Генрі підняв руку і вдарив кулак прямо на поверхню. Основна частина кінетичної енергії пішла в поташне тіло, що призвело лише до локальної порожнини. Через короткий час волокнистий волокна втягалися назад і затягували рану. Тепер вороги зрозуміли, що Марко не мав права знищити всю площу без тотального знищення.
Поки Генрі обмірковував тактику, повітря навколо знову загустило від формування костяних копій і кривавих кігтів.
Коштовні списи і багрові кігті, спікувані з живої плоті, зв’язалися навколо Генрі й взяли його у щільне кільце. Повітря в цій замкнутій локації стало важким, насиченим запахом заліза.
- Я ж казав, що в цьому бою тобі призначено програти.
Марко, позбавлений людських інтонацій, знову рознісся по окрузі багатоголосим ехо. Мало хто з них здобув остаточну форму, як відразу скидалися на місця і прямували в атаку. Генрі намагався контролювати свої можливості, поспішно відкидаючи смертоносні розписи. Проте його вплив був надто щільним: навіть своєю феноменальною реакцією не могла уникнути кожного спаду.
На щастя, тягар Штормового Гігантського Щета в руках давав відчуття впевненості. Коли Генрі підкинув масивний інструмент, то з глухим дзвоном став головним ударом. Копія лише вільно ковзали по зачарованій поверхні, залишаючи неглибокі подряпини, а кігті і зовсім зв’язали у захисному полі, не в змозі подолати опір металу.
Коли спалахнула перша хвиля, Генрі залишився стояти в центрі імпровізованої арени без жодної подряпини. Під його ногами хлюпала криваво-червоний грунт, вкритий обломками роздроблених кісток.
— Я забув сказати, що мана майже нескінченна. Побачимо, як довго ти протримаєшся. У мене повно часу, щоб пограти з тобою.
У божевільному хохоті Марко сквозив крижану пихатість. Генрі, зберігаючи приховане перебування на зовнішньому місці, роздумував над тим, що́ могло статися: довго жити так важко. Пасивна обороня й постійне ухилення, безсумнівно, призводять до виснаження манів та фізичних сил. Однак Контратака вважалася безглуздою, і сьогодні вона майже цілком втратила свої уразливі місця.
Генрі підняв погляд, вивчаючи кордони цього дивного простору. Тут не було присутності Волі Міра, а отже й Сила Крові Прародителя Бога Гому більше не стримувався зовнішнім придушенням.
Він на мить задумався: чи витримає ця крихка кишенькова мірність його Повну Форму?
Якщо просто не витримає і рухне структура, наслідки можуть бути фатальними. Або, можливо, повернення на План X-617 або падіння в хаотичний астральний потік.
Навіть якщо його аугументоване тіло переживе тиск просторових розривів, дрейф може затягтися в площину на десятки тисяч років.
Ризик був надто великий, а це місце було крихітним і нестабільним.
Поки Генрі зважував шанси, Марко почав формувати нову хвилю атаки, не бажаючи дати противнику і секунди передишки. Стоячи на "Плоті і Крові Землі", Генрі чітко відчував підошви її важкий, пульсуючий шар дерни бурила колосальна майже завищена життєва сила. Він вже збирався витягнути енергію з Меток Крові, як раптом його осінило.
« Життєдайна сила... Звичайно.
Генрі дуже присів, щільно тримаючи руку до поверхні і застосовуючи вроджену здатність — Чуму Опустишіння.
У той же момент у його каналах проковтнулася обпалюючий потік сирої енергії, який викачували пряміком з землі. Зверху вже завалилися костяні клини, але Генрі змащеною тінню залишив лінію атаки на кілька метрів. Знову долоня торкнулась землі, і процес поглинання відновився з подвоєною силою.
Цей живий ґрунт виявився справжнім резервуаром, якого Генрі навіть не сподівався. Очевидно, Марко приніс у жертву тисячі життів, щоб створити настільки щільну концентрацію мани для свого заклинання.
— Ты! Що ти робиш?
Марко зреагував миттєво. У його лютому крикі вперше чітко проступили нотки паніки. Нова атака почала формуватися, але потрібно було дорогоцінних секунд.
Генрі використовував замки, і він продовжував систематично висмоктувати життя з середовища. Швидкість, з якою працювала Чума Опустешенія, була справді страхітливою. Марко вперше відчув страх перед смертельною загрозою за його неприродним тілом.
Звичайно, Генрі не міг знищити таку величезну територію одним махом, але збиток землі Марко був беззахисним.
Той все ще не вірив у можливість поразки, бо шкодував за втратою енергії і потішав себе тим, що людське тіло має обмеження фізичного стану. Щоб утримувати такий об’єм сил, Марко мусив десятиліттями досліджувати й глибоко змінювати своє тіло.
Однак Генрі легко спростував ці розрахунки. Його тіло було схоже на бездонну лійку, яка поглинала з страшною швидкістю п’яту частину запасу. Марко з жахом дивився на фігуру ворога, усвідомлюючи глибину свого прорахунку. Як він міг отримувати стільки енергії без шкоди для себе? Ким був цей чоловік — міфічним створінням?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu