Там, де ворог ще не виявив себе відкритою мовою, заходи безпеки були заздалегідь вирішені — саме так до рук Півночі потрапила дерев’яна флейта. Такі артефакти миттєвого зв’язку були роздані в кожному королівстві найбільш вірним і надійним хоронителям.
На ранніх етапах бази чарівників можна побачити, що ворог майстерно маскує свою присутність за допомогою складних чарок.
За таких умов єдиним надійним щитом є сильний світ, який панує серед людей.
На плечі цих людей лежить завдання викривати будь - які просторові чи магічні аномалії і негайно подавати сигнал ельфійським патрулям.
Кількість ельфів занадто мала, щоб контролювати кожен квадратний миль Плану, а загарбники діють надзвичайно обережно і довгий час не видаючи своєї присутності.
Однак будь - який тривожний симптом викликає в ельфійських старійшин мгнову і жорстку реакцію.
Лучо, капітан охоронного корпусу Аномальній Долини і заклинатель в ранзі магістра, отримав тривожні повідомлення від Королівського ельфа-Моря.
У свій час він особисто об'їздив прикордонні землі, відбираючи по одному-два довірених особи в кожному королівстві і даючи їм ключі зв'язку.
Водночас він вислав своїх співвітчизників під виглядом праздих мандрівників, щоб вони могли вести таємну розвідку і вистежити найменші дивини в енергетичному фоні землі.
Повідомлення від Северуса застало його в штабі. Дочитавши магічний сувій до кінця, Лучо помачав. Сухий опис інцидентів означав очевидне: в районі Хребта Лім, з високою долею ймовірно, розвернута передова база чарівників.
Тільки ці безжалісні прагматики могли повністю стерти з лиця землі стільки людей, включаючи заклинача середнього рангу, не залишивши ні тіл чи свідків.
Однак холодний аналітичний розум вимагав доказів, перш ніж сурмити загальну тривогу.
Для місії Лучо відібрав трьох ветеранів високого рангу зі свого особистого загону. У таких справах маневрність і таємничість малої групи цінувалися куди вище грубої сили цілого полку.
« Лучо, — сказав старійшина на ім’я Аномальна Долина. Старцю перевалило за вісімсот років, і він, будучи одним з трьох архімагів клану, бачив багато бід у своєму житті. Для молодого покоління це був найкращий представник і найбільш вірогідний наступник, тому старійшини не могли стримати сліз.
Лучо шанобливо схилив голову.
— Не турбуйтеся, наставник. Як тільки ситуація проясниться, я негайно повернуся з доповідь.
пріоритетом була розвідка. Якщо дані про вторгнення підтвердяться, то ресурсів Аномальній Долини буде недостатньо: клан був малочислений і доведеться просити допомоги у сусідів. У мирні роки між ельфійськими будинками то й справа спалахували суперечки за вплив, але перед обличчям зовнішньої експансії ельфи завжди сплачувалися в єдиний, нищівний кулак.
...
Відряд з чотирьох ельфів під командуванням Лучо пройшов довгий шлях, витративши півмісяця на форсований марш, перш ніж досяг стін Хайшічена. Вони рухалися, наче тінки, уникаючи тлумачення і заставу: навіть король Королівства Ноен зовсім не знав про їхній візит.
Коли звістка про прибуття високих гостей досягла палацу, Лучо вже стояв у кабінеті Северуса й уважно вивчав карту місцевості.
- Пане Северус, яка тут оперативна обстановка? - Голос Лучо був позбавлений емоцій, нагадуючи сталь.
Северус, який за останні дні здався і осунувся, дуже зітхнув і помістив до нього два листи.
Від Тайлуна прийшла нова депеша, ще більш тривожна, ніж попередні.
Коул так і не повернувся з розвідки в Хребті Лім.
Тепер навіть Тайлун, який зазвичай схильний до оптимізму, почав підозрювати найгірше: заклинач середнього рангу не просто потрапив у пастку — його вже не було в живих.
Ця думка про те, що свинцева тягаря на Тайлуна була тягарем для нього; він майже перестав спати, стягнув усі доступні війська до кордону і організував кругле патрулювання.
Весь Оберштайн завмер в очікуванні удару, і тягар відповідальності за тисячі життів виснажував волю командуючого.
Лучо продивився донесення, фіксуючи ключові факти.
- Ми вирушаємо до Оберштайна негайно. Потрібно оцінити масштаб загрози на місці.
— Я відправлюсь с вами. З королем питання вже регульоване.
Северус випростався, показуючи своїм виглядом готовність особисто брати участь у поході до Кремта.
Лучо ковзав по ньому оцінюючим, холодним поглядом, відзначаючи тремтіння пальців і глибокі зморшки на обличчі мага.
- Ви занадто старі для польових операцій. Залишайтеся тут.
Северус вперто хитнув головою, в його очах блиснув вогник рішучості:
- Я зобов'язаний побачити все своїми очима.
Капітан на мить замислився, зважуючи ризики.
— Ладно, идемте. Але з однією умовою: ніякої самодійності. Наше завдання - збирати дані, вступати у боєст-контроль категорично заборонено.
— Без сычек? Ви вже розумієте, з чим ми маємо справу? — Северус подався вперед, в його голосі прорізалося хвилювання.
Лучо невизначено хитнув головою, його обличчя залишалося непроникною маскою.
- У мене є припущення. Надто багато ознак вказують на загарбників з Плану Чарівників.
— С Плана Чарівників? « Северус на мить заціпенів, наче від удару, а потім його обличчя спотворила почуття гримаси.
- Так ось що... — Він важко опустився на стілець, заплющивши очі. - Я відправив його туди. Моя помилка. Моя несправжня вина.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu