Тепер він досконало володів своєю присутністю в світі, навіть у справжній формі Прародителя.
Він подолав тисячі кілометрів і знайшов глибокі, сховані від сторонніх очей ущелини. Там він затаївся і здійснив перехід в малий план.
Генрі, який був його Творцем і Богом, дуже обережно намагався рухатися вперед, щоб не пошкодити власного творіння. Коли він був усередині, то відчув на собі ніжні подібні світи: вони не були розраховані на присутність істот настільки високого рангу, і будь-яка необережна еманація сили могла призвести до колапсу.
Закони цього світу текли навколо нього, наче слухняні струмки, підкоряючись його волі. Завдяки ідеальному контролю нитки світобудови входили навколо пальців, не даючи ні осичка, ані найменшого обурення простору.
Відчувши присутність господаря, світове Дерево відреагувало хвилею чистої радості. Це не була примітивна емоція тварини, але якась глибинна спорідненість суто.
Генрі підійшов до дерева, висота якого сягає майже двох метрів. Деякий час він розглядав його в задумливості, а потім різким рухом темно-золотого нігтя полоснув по своїй долоні. Важка крапля крові зірвалася вниз.
Світове Дерево жадібно втішало дар, здригнувшись усім своїм істотам, і в його деревені пробудилося ледь уловне, але грізне дихання.
Генрі припустив, що його дітище піде по іншому шляху розвитку, відмінному від материнського Дерева з Плану ельфів. Його кров була впроваджена у зміни, які могли б принести його кров.
Це був його перший досвід такого прогресу, і за результатами доведеться спостерігати особисто.
Він з задоволенням залишив свій маєток, і після того як втратив спадщину Ліан, розширення цього малого плану прискорилося безліч разів.
Відтоді як Генрі здобув нову силу, його маленький план змінився.
Внутрішній простір, який колись був обмежений і застиг, ніби отримав величезний потік життєвої сили, а швидкість його розширення зросла в понад сто разів.
Генрі з неупередженою цікавістю спостерігав за тим, як пустоти відходять у просторі і поступаються структурі справжнього світу Плану.
Після того як Генрі зробив детальний огляд своїх володінь і зафіксував структурні зміни, він залишив невеликий план.
Він влаштувався на самий день глибокої ущелини, де нічне небо здавалося лише вузькою смугою чорного оксамиту, покритої іскрою. Приймаючи Істинну форму Прародителя, він закрив очі і запустив метод медитації зоряного неба.
У ту ж секунду повсякденний світ зник. Світло тисяч зірок, наче слухатись безмовного наказу, зірвався з неба і кинувся вниз у сліпучі потоки його тіла. Він не сподівався, що резонанс виявиться настільки потужним.
Медитація в стані Прародителя протікала з жахливою ефективністю. Генрі більше не мусив витрачати годинники на ретельну візуалізацію далеких світил і повільного конденсації їхньої енергії, а також чисте зоряне світло ходило в його руки, заповнюючи духовні канали.
Лише за пів дня йому вдалося повністю сформувати структуру однієї зірки — прогрес, який перед тим зайняла б тижні. На мить він завмер, аналізуючи показники свого стану через чіп.
Причина цієї аномалії незабаром стала зрозумілою: ймовірно, це був перший випадок в історії, коли носитель чистокровної крові Першорядок застосував метод медитації, створений чарівниками. Генрі швидко зрозумів, що процес перестав бути медитацією в класичному сенсі.
Швидше це було пряме поглинання. Якщо звичайний маг був змушений вдивлятися у безодню космосу, намагаючись зловити крихти енергії, то саме тут власне небо хотіло дати йому свою силу. Це знову підтвердило статус Крові Першорядника як спадщини вищого рангу, а світ підкорявся своєму панові.
Зрозумівши цінність моменту, Генрі відразу повернувся до практичного способу життя і вирішив змінити позицію через кілька годин.
Вони були занадто помітні для випадкового спостерігача або як народження легендарного артефакту, чи то трапеза потужної істоти.
Проблеми Генрі не мали нічого спільного з ним, а його єдиною метою було підсилювати планомірне зростання. У підступних умовах План Бездні будь - яка зухвалість каралася смертю.
...
План чарівників, забруднена зона.
Людина стояла серед безжиттєвої пустелі. Його сухе, позбавлене емоцій обличчя нагадувало застиглу маску, а порожній погляд був спрямований у зеніт. Він завмер у дивній майже тваринній позі, опустивши довгі руки і злегка віддавшись вперед, наче старий примат, що вловив зміни вітру.
— Незабаром, — прошепотів Фейгал, не зводячи очей з хмар.
Його голос пролунав сухо, загубившись у свисті вітру, але навколо не було ні душі, хто міг би його почути.
З того дня, як він наніс важке поранення Марко і зник з Хіжини Грін, Фейгал перетворився на привида, який кружляв по найжахливіших кутах Плану Волшебників.
Незважаючи на вигнання, його сила зростала страхітливими темпами. Колись, на вступних випробовуваннях, його магічний талант оцінили всього у п'ять одиниць, але для Фейґала ці цифри ніколи не мали значення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu