Генрі зайняв вільне місце і терпеливо чекав. Лише через двадцять хвилин, коли один працівник опинився поблизу, він вказав на кухоль пінячого напою сусідові і сказав:
- Те ж саме.
Заказ принесли майже через годину, але Генрі не виказав ані тіні роздратування — хмелінне його зовсім не цікавило. Він нерухомо сидів у кутку, перетворившись в слух. Його розум, який звик до точного аналізу даних, систематично відсіював пусту похвалу і сп’янілі скарги, виділяючи з загального гула цінні відомості. За дві години картина склалась воєдино.
По-перше, слова командира Арнта підтвердилися: активність демонів у окрузі різко зросла. По-друге, місцева влада оголосила масштабний збір сил для зачищення територій. Більшість шукачів пригод були вкрай здивовані, усвідомлюючи, що без підтримки фахівців їхні шанси проти серйозних тварюків прагнуть нуля.
Генрі осушив кухоль, пиво виявилося посереднім, а ціна за нього подвоїлась і він залишив заклад. У місті було лише один величезний кам’яний будинок. На фоні двоповерхових будинків воно виглядало майже монументально, підкреслюючи загальну технологічну та економічну відсталість цього регіону у порівнянні з Континентом Корсон.
Поряд з входом була дошка оголошень. Серед багатьох указів погляд Генрі зачепив пергамент з гербовою печаткою, а це вимагало досвідчених бійців і в першу чергу еккорцисти.
Нагорода була щедрою, а за детальними подробицями слід було звертатися до управителя на ім’я Рогулі.
Генрі підійшов до караулу і коротко виклав суть справи. Один з вартових, помірявши його оціненим поглядом, сховався за важкими дверима. Невдовзі на крилцо вийшов невисокий чоловік з круглою головою і помітним черевцем у супроводі особистого захисту.
- Вирішив вписатися у загін мисливців? — Без зайвих передивань кинув Рогулі, бураваючи гостя маленькими очима.
Генрі відповів короткий кивком:
- Саме так.
— Нам не потрібні ссавці, — Рогули нахмурився без скепсису. — Бойня з демонами не горять. Не дозволяй блиску золота позбавити тебе залишок розуму.
Пан Генрі зробив повторний погляд: молодий, одягнений, без гори м’язів чи вичурних артефактів. Він зовсім не сприймав образ грізного воїна.
— Я екзортцист, — спокійно сказав Генрі.
Рогулі на мить втратив дар мови, його брови поповзли вгору.
- Екзорцист? Ти?
Такі кадри були на вагу золота, і зустріти вільного майстра в захолуному Зеленом Поле було великою успішною справою.
— Яка твоя Сила пробудження? — Рогулі подався вперед, в його голосі змішалися надії і недовір’я. — Продемонструй зараз же.
Генри на секунду засміявся, прикидаючи ризики.
— Тут занадто багато зайвих очей. Я не буду демонструвати здібності на людях.
Застосування « Сили Титана» миттєво перетворило б його на гіганта, чиї габарити неможливо приховати.
У натовпі, мабуть, могли бути розвідники або блукачі чарівники; розкривати козирі раніше було б на конях тактичної короткозорості. Генрі планував використати справжню силу чіпа і генетичну трансформацію лише в крайньому випадку, покладаючись на свої базові навички.
Обличчя Рогулі спотворилося від підозр.
— Що це за здібності, які не можна виявляти? Реальному еккорцисту вилити силу - що два пальці про асфальт.
- Мій метод вимагає конфіденційності. Його не можна продемонструвати при світлі дня перед натовпом позіхання, — він пояснив Генрі.
З кожним новим словом управитель виливав свій гнів. У його уяві еккорцисти були ходячими смолоскипами могутності, готові за першою вимогою виявити чудо, а цей хлопець все більше поводився на класного шарлатана.
Досить! - Зрештою він загнав Рогулі, махаючи рукою на варту. — Резіденція - це адміністративний об'єкт, а не балаган для шахраїв. Забирайся з очей моїх, поки я не кинув тебе в темницю. Екзорцист... Та якби ти ним і був, з такою прихованістю ви в першій же бою здохнеш. Не розумію вас, найманців: невже кучка монет варта того, щоб так бездарно прощатися з життям?
***
У Зеленому Полі Рогулі він ставив питання про формування каральними місій і за роду служби постійно контактував з авантюристами.
Протягом років він переходив через сумнівні особистості, але в реальному бою їхні навики були нічого не вартими. Подібний досвід сформував у нього сильне упередження до найманих робітників.
Світ перебував у хаосі, і для багатьох людей питання виживання було надзвичайно гострим. Повідомлення авантюристів перетворилось на гремучу суміш з відчайдушних людей усіх мас - чутки про чиєюсь раптовим збагачення штовхали натовпи дилетантів на цей шлях.
Більшість з них не мали жодної підготовки, вважаючи, що достатньо взяти в руки ніж або меч, щоб називатися майстром.
Рогулі дуже втомлений від цього нескінченного потоку посередності, але ефективного способу висіву не мав: при наборі він міг покладатися тільки на візуальне оцінку фізичної фортеці кандидата.
Але з екорцистами ситуація змінилася, оскільки їхні надприродні природи та особливий статус зазвичай не викликали сумнівів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu