Вона чудово поглянула на свою помічницю:
— Лауна, постарайся, щоб пани дали їм магічні камені.
Лауна приваблювала талісмани зв’язку і оперативно переклала кожному з тих, хто прибув до берега. Пріс не заперечив, що така щедрість вже давно перетворилася на грубий звичай — бонус для рядових виконавців.
— Генрі, не хочеш скласти нам компанію в рейди за Дореном? Ми оформимо це як твою офіційну участь в операції, - запропонував Приз.
Оскільки Генрі був офіційно зарахований до групи « Сердір», він мав повне право на такі виїзди.
Тимчасова кооперація всередині організації вважалася нормою: оперативники були розкидані по всьому кутках світу, і при з'явленні надзвичайних ситуацій було куди логічніше залучити тих, хто опинився поблизу, ніж чекати перекидання основних сил.
Дорен, як видно з досьє, був дуже добре організованим комерсантом із рівнем магічної сили учня третього рангу — він не мав жодного натяку на небезпеку для загону Пріза.
Це виглядало дуже привабливо, адже Генрі міг заробити окуляри майже без ризику.
Приз не мав до нього теплих почуттів, але в « Серандір» прагматизм завжди стояв вище симпатії - ніхто не упускав можливості прилучити колегу до справи і розділити обов'язки та зайві окуляри в послужному списку ніколи не бували зайвими.
Генрі зрозумів, що він сказав:
— Із задоволенням. Мушу визнати, що я ще не брав участі в польових операціях організації.
— Ось і чудово, тоді висуваємося. Подивіться, які скелети ховають у своїй шафі Дорен.
Він не бачив потреби в поспіху: Дорен перебував у межах Срібного Місяця, і кожен його крок вже стежили інформатори. Навіть якщо цей торговець раптово виросте, йому не було виплутатись з тенет.
Генрі вже пішов за ним, коли його зупинив голос Венді:
— Пане Генрі, я дуже вдячна вам за порятунок. Поки я не готова сказати, чим саме зможу подякувати вам за таку неоціненну послугу, але для початку давайте обміняємося контактами в талісманах.
До цього часу у списку контактів Генрі мала безпосередній зв’язок з такою впливовою і багатою особливою, як Венді, нелегка справа.
Він не упустив можливості, бо в майбутньому зв’язки між членами вищих громад могли принести багато користі. Загорнувши процес обміну магічними мітками, він поспішив на вулицю.
У будинку номер 75 по вулиці Кам’яного Вереська їх чекали дві карети, прикрашені гербами « Серендір», які чітко попереджали про стан пасажирів.
П’ятеро бійців, які разом з Призом на затримання, стали відомі тим, що серйозно ставилися до справи. Генрі зайняв місце в екіпажі поряд з командиром, і карети м’яко покаталися у напрямку кварталу, де оселився Дорен.
...
Ресторан « Авіла» по праву вважався перлиною Срібного Місяця. Вишукані страви тут готувалися з рідкісних інгредієнтів кухаря-вовшебники першого рангу, які підходили до процесу із ретельністю справжніх алхіміків.
Хоча смаки тих, хто подавав ягоди, були безприкладними, однак вчащали сюди не стільки заради гастрономічних захоплень, скільки для того, щоб підтвердити власну вищість.
Кожен з них коштував сотні золотих і магічних каменів. Звичайна трапеза обходилася в сотню каменів — необжиті марнування для рядових магів, які змушені економити кожну частину ресурсів заради медитації.
Заведення кишів впливовим і заможним характером; лише той факт, що він мав столик у « Авілі », влещував самолюбство й затягнув заздрісні погляди.
Дорен розташувався біля вікна, валяючись з Лейлою — бездоганно одягненою дамою зі свербіж, але гордого магічного клана.
Угода з нею могла стати чудовим трампліном для його комерційних амбіцій. Спочатку вона знехтувала своєю холодною зневагою, очевидно нескорою перед Дореном на шляху магії. Його статус учня третього рівня був дуже хворою темою.
Однак він майстерно розграв свою головну карту — запрошення на місце, де було стільки розкішних місць, швидко затопило лід. Лейла розуміла, що не кожен вирішиться на таких тратах заради одного зібрання.
— Как вам кухня, мисс Лейла? Я тут досить часто, і, по правді кажучи, сьогодні вміння шефа здається мені трохи схибленим. А що думаєте ви? — З напускним байдужістю поцікавився Дорен.
Лейла задумалася похитати в склянці густе вино, і її очі промайнули у щось схоже інтересу. Її клан переживав не кращі часи, і заможний торговець, незважаючи на його магічну посередність, здавався цілком прийнятною партією. Але вона не поспішала з висновками:
— Дуже недурно.
Підтримуючи світську розмову, Дорен жив у полоні власних думок. Люди, які стояли біля нього, бачили лише удачливого комерсанта.
Але він не був фанатичним, оскільки темне божество з іншого плану було для нього лише корисним інструментом. Дорен вважав, що показної відданості достатньо для того, щоб виживати у бездонних даруноках і покровительстві.
Він добре розумів, що лише одна кара — це смертна кара, але вірив у свою невловимість.
Глобальна боротьба світу не турбувала його: якщо небо вирішить розбити, нехай могутні чарівники стримують його і він лише телефонував монетам.
З того моменту, як доля звела його з пані Венді, вона стала нав'язливою ідеєю.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu