Відсутність цивілізованого опору підкоряла тривіальному завданні — була достатньою силою для Воля Міра. Саме тому Альянс не поспішав з цілковитою вторгненням, перетворивши операцію на щось подібне до полігонів для випробування перспективних неофітів.
Коли формальності були залагоджені, Баннінгс, не зводячи очей з Генрі, поставив питання, яке явно говорив:
— Чи ви не вважали можливість в майбутньому офіційно приєднатися до нашого Експедиційного загону?
Генрі на мить замовк, його погляд став розфокусованим — чіп обробляв можливі сценарії.
— Чи можу я претендувати на це? Мій поточний рівень - це лише кристалізація, і я не маю достатньо інформації про внутрішню структуру загону — нарешті сказав він.
Його знання про експедиційний загін було дуже мізерним, обмежуючи лише випадкові контакти з безплідними землями.
« Звичайно, — відповів він. — Голос Беннінґса був упевненою мовою. — Для мага твого потенціалу перехід на другий рівень - лише питання часу і накопичення енергії. Навіть сьогоднішню стадію кристалізації вистачить для зарахування кадрів у резерв. Відряд — це сила крило Альянса, а наше завдання - пошук, придушення та експлуатація інших планів для ресурсів.
Генрі серйозно поставився до цих слів. Додатковий ріст вимагав великих витрат, які не можна було покрити стандартними методами. Серандір був надійним, але надто повільним для його амбіцій.
Експедиційний загін пропонував іншу математику: ризик зріс багато разів, але і трофеї були нездатні з офісною роботою.
Генрі, який завжди був обережним, вирішив не давати остаточної відповіді доти, доки не збере повний масив даних.
Помітивши його коливання, Баннінґс зрозумівче посміхнувся.
— Я не вимагаю негайного рішення, це була лише їжа для роздумів. Коли визначишся з пріоритетами, зв'яжіться зі мною через талісман.
— Ще раз дякую вам, пане Баннінґс, — стримано поставився Генрі.
***
Після того як Генрі залишив Баннінґс у головному залі, щоб вирішити справу в комітеті управління, він вийшов на вулицю.
Перед величною будівлею Альянса панувала незвичайна тиша. Генрі швидко попрямував до сусіднього кварталу, сподіваючись найняти транспорт там.
Подорож тривала довгий і вузький провулок, затиснутий між масивними кам’яними стінами. Коли Генрі добрався до середини, він раптово зупинився і відчув присутність іншої особи.
Уперед, прямо з тіні, матеріалізувалася фігура підлітка з обличчям веснушками. Генрі миттєво ідентифікував ціль.
— Марко.
Ця зустріч не була врахована. Марко розплився в широкої, по-дитськи простодушної усмішки, але в його очах танцювали іскри божевілля. Він коротко розсміявся, і цей звук неприємно віднісся від стін перевулку.
- Який вражаючий збіг. Ти вже на стадії кристалізації... У тебе є таємниця, яка прихована всередині. Минулого разу тобі пощастило вислизнути з моїх рук, а оскільки з тебе вийшов би чудовий матеріал для мого досвіду.
- Цього разу ти не підеш.
Простір навколо Марко викрився, і мана прийшла в шалений рух, передбачаючи швидку атаку. Генрі залишався нерухомим. Його погляд був холодним, як лід, а мозок вже вибудовував траєкторії нахилу і відставних ударів. Лише втручання Барті врятувало йому життя. Тепер диспозиція сил змінилася. Марко усвідомлював новий статус Генрі, але його зарозумілість і жадоба крові були сильніші.
У цей критичний момент через спини Генрі дійшов крижаної, владний голос:
якщо ти натрапиш на Генрі... я особисто відкличу твою кваліфікацію на Операції Колібель.
Генрі обернувся. До них наближався Баннінгс. З абсолютно безстрастним обличчям він підійшов впритул, по-ототечно поплескав Генрі по плечу і, ледь помітно посміхнувшись йому, переклав жорсткий погляд на Марко.
— Ви обоє цінні активи і учасники майбутньої операції. Заборонено м’ясні боби. Принаймні, до початку висадки.
— Тобі знову до біса щастить, — кинув Марко і змірив Генрі повні ненависті поглядом. Він не посмів перечити високопоставленого мага: буріння мани припинилося, і він впав на підборах у тіні провулку.
Генрі уважно розглядав фігуру Маркома, що віддалялася. Усередині шевну з’явилося дивне, подвійне відчуття.
« Навіть не знаю, чия це удача...» — пром'яло в його голові, але він швидко подав недоречну іронію.
Він обернувся до мага, який стояв поруч і ввічливо кивнув:
- Дякую, пане Баннінгс.
— Бунінгс просто опинився поблизу, але його погляд залишався серйозним. — С этом Марком держи ухо встро. Правила Плану X-617 суворі: після переходу ми не забороняємо вам пускати один одному кров.
— Не хвилюйтеся, пане Баннінґс, — кутки губ Генрі зворушила ледь помітна, холодна усмішка. — Навіть якщо він сам вирішить не шукати неприємностей, я назбирав кілька старих рахунків, які пора закрити.
Баннінґс коротко, доброзичливо розсміявся:
— Якщо ти впевнений у собі, то зможеш це зробити. Що ж, удачі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu