Шлунку, одягнену в традиційний мантію, зберіг на обличчі вираз абсолютного, майже наляканого безм’ятя. Він повільно просувався крізь чащу, ніби насолоджуючись незабутньою прогулянкою. Сухаючи листя під його ногами м'яко шуршала, порушуючи тиші лісу. Коли він досяг невидимої межі розлому, створеного « Крилами Падіння », то подивився на землю без жодних слідів і ледве посміхнувся. Знявши капелюх, він притиснув її до грудей і відвісив ввічливий уклон.
- Вибачте за вторгнення. Чи не вийдете обговорити?
М'який голос вільно проник крізь усі магічні бар"єри "Крильїв Падіння". Рейс і Асуна мимовільно здригнулися, їх дихання збилось, а тіла напружувалися в очікуванні удару. Вони були всередині артефакту третього рівня, схованого в складках реальності. Таку ж точку можна було побачити серед нескінченних гірських хребтів.
Генрі переклав погляд на Жабу. Його сьогоднішня проекція мала силу третього мага і не могла конкурувати з цим противником. У голові про евакуацію на план Волшебників, але Генрі розумів, що ініціатив вже втрачено. Така величезна прірва могла перетворити їх на розмину монету.
А тепер, коли він повернув голову до відвісної скелі і додав:
- Ви ж прибули через найближчий просторовий прохід? Я бачив ту стежку. Дуже вражаюче рішення.
У Генрі все похололо. Незнайомець повністю вважав його маршрут, виявивши прихований хід пронесений Жабою. По суті, шлях до відступу був перекрито: цим зауваженням Жіноча ввічливість, але він твердо сказав, що втеча неможлива.
Генрі коротко подивився на поблудлі, які збилися зі шляху:
— Чекайте тут. Я вийду до нього.
— Нет! — Рейс ступила вперед, а Асуна вчепилася у його рукав.
Обидві дівчини інтуїтивно відчували небезпеку, яку вони мали від гостя, коли побачили зміни в особі Генрі та його фамільєра.
Голос Генрі звучав з звичайною аналічною сухістю. — Ми не бачимо прямих ознак ворожості. Для мага такого калібру не має значення, за якими стінами я ховаюся. Було б мудріше вийти і пояснити ситуацію. Зверніть увагу, що жест - це формальний етикет візиту. Якби він мав погані наміри, то просто стер би цей сховок з лиця землі.
Генрі не був повністю впевнений у своїх словах, але іншого вибору не бачив. Жаба, не проколовши ні слова, спритно застрибнув йому на плече. Він не ризикував своїм майном.
Шлудь неглибоко розсміявся, ніби почув їхню розмову:
- Не варто хвилюватися, це лише світський візит. Немає потреби довго прощати.
Генрі ступив за межі магічного купола і, зупинившись навпроти мага, сказав:
- Чим можу допомогти, Пошанований?
Жалюгідно озирнувшись, ніби скануючи саму суть його мани.
- Метод медитації Зоряного Неба... Значить, ти вихідний з Плану Чарівників?
— Так, — підтвердив Генрі, вказуючи на те, як незнайомець зміг ідентифікувати його школу з одного погляду.
Він пригадав собі випадок на Плані демонів, коли інший сильний практик так само легко впізнав його техніку.
— Свята Башта залишила багатий спадок у твоєму світі. як я це визначив? — Шлудь м'яко усміхнувся.
Генрі просто кивнув головою, зосередивши всю увагу на співрозмовнику.
- Все просто: я теж практикую медитації Зоряного Неба. Різні школи мають свої унікальні обгортки на мані. Зазвичай вони ледь вловлені, але твоя аура здається мені до болю знайомою.
— Ось як, — сказав Генрі.
Пан Жолуді, зберігаючи невтомність, продовжив:
- Ти ховався на винятково майстерно. Зафіксувавши активність просторового проходу, я негайно прибув до точки виходу, але не виявив там ні душі. Але мені вдалося вловити ледь помітний, примарний слід « Метода медитації зоряного неба». Це розпалило мою цікавість, і я витратив багато часу на пошуки, поки нарешті не вирахував цей притулок.
Генрі відчув, як всередині нього все похололо. Думка про те, що він міг зіткнутися з цією істотою обличчям до лиця відразу після посадки змусила його по-новому оцінити ступінь загрози.
Виявилось, що пан Жюледь не лише патрулював територію — він повністю контролював переходи між Планом Волшебників і Планем ельфів. Коли він прибув до аномалії, то сподівався покарати зухвалих лазутчиків, але особливий відголос рідкісної техніки медитації змусив його змінити гнів на дослідницький інтерес.
- Як до твоїх рук потрапив « Метрод медитації зоряного неба»? — Прямо запитав пан Жолудь.
Генрі на мить завмер, зважуючи ризики, але потім повільно витягнув з кишені старий годинник.
- В них поміщається вся інформація.
Не тільки безглузде, але й небезпечне вбивство перед лицем такого могутнього чарівника. З огляду на те, що пан Жілудь ще не виявив відкритої ворожості, передова чесність вважалася єдиною надійною стратегією виживання.
Очі пана Жолудя на мить спалахнули холодним світлом.
- Це жтон Святої Вежі. Маючи їх, ти маєш законне право на вступ до Шестикольської високої башти.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu