Інтер’єр майстерні вражали неприродним порядком: там не було звичайного шару пилу, нагромадження заготовок, характерного для ремісованих лавок. Баннінґс з власної волі зауважив, що це місце завжди було храмом високого мистецтва артефастерики, а не простою кузницею.
У торговому залі панувала мертва тиша. Пройшовши вузьким коридором вглиб будинку, Баннінґс увійшов у напівтемну житлову кімнату. Там, у глибокому шезлонзі, відкинувшись на спинку, сидів Аланіс. Його поза здавалася розслабленою, а вираз обличчя — безтурботним, наче майстер просто притиснутий після довгого дня.
- Щось тут не так... — Процідив Баннінгс крізь зуби.
Його гострі почуття не вловлювали жодної пульсації життя. Підійшовши ближче, він провів швидкий огляд тіла. Вердик був однозначний: Аланіс був мертвий. На тілі не було знайдено слідів насилля, очевидно, старий помер від природного зносу організму.
І це сталося досить давно: тіло не піднялося лише завдяки високому концентруванню мана в тканинах видатного чарівника. У цій місцевості покійник міг пролежати кілька місяців, поки його не помітили рідні та друзі.
- Смерть наздогнала його саме зараз... Надто вчасний збіг.
Тепер Беннінґс не сумнівався, що проблема крил у перснях. Аланіса, яка мала жахливу точність до часу кінця, коли почався просторовий аномалій під час спроб телепортації. Не гаючи секунди, він поспішив назад до Замережного храму, де негайно зібрав екстрену пораду і виклав свої висновки.
Звістка про можливу диверсію або якусь фатальну помилку рознеслася миттєво; до храму хлинули представники всіх уражених фракцій, вимагаючи детального розслідування.
Технологія виготовлення кілець повернення ніколи не була суворо збережена, і майстрів такого профілю вистачало.
Аланіса вибрали лише завдяки його бездоганній репутації, але він не дозволив осичці продовжуватися протягом багатьох десятиліть. Ніхто не міг собі уявити, що він підготує таку підступну пастку на заході сонця.
Аланіс справді був великим майстром своєї справи, бо завжди вирізнявся еталонною якістю і стабільною.
Експедиційний загін ще раз перевірив кожне кільце, але не виявив жодної вади.
Справжня причина катастрофи була прихована глибше. В структурі артефакту талася крихітна, майже ефемерна магічна форма, що залишилася інертною, поки був живий її творець. Вона була настроєна на його життєву іскра й пробудилась лише тоді, коли серце майстра зупинилося.
Первісно кільця були міцно прив’язані до алтарів у Сумеречному храмі і функціонували ідеально.
Але з кончиною Аланіса запилений контур активувався, перетворюючи вектор переміщення і перетворивши рятівний артефакт в провідник на один кінець.
Корінь проблеми затаїв у мініатюрній магічних формах, майстерно вплетену до структури кільця телепортації.
У мить, коли життя покинула Аланіса, прихований механізм активувався, змінюючи координати переміщення.
Аналітики Альянса Волшебників спрацювали оперативно: вивчивши артефакт, вони розкрили зворотну хитрість, але ця точка призначення залишалася загадкою. Форма була одноразовою — сповнивши свою задачу, вона самохвилювалася і не залишила жодної зачіпки.
Ніхто в Раді не міг з певністю сказати, до яких глибин творіння Аланіс закинув магів, які залишили План X-617.
Відсутність точної інформації ставило хрест на негайну рятувальну операцію. Вимерлі чарівники становили еліту своїх фракцій, і кинути їх на довільне долі було рівнозначним визнанню власного безсилля, тому всі доступні ресурси були кинуті для пошуку лазівки для їхнього повернення.
Єдиною слабкою надією залишався той факт, що кільце могло функціонувати тільки в межах тих світів, де Експедиційний загін вже встиг розвернути Прості проходи.
Стрімкий потік без потреби — це випадковий рух, який не пов’язаний з стабільним шляхом телепортування. Це означало, що Аланіс вибрав одну з точок в межах дослідженої ойкумени Земель Свитання.
На основі цього логічного заціпеніння керівництво Експедиційного підрозділу перейшло до рішучих заходів.
До всіх можливих планів було надіслано екстрені депеші, які негайно додавали про будь - яку вимерлу магу і забезпечували їх евакуацію при першому ж контакті.
Директиви пішли в ефір, але тиша затяглася у відповідь. По суті, список проходів світу з рухомими шляхами лякало від примітивних нижчих планів до складних середніх систем. Кожен з них мав ризик не стільки його рангом, скільки «білими плямами» на карті.
У світі, що повністю полягав у слухняності, ризики зводяться до мінімуму через розгалужену мережу аванпостів. Але в недавніх землях, навіть якщо рівень їхнього енергетичного фону низький, загроза, про яку маги ще ніколи не знали.
Проте учасники « Обперації Колібель», будучи чарівниками стадії кристалізації, не бачили чіткої різниці між категоріями світів - їх особиста сила повинна була виживати для виживання в будь-якому середовищі.
...
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu