На відміну від Срібного Місякового міста, де зовнішній обручок стіни було захищено від забруднення забруднених земель, тут основні погрози купалися всередині. Безпека забезпечувала не каміння, а чарівники, чиї шпілі були розчеплені по всій території.
Чорна тінь плавно обігнула периметр і знайшла сліпу зону, де не було ні постів чи воріт.
За мурами лежали густонаселені нетрі, а низькі будинки лягали в тісному і хаотичному місці. На цій п’ятічці було дуже багато людей, які пережили жахливу бідність.
Коли Генрі вивчив цей сектор, він рушив далі. Перелізти через стіну в житловій зоні було неможливо через постійне скупчення людей, хоча професійних магів у натовпі він поки що не зафіксував.
Зрештою він звернув увагу на майже безлюдний відрізок — брудний п’ячок ринку, де торгували всіляким мотлохом.
Дочекавшись моменту, коли випадкові свідки ховаються з поля зору, луга тіні швидко проповзла на стіну, перевалилася через гребінь і м’яко опустилась до моста. Генрі негайно розвів техніку, прийнявши людський вигляд і за розмірами попрямувавши вглиб вулиці, не виділяючись серед рідкісних перехожих.
Усередині міста покладатися на магію таємничості було небезпечно: будь-який досвідчений чаклун міг відчути еманацію заклинання, що миттєво видала б його присутність. Звичайна прогулянка під покровом ночі не викликала підозр.
Як і більшість великих вузлів Земель Свіча, комендантську годину тут не дотримувалися. Таверни у Срібленському Місячному місті працювали кругло, і коротке спостереження підтвердило те, що Солті живе за тими самими законами.
Першочерговим завданням було зібрати інформацію. Генрі мусив точно визначити своє розташування і з’ясувати, чи під чиїм протекторатором знаходиться це місто.
Магічний талісман зв’язку був утрачений, що дуже ускладнило перевірку даних, але Генрі точно знав де шукати відповіді.
Коли він пахнув чорну мантію, то мимовільно втягнувся у плечі і спрямував свою голову від різких поривів холодного вітру. Коли він минув два квартали і згортав у вузький провулок, то побачив перед собою привабливе сяйво. Над масивними дверима таверни покривали ліхтар, заливаючи брусочок м’яким і маслянистим світлом.
Ледве Генрі підійшов до ґанку, як зсередини докотився багатоголосий шум.
У цю промозкову ніч гул натовпу з'явився йому не неприємною перешкодою, а живим і надійним прикрим.
Він штовхнув важку стелю, і разом з ним до приміщення вдерся вихор крижаного повітря.
Генрі поспішно зачинив двері, за допомогою звичайного жесту відрізав пил з плечей і окинув зал слідчим поглядом. Усередині було людно: відвідувачі пили, жваво сперечалися і сміялися. Ніхто не звернув уваги на те, що сталося. Він чудово вписався у контингент напівпровідників.
Незабаром до нього підійшла офіціантка, молода жінка в поношеному одязі та чорних панчох. Вміло балансуючи підносом, вона запитала:
— Пане, що будете пити?
Генрі, який вже встиг просканувати асортимент на стійкі і переконатися, що він практично ідентичний звичному йому меню, коротко кинув:
— Масляне пиво. Цього достатньо.
Він зайняв столик в найтишніший і темний кут. Офіціантка невдовзі повернулася з глухим стуком, поставила на дерево важку чашку і відійшла. Генрі сидів нерухомо, час від часу прикладаючись до піву і старанно уникаючи будь - яких контактів. Його вільне становище і вибір місця недвозначно натякали, що він не потребує спілкування.
Поки він робив вигляд, що поглинався напоєм, Глибина Сіневи працювала на повну силу, вичленуючи з загального хаосу голосів значущі крихти інформації.
"Город Сорти"!
Так називалося це місце. Генрі віддав внутрішню команду чіпу на відповідність даних, які мають основу і незабаром отримав підтвердження. Стирання було оплатом "Ока Штом".
Це було найбільш західне і одне з найбільших мегаполісів Земель Свитання — його масштаби й населення переважало срібне Місячне місто майже в п’ять разів. Тепер грандіозна зовнішня стінка стала сенсом: настільки важливі стратегічні об'єкти вимагали відповідного обрамлення.
У свідомості Генрі розвернулась детальна карта регіону. Повертаючись додому, ми не мали наміру бути легкими.
Однак, прокладати найкоротший шлях додому він поки і не збирався.
Генрі обмірковував олійне пиво, яке набуло форми його м’якої та важкої текстури.
Серандір не було легко дістатися до своєї голови повільно.
Спершу він проаналізував можливості використання у Гільдії Матерей або Ґільдію Лекарей, але швидко відмічав ці варіанти.
Хоча такі структури об’єднали магів різних шкіл, однак реальна влада у філіалах завжди належала місцевим вчителям.
У Срібленому Місяному Місті це стало очевидним: Ісраель і Барон, формально будучи адекватними школами Серандір, фактично контролювали ключові посади в міських гільдії.
Логіка підскакувала, що у Срти ситуація дзеркальна - тут за ниточки напевно смикали люди з "Ок Шторма".
Генрі не мав права на ризик.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu