Генрі і Бейн впевнено просувалися за планом, прорізаючи густий сумрак.
Через півгодини ряди стовбурів розступилися, відкриваючи вигляд на ельфійське поселення.
Перед ними простягалися акуратні дерев’яні будинки, і на самому серці села височіли величезні пагорби з висятемки.
При світлі слинський стовбур Генрі відчув дивний резонанс, і в груди швейнулося якесь інтуїтивне сприйняття, природа якого вислизала з логічного аналізу.
У цей момент чужоземців помітили дозорні охоронного загону. Один з ельфів, який швидко рухався вперед і відразу виріс прямо перед ними.
▫ АНАліз цілей. Рівень чарівника кристалізації першого рангӯ
Генрі безстрашно зафіксував ауру вартового. Сила цього спонукала його поважати, але маг ризикнув увійти на цю територію не з нерозсудливості.
Навіть якщо голову не розраховують, він навряд чи зміг би утриматися від рядової охорони в відкритому бою. Однак присутність тут була необхідною як для виконання завдання, так і для особистих інтересів.
Здержлива, майже благоговійна реакція Бейна підтвердила: Мітка Кровії функціонувала бездоганно. Стародавня магія зробила його в очах чистокровного Королівського ельфа. Кров не є неправдивим, і в його жилах пульсувала спадщина династії. У Бейну немає іншого вибору, як беззастережно повірити своїм почуттям.
- Хто ви, пане? « Охоронець запнувся, а голос тремтів від непевності. Важка, владна аура Королівської крові від Генрі сковувала волю, але відсутність попереднього повідомлення про візит такої високої особи поставила сторожа в глухий кут.
— Мене звати Себастьян Олд. Відведіть мене до розділу клану, — негромко, але з холодною гідністю віддався Генрі.
— Олд!.
Бейн і охоронець синхронно здригнулися.
У віддаленій Аномальній долині лісові ельфи рідко коли отримували честь бачити представників Королівського дому — частіше вони шепотіли, як напівлегендарні істоти.
Тепер, коли вони зіткнулися з цією силою наяву, обоє були мимовільно напружені і відчували тягар давньої ієрархії.
Охоронець покірно повів Генрі та Бейна вглиб села до маленького будинку біля самого підніжжя Великого Дерева. Стояв над головою, і погляд втрачався у лабіринті нефілімських гілок; через рідкісні проблиски на листях мерехтіли далекі зорі, які виглядали звідусіль крихітними світлячками.
По дорозі мандрівники, на ім’я Бейн, кидали в подорож цікаві погляди — незнайомці з’являлися тут рідко.
Генрі не хотів приховувати свою ауру.
Звололюючи її відгомінами, ельфи інстинктивно схиляли голови і не сміяли довго дивитися на гостя або підвищувати голос. Вроджене кров’ю дітонародження придушило їхню волю на фізичному рівні.
Проходячи вулицями, Генрі методично оцінював особливості рельєфу в пам’яті точки, які відповідають закладі Кристалічного координатора. Такий пристрій не можна було встановлювати надто близько до Всесвітнього Дерева, що відразу викликала б підозру. Маг стадія газовифікації 1 рівня просто не зміг би підібратися до святині і піти непоміченим.
« Найкраще залишити його на околиці лісу», — закінчив він про себе.
Це могло б бути теоретично правдоподібною істиною його дій: проникнення в прикордонну зону можливо, тоді як диверсія у самого кореня Дреєра виглядала б абсурдним, неконтрольним тактичною логікою.
Чим ближче вони підходили до мети, тим частіше над стежкою нависали гілки — живі й гнучкі відростки, що звисають зі зв’язків і майже стосуються землі. Ельфи дбайливо відбивали їх, намагаючись не зачепити. Для цього народу Дрейо було не просто рослиною, а матір'ю-прародителькою, яку треба охороняти ціною власного життя.
Зрештою вони досягли резиденції. Двері відчинилися, і на порозі вийшов старий чоловік. Його погляд, покритий димом прожитих століть, впився в обличчя Генрі.
— Вы... — З очевидним сумнівом почав глава клана, коли гість підійшов майже впритул.
— Себастьян Олд, — коротко представився Генрі, тримаючи паузу.
- Це Ваша Високість принц Себастьян! — Глава клана повільно, з глибокою повагою вклонився.
Старик ніколи не був у Мережовому Великому Дереві в столиці, але історія і склад королівської родини знали досконно. Себастьян був найстаршим братом Шатії, четвертого принца на цьому поколінні; сама Шаттія була сьомою принцеса. Як заклиначем рангу магістра і чарівником третього рівня кристалізації, глава роду був гострим м’ячиком. Аура, яка походить від Генрі, була справжньою і позитивною на тій же частоті, що й сама природа ельфів. Обман було вилучено. Те, що він почув ім’я, лише накреслило фінальну точку його сумнівів.
- З якою метою Ваше Високість шанував нас своєю присутністю? — Довідався голова.
Генрі не поспішав з відповіддю. Натомість він чітко подивився на Бейна та охоронця, які замерли позаду нього.
— Ви двоє, усуньтеся, — негайно наказав старий.
Вони поспішно відступили. Бейн виходив, ледве торкаючись землі від збудження. Його думки шалено сміялись: «Ваше Високість принц Себастьян! Повірити не можу, що бачив його битву... Більше того, я сам привів його до голови! Це буде легендою нашої сім'ї - я особисто супроводжував принца!»
Генрі вирішив присвоїти особистість Себастьяна лише тоді, коли зібрав вичерпний обсяг даних. Від Шатія, яка стала його вірною слугою, він дізнався про внутрішній устрій ельфійського суспільства більше, ніж будь-яка інша людина.
Королівські ельфи — найвища каста, чий авторитет непорушний. Інші племена навіть не думали про непокору, перебуваючи в стані сліпої відданості. У видінні Матерінського Дерева, члени правлячого дому для лісових людей були втіленням божественного благородства.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu