В одну мить перед його внутрішнім очима відкрилися істини, на яких звичайні люди мусили десятиліттями висканувати та сотні пилових томів.
Спадщина крові не терпіла академічній незспішності; вона вражала розум як здійснений факт.
У міру того як структура тіла ставала міцнішою, показники Сили, Лівкості та Тілоспання показали вибух. Кров Прародителя в тілі Ліана спочатку мала величезний потенціал, і тепер вона стала жертвою Генрі.
Молодий чоловік побував на чіткій, майже осиротілий передчуттю — він стоїть на самому порозі прориву за межі шостого рівня.
Однак ця перспектива не принесла радості. Натомість інтуїція Генрі, яка обстриглася до межі, била в набаті: падіння цієї кордону зумовило неминучу катастрофу. Застигши в короткому роздумі, він порівнював те, чого навчався з теперішнім станом і швидко налякався корінь загрози.
Його душа була дуже слабкою. Тепер він перебував у небезпечному дисбалансі, аж поки тіло і кров стануть Божою силою. Духовна частина безнадійно відстала. Організм уже досяг критичної межі, яка могла втримати тонку оболонку духу. Подальший прорив просто спелював би її, перетворивши Генрі на порожній горщик.
У цей момент значення істинної Душі стало зрозуміло йому у всій своїй суворій необхідності: тільки її кристалізація і конденсація могли стати основою для такої сили.
Усвідомлюючи це, Генрі зосередився і почав свідомо стримувати шалений ріст крові Прародителя, силою волі придушуючи її ще не пробуджені пласти.
Уроки спадщини, щойно засвоєні ним, дали необхідний інструмент для цього контролю. Через півмісяця виснажливої внутрішньої боротьби він зміг стабілізувати бурлячу силу, запечатавши ту її частину, що готова була детонувати розвиток.
Це був акт самозбереження: безупинна еволюція призвела до загибелі особи.
Генрі не збирався ставати безмозким об'єктом для чиїхось досліджень. Його тіло стало настільки досконалим, що навіть непритомніє.
Але ця оболонка перетворилася б у не більше, ніж той, хто оживив тіло або ймовірно відродилася б в об'єкті одного з Великих Демони Бездні.
Нова свідомість, що народилася з цієї темряви, вже не мала б нічого спільного з Генрі. Ліан, мабуть, передбачав такий результат, але йому було байдуже, що стародавній воїн лише виживав як носій крові бога грому і його ціна не цікавилась.
Минуло ще два тижні, перш ніж Генрі остаточно вгамував спадщину Ліана і підкорив собі кожну краплю поглинутої сили.
У глибині його тіла все ще був величезний, схиблений на волі резерв, готовий розвернутися за першим наказом - і тоді перехід на новий рівень став би миттєвим.
Однак тепер пріоритети змінилося. Основною метою стало зміцнення душі до моменту формування істинної Душі, що відповідало шляху просування до мага шостого кільця.
Це завдання, по суті, було невиконаним: медитація була медичною справою, яка вимагала лише методики. Техніка "Зоряного неба" чудово вписується у ці потреби, забезпечуючи стабільну практику.
Генрі знав, що верхнього рівня духовної енергії для нього не існує - потрібно було тільки накопичувати її всіма доступними способами.
Коли об’єм досягне критичної маси, душа зливається із цією енергією і утворює якісну силу. В академічних колах Межмірія цей процес поетично називали « перевертанням душі на духовну енергію ».
Повне преображення означало народження істинної Душі, а сама робота над силою духа відповідала рівні мага п’ятого кола. Генрі мав розвинути свій духовний потенціал до того, як ця трансформація стане можливою.
— Фу... - Зрився з його губи важкий видих.
Генрі відкрив очі. У глибині його темно-золотих зіниць на мить спалахнули два щільного променя, полоснувшись по повітрі, наче розпечені клинки.
Його фігури вдарилися сильним поривом вітру і відразу опали, підлеглі господарю.
Лише фізичної сили тепер вистачає, щоб її законно вважали істотою шостого рівня; не турбуватись він про цілісність душі, він міг би вже зараз замахнутися на сьому.
І все ж, за точною шкалою чарівників він залишався на четвертому кільці - дефіцит духовної енергії сковував його магічний ріст.
Генрі, залишаючись у формі Сили Титана, напружив м'язи і стискав своє тіло до трьох метрів заввишки. Він озирнувся на довколишній краєвид, і перед ним з’явилися невимовні руїни: гірські вершини та річки, які перегорожали скелю, а також бездонні розломи. Це були шрами великої битви.
Демони, що жили в цих краях, або згорнули голови або ж у паніці бігли. Таємні спостерігачі, які до того стежили за нудьгою з тіней, також захотіли втекти.
Ніхто не хотів ризикувати своїм життям: поковтнувши кров Ліана, Генрі став таким небезпечним, що будь - яка провокація в його адресу виглядала короткою дорогою до могили.
Не виявивши явної загрози, Генрі все ж вважав розумним приховати своє дихання і залишити поле бою, щоб остаточно привести думки та тіло в порядок у якому-небудь відокремленому місці.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu