Яскравий порив вітру змив до неба колючий жовтий пісок. Перед очима Генрі розстелялася безжиттєва пустища, порізана глибокими тріщинами, наче сухе тіло старого світу.
Одного подиху вистачило, щоб зрозуміти, що це не План чарівників. Окрім суворого ландшафту, його гостро виразні почуття зафіксували іншу аура — чужу річ у Плані Бездні або в лісах ельфів. Короткочасний період у статусі Володаря Світу не пройшов безслідно: сприйняття фундаментальних основ буття стало моторошним чітким.
Генрі опустив очі на кільце телепортації. Математична ймовірність вказує на те, що збій стався в самому артефакти. Не було жодного сумніву, чи він став жертвою особистої диверсії або ж це була масова відмовка систем.
Якщо люди Меделя модифікують кільця, наслідки могли бути катастрофічними. У його голові промайнули обличчя Рейс і Давида, доля Клана Черч також викликала побоювання. Проте Генрі швидко покалічив негативні емоції. Найважливішим тепер був пошук шляху додому.
Незважаючи на критичність ситуації, він зберігав спокій крижаної криги.
→ Глибока Сінева, почати сканування місцевості. Пріоритет: аналіз енергетичного тла і топографія.
Чіп, як правило, був відреставрований легким поколюванням у затилці. Перш ніж робити будь-які дії, потрібно було ідентифікувати цей світ та вивчити його фізичні константи.
Генрі закинув голову: кілька великих супутників були чітко виокремлені на небі. Свівши їх положення з алгоритмами "Метода медитації зоряного неба", він дійшов однозначного висновку: цей сектор простору був йому абсолютно не знайомий.
Пустеля була вимерлою, і лише рідкісні тіні пустельних тварей просувалися у розколинах, рятуючись від спеки.
Коли Генрі побачив на горизонті суху, приземлену рослинність, то попрямував у ту сторону.
Це була слабка зачіпка, але логіка підказувала: рух до джерела життя завжди продуктивне блукання по слончаках. Через кілька годин зелень почали збиратися дедалі частіше, і це засвідчило про вірність обраному курсу. Здається, що базові закони біології та розподілу вологи збігалися з нормами, які він дотримувався, незважаючи на те, як вони були створені.
У той час, коли Генрі стримував контроль над цілим світом, він осягнув багато істин про природу реальності.
Закони Плану Чарівників, земель ельфів і Плана X-617 здавалися йому гілками одного дерева, які мають зв'язок. Звичайно, це могло бути суб'єктивним припущенням, погрішністю сприйняття, яке ще не встигло повністю охолонути після божественного сили.
План Бездні стояв особняком - Генрі відчував його фундаментальну "винаковість", але поки не міг облілити це відчуття в ясні формули.
Він витяг Світовий Скіпетр з просторового сховища. Важкий артефакт у його руках зараз був не більш ніж непотрібним шматком матерії - щоб активувати його, потрібно було присутності в Плані X-617.
Генрі почав вагатися: чи цей скіпетр буде тримати владу над Волею Миру в майбутньому?
Чи його місія буде розглядатися в очах системи? Генрі пурхнув головою, відганяючи передчасні думи. Ці питання слід було вирішити після повернення, коли туман навколо цього місця трохи розсіється.
На лівій руці все ще мерехтіли мітки координат, які дають можливість здійснити короткочасний ривок у План Бездні — його останній аварійний вихід. Генрі продовжував крокувати, аж поки на світ не опустилися сутінки.
Він якраз доглядав місце для ночівлі, коли Глубока Сінева подала сигнал: у тисячі метрів попереду зафіксовано теплову сигнатуру і швидкий рух.
П’ятеро Кобольдів, масивні туші яких сягали понад два метри заввишки, були запекло переслідувані самотньою фігурою. У їхніх лапах небезпечно поблискували бруньки, утикані вовченими кликами, важкі молотки та різко виклені довгі мечі.
Жертвою була жінка в розорваній золотистій гаї. Її волосся розміталося, а обличчя застигло в масці первісного жаху. Ліва рука бігала безшумно плетучи при кожному кроці, і вона не могла стриматися від своїх кісток.
Генри прищурився, калібруючи візуальний додаток чіпа. У виснаженій жінці він дізнався Тайшу, вірну дружину Меделя. Він дуже довго спостерігав за групою свого конкурента, щоб помилитися в ідентифікації.
Ця тачка виглядала жалюгідно: розтріпані, зплуталися волосся, зібране в клучок одяг і затрачений погляд видавали крайню вразливість.
Хоча її переслідували п'ять кобільшдів, незважаючи на масивне, важке тілоснування, рухалися з жахливою різаниною.
Їхні м’язи перекаталися під грубою шкірою тугими вузлами, з пащ виривалося кропле дихання, а очі горіли тим особливим чи гарячковим блиском, який впивався у загривок приреченої здобичі.
Дівчина була серйозно поранена; мана в її тілі бурлила хаотичними, неконтрольованими потоками. Тільки ціною величезного зусилля волі їй вдалося на мить стабілізувати енергію і побудувати навколо себе мерехтливий вогняно-червоний щит.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu