— Пустяки, я якраз закінчив з вином, — спокійно відповів Генрі.
Він поставив порожній келих на скатертину і повільно піднявся, збираючись йти.
Після того як на столі впав нікчема, Генрі непомітно забрав її у приміщення ще до повернення офіціанта.
Від безробітки походили слабкі, але чіткі еманації Плана Бездні. Статуетка мала специфічну, майже гіпнотичну привабливість і тому не могла повертатися до її деталей.
Для Генрі, чий розум був захищений холодною розрахунками та магічною підготовкою, цей вплив просто проігнорував ментальний шум.
Очевидно, такі предмети були частиною масштабного механізму запущеного адптами Бездні.
Вони, мабуть, служили маяками або провідниками для того, щоб зв’язуватися з темними супроводами.
Коли б людина торкалася такого артефакту, то з часом вона таки стала б вірною прислужницею.
Генрі не затримався відразу. Той був простим обивачем, і за його захоплення Гільдія нарахувала б мало очок вкладу.
Маг вирішив по-іншому: логічно простежити за усім ланцюгом і вийти на справжніх натхненників цієї схеми. За поїмку « колодної риби» давалася набагато більша нагорода.
Крім того, сам волоцюг не забруднювався. Він був лише розтраченим матеріалом і пішаком, поки кукловоди залишалися в тіні.
Генрі вийшов з таверни і зберігав зовнішній спокій. Дальність сканування системи scubulока Сінеєва значно перевищувала тисячу метрів, і чіп вже надійно зафіксував тепловий слід та біометричні дані втікача.
За характерними ознаками рум’янця на щоках і енергійній, пружина походці, жебрак зовсім не страждав від голоду — виснажений чоловік фізично не міг би рухатися в такому темпі. Зазвичай у бідних шкіра бліда, а рухи від постійного недоїдання ставали дедалі слабшими. Мабуть, цей живіт був ознакою внутрішньої хвороби, але в іншому волоцюга виглядав ситим і міцним. А якщо жебрак регулярно їсть, то має стабільне джерело постачання.
Генрі мандрував по мостах, майстерно зображуючи безробіття. Насправді ж він ніколи не втрачав мети, яка знаходилась у двох кварталах від нього. На такій дистанції ніхто не міг би запідозрити стеження.
Відбігши на безпечну відстань, жебрак крадено озирнувся. Переконуючись, що погоні немає, він перейшов на крок, намагаючись відновити збитих дихання.
У великій кишені він мав ще п’ять статуеток — норму, яку треба було роздати вдень.
Це була його робота — виконання плану - отримуєш їжу. Він не розумів справжньої суті цих речей, але інстинктивно відчував загрозу.
Інакше навіщо замовнику вимагати такої обережності? Роздавати ідоли слід було не всім підряд, а лише тим, хто виглядав пригніченим і черпав темну спрагу.
Покинувши вулицю Утун, він почав бродити по закоулих у пошуках підхожих жертв. Заздрий, він вправно вкладав фігурку у руки людині і миттєво розчинявся у натовпі.
На лавці біля краю дороги сидів чоловік середніх років у поношеному, але суворому плаття.
Він виглядав абсолютно розчавленим горем і то й справа важко зітхав.
Вбогий якийсь час спостерігав за ним з підворотні, потім рішуче підійшов, вклав предмет у долоню незнайомця і сховався за кутом перш ніж той встиг щось сказати.
Чоловік не міг зрозуміти, що це за дивна милостиня. Тим часом жебрак додав ходу, покидаючи квартал і прямуючи в сусідню місцевість.
Гороженін знову опустив очі на фігурку. Перша думка була викинути дивний подарунок, але щось у кутових сторонах дерева здалося йому надзвичайно привабливим, майже рідним.
Через це хвилинного замішання він не зважився позбутися артефакту і залишив його при собі.
Генрі чекав, поки жебрак ховається з поля зору і безшумною тінню пройшов повз лавки.
У цей момент порив вітру кинув в обличчя чоловікові пригорщу пилу, змусивши його зажмуритися.
Коли він знову відкрив очі, долоню було пуста. Здивований і не помітивши душі, він лише потиснув плечима й вирішив не зосереджуватися на дивному промиселі.
Відійшовши на кілька кроків, Генрі уважно оглянув ще один трофей і забрав його в кільце.
Втручання було необхідно, щоб цей чоловік з високою долею поповнив ряди секти.
Звичайно, можна було б дозволити заразі поширюватися, щоб потім « зібрати врожай» з єретиків і отримати більше очок, але Генрі не відчував бажання заробляти таким чином.
Зачистивши слід, він продовжив дистанційне спостереження. Як і минулого разу, вартового вручити комусь статуетку, як Генрі непомітно зимав її. Ніхто з власників не запідозрив, що це чужорідне заняття — люди лише пізніше були здивовані тим, як пропажу.
До вечора, поки сонце не почало клонуватися до горизонту, жебрак встиг роздати всі п’ять фігурок і всі 5 зрештою опинилися в розпорядженні мага. Бродяга навіть не здогадувався, що за кожним його кроком стежить фахівець.
Коли Генрі побачив шість фігур, що перебували в просторі, то зрозумів масштаб проблеми: це була лише верхівка айсберга.
Багато таких артефакцій вже, напевно, розірвали місто.
Усі ці люди є потенційними осередками нечистості, і шукати їх наодинці було б досить важко. Вбогий метал, який пролягав по різних кварталах, був розкидані скрізь — швидше було знайдено першоджерело.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu