- Звичайно. Барон Бак був моїм добродійником, а Еміль і Меліса ставилися до мене з сердечною доброзичливістю. Тепер, коли я знайшов силу, настав час зводити рахунки. Твоя голова стане підношенням на вівтар сім'ї Барона.
Марко тільки недбало посміхнувся, залишивши загрозу без відповіді. Він не розумів, звідки в нього така впевненість. Невже він серйозно думав, що сам факт досягнення стадії кристалізації робить їх рівними?
Він змахнув рукою, і в повітрі миттєво матеріалізувалися два нефілім костяних списи. Свистя, вони кинулися до Генрі.
Той тільки на мить обкутався електричними іскрями, перш ніж зник; а списи з важким гулом встромилися у те місце, де він щойно стояв, глибоко прошив грунт.
Генрі чітко зрозумів, що якби він не пропустив цю випаду, навіть "Броня Сили титана" не захистила б його від фатальних пошкоджень.
Його швидкість була неприємною, незважаючи на те що він підсилював свої рефлекси, то ледве встиг ухилятися. У звичайній формі було б просто неможливо відвернутися від такої атаки.
Марко переглянув записи, які промахнулися іскри, що все ще плекали на тілі ворога, й на секунду занурився у свої думки.
Не гаючи часу, Генрі віддав мовчазну команду: лівий « Штормовий Гігант » швидко збільшився у розмірах і електричний розряд на його тілі сконцентрувався в правому кулакі.
Тепер, коли він перейшов у бойову форму, потреба в бігу відпала.
Побачивши зміну його аури, Марко помітно підійшов і пошкодував.
Генрі раптово зник, не видавши ні звуку, навіть коливання мани не видали його переміщення. Потім повітря розірвало різкий свист, і кулаки розсікали простір з неймовірною швидкістю.
Марко підреагував занадто пізно. Він відчув наближення удару лише за долю секунди до контакту, коли часу на маневр або активацію мани вже не залишилося.
Генрі постав прямо за його спиною, і кулак, який виблискував крізь плазму електрики, впав на шию ворога. Удар пробив її наскрізь, і відсічена голова покотилася по землі.
Генрі свідомо стримав силу у фінальній фазі, щоб зберегти череп цілим. Інакше від шиї залишилося б лише криваве місиво.
Обезголовний труп Марко впав з глухим стуком, рясно заливаючи землю кров’ю і наповнюючи повітря їдким запахом. Генрі не розслабився, продовжуючи стежити за трупом - ворог міг прикидатися. Не помітивши ознак життя, він стиснув кулак і приготувався закінчити справу вогнем.
У цей же момент безголове тіло почало швидко трансформуватися, бо організм став пульсуючим різаниною, яка рванулася вперед на місці колишнього трупа і формувала нову гуманоїду.
Коли прояснилося обличчя, Генрі дізнався Марко. Той швидко відновив вигляд, покривши шкіру шаром підбої доспеха з запікуючого крові, і глухий сказав:
— Непогано. Ти вбив мене одним життям. Якби не « Сердця », який прийняв цей удар на себе, я б вже був мертвий.
- "Страх Серця"...
Генрі не був знайомий з цим артефактом, але припустив, що це якась магічна заміна, аналогічна кукле-замісник. Тіло Марко, тепер затягнені в криваву броню, змінилася і його аура мани різко поповзла вгору, незабаром подолавши рівень звичайного чаклуна кристалізації та наблизившись до могутності другого рангу.
Марко опустив ногу на землю, і ґрунт під ним миттєво почервоніла, перетворюючись у шибляче тіло.
- Земля стає живою... Що це за закляття? - Пробурмотів Генри. Він розумів, що не можна зволікати, бо інакше наслідки стануть незбережені.
Генрі відштовхнувся від землі і рвався в атаку. Марко недбало помахнув рукою, посилаючи назустріч град костяних копій і криваво-червоних кігтів, намагаючись перешкодити шляху, але Генрі рухався занадто швидко.
Ігноруючи габарити противника, він вправно тягнув між снарядами і в мить оку виявився прямо перед Марко, вкладаючи всю силу у нищівний удар по голові.
Хоча Марко мав значно більшу швидкість і фізичні параметри, він знову не схибився — їхні рівні сили тепер були у різних площинах.
Кулак проколов порожнечу, і криваве тіло підірвалося на незліченні осколки тіла.
На цей раз Генрі не стримувався, бо він повинен був знищити його повністю і ніколи не мав шансу регенерувати.
Але навіть побачивши, що було знищено тіло, Марко не зміг придушити хмурую на лобі. Плоть під його ногами продовжувала розповзатися, ритмічно зітхаючи, наче легені, що дихають.
Звідусіль почувся голос Марко:
- Ти не вб'єш мене. Вихід цієї битви був наперед визначений. Ти можеш знищити людину, але ніколи не впораєшся з землею.
У його інтонаціях скликало неприкрите зарозумілість: ця земля з плоті та крові була його козлям. Генрі швидко оцінив атмосферу: площа близько двох тисяч квадратних метрів, глибина приблизно 80 сантиметрів — усе це було вкрите травою і частиною тіла Марко. Щоб отримати верх, потрібно було знищити цю масу повністю, до останнього атома.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu