблі, він ледве удостоїв цього юнця поглядом; якби не наказ Діно доставити учнів на континент Караг, життя Генрі обірвалося б ще тоді. Потім, втікши з Гіжини Грін, він почав стежити за успіхами хлопця, але зараз, дивлячись на його справжнє обличчя, Фейгал очепеніл. Розум був дуже незадоволений очевидним.
— Припадання? Ні, це неможливо...
Спочатку він намагався списати все на зовнішній схожості, але темп голосу, манера триматися і холодна впевненість в очах не залишали місця для сумнівів. Усвідомлення цього обернулося на гранітну плиту, і Фейгала застигла в паралічі.
— Що, здивований? — Генрі дозволив собі скупу висмішку. - Зрештою, це ж ти покликав мене назад. Мушу подякувати, що без твоєї допомоги дорога додому зайняла б набагато більше часу.
Фейґалу потрібно було декілька секунд, щоб заспокоїтись. Його голос тремтів від напруження, коли він зважився поставити питання, знаючи, що ціна відповіді може бути великою:
- Чому... Чому саме ти?
— Довга історія, — зневажливо махав Генрі рукою. - Тобі вона ні до чого, та й звітуватися перед тобою я не зобов'язаний.
Генрі зосередився на тому, що йому не до вподоби. Він закрив очі і розгорнув Домен Першорядка, миттєво окутавши своєю волею простір в радіусі 200 кілометрів. Після поглинання сили крові Ліана кордони домену розширилися і зміцнилися. Аналізуючи структуру місцевості, Генрі визначив координати: забруднена зона на захід від Зімель Ссвітла, найбільш територія володіння "Ока Шторма". До центральних земель залишався довгий шлях, поблизу не відчувався активність демонів, так що вибір Фейґала був стратегічно виправданим.
Усередині нього бурила сила, яка разюче відрізнялась від того, що Генрі була в розпорядженні до вимушеного втечі з Плану Волшебників під тиском клана Тейлор. У поточних реаліях Земель Світла він став силою, яку було майже неможливо зупинити відкритим зіткненням.
Генрі згадав видіння майбутнього: демон такого рівня міг би сам спустошити весь континент. На щастя, знищення Простірного проходу відіграло свою роль.
Однак фанатичні сектанти, як Фейґала, не залишали спроб. Їхні ритуали, налякані прихованими, вислизали з очей Межмірія. Багато хто намагався, але тільки Фейґалу вдалося досягти успіху і закликати Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu