Він не сподівався, що після активації "Пухання Ветра" хтось у важких доспеках зможе не тільки не відстати, але й скоротити дистанцію.
Генрі викинув руку вперед, щоб захопити ціль; якби Коул замахнувся хоча б на долю секунди, залізні пальці сомкнулися б до його шиї.
Відчувши рух за спиною, лицар негайно викрикнув магічні склади.
Під його підошвами вибухнув щільний потік повітря, який тягнув тіло вгору на понад десять метрів.
Хватка прийшла на порожнечу. Генрі побачив, як Коул, опираючись на повітря в дузі, м’яко немов пушка, пустився на землю за кілька метрів попереду.
Коул дихав, і його обличчя було поближче від напруженості.
- Постійно тікати не вийде, він занадто швидкий. Доведеться прорватися з боєм і йти якомога швидше.
Саме в цю мить до нього дійшло: Генрі і не збирався його відпускати. Увесь опис мирного догляду був лише уловом, який затягнув час. Чого він чекав? Відповідь була очевидною: підкріплення. Як тільки до патрульних прийде допомога, пастка захопиться остаточно. Від самого початку метою Свідків було усунення свідка.
« Ну звичайно, після стількох авантюристів вони б не дали мені піти живим" — опудало Кол. Оскільки шлях до відрізання був лише один — боротися за своє життя.
Генрі пішов на спад у той самий момент, коли ноги Коула торкнулися землі. Він наніс різкий, сильний удар кулаком, від якого повітря підірвалося силою удару. Коул не очікував такої руйнівної сили; він вважав, що вже склав точне уявлення про силу ворога, але в реальному зіткнення сила гіганта перевершила всі розрахунки.
— Вітряний бар'єр! - Викрикнув лицар.
Перед ним повітря згущалося, перетворюючись на напівпрозору стіну. Генрі вдарив прямо в центр щита; від точки контакту до всіх боків поповзли тріщини, і через мить бар'єр з оглушливим дзвоном розлетівся на шматки. Але цього миті Коулу вистачило, щоб піти з лінії атаки.
— Земляні шипи!
Давид, який весь цей час тримався осторонь і чекав ідеального моменту, вдарив палицею обема.
Прямо під ногами Коула з ґрунту вирвалися гострі гранітні кіля. Рицар зреагував інстинктивно: спритно перестрибуючи через перешкоди, він ухилявся від смертоносних вістрям.
Коул швидко оцінив силу Давида, і він дійшов висновку, що Давид є слабшим ланцем.
Рішення прийшло миттєво: потрібно усунути мага підтримки, щоб потім один на один розібратися з гігантом.
Меч у його руці спалахнув сліпучим світлом, і клинок окутали буйні вихрі. Коул різко вигнувся і, наче натягнений струна, рвався вперед.
Криштою леза обертався магічний потік, діючи як циркулярна пила. Це була його королівська техніка - бойовий прийом, що народився на стиці магії та лицарського мистецтва.
У мить, коли він опинився перед цією метою, Давид ударив його жахливою силою.
Серце Давида пропустило удар, і його зненацька захопило стрімкий ривок Коула.
Якщо ж ворожий рух настільки швидко наближався, шанси уникнути прямого випаду практично не залишалось. А на концентрацію навіть найпростішого захисного заклинання в гарячковому поспіху бракувало дорогоцінних миттєвостей.
Його вроджений дар — шар скальної породи, яка покриває шкіру, був занадто хрупок, щоб витримати такий концентрований удар.
У ту ж мить силует Генрі розмився і зіткнувся з повітря прямо за спиною Коула.
Коротке "Мерцання" дало йому змогу миттєво скоротити дистанцію до мінімуму.
Реакція Генрі була критичною: технічно він міг втрутитися і раніше, але навмисно чекав тієї ж долі секунди, коли Коул обрушить весь тягар меча на Давида.
У цьому миттю увагу ворога було повністю поглинуто ціллю, а занесена для удару зброя не могла повернутися фізично в захисну позицію. Генрі не мав права пропустити цю мину колоду в обороні, інакше Давид загинув би даремно і так ніколи й не зробив би контратаки.
Генрі, використовуючи матеріал, вклав у повітря всю іннерцію і ударив кулаком.
Той відчув раптову присутність за спиною, і крижаний холод передчуття смерті скував його душу, але іннерція засвоженого меча вже не дозволяла змінити траєкторію.
Коулу залишалось лише пришвидшити свій напад, приймаючи наступ на себе.
Кулак Генрі виявився швидшим: потворна Сила врізалась у спину ворога, і щільний щит вітру, який обкутав тіло Коула, тріпнув, немов мильний міхур, при першому ж контакті.
Кач-ча. Глухий кришталь зламаного ребра був у відчаї, і він люто сплюнув в’язку кров.
Траєкторія його меча трогнула і злегка помістилася: замість того щоб розрубати Давида навпіл, клинок під кутом встромився у його ліве плече. Захисний шар скель швидко сконструював, але за мить сповільнився сталь — невдовзі порода тріснула і лезо з чавуннем розірвало м’язові волокна.
Давид видав натужний стон. Його плече майже повністю відділялося від суглоба, тримаючись лише на болоті зрізуваної плоті.
Незважаючи на агонію, він не дозволив собі крику: лише міцно затиснув свою рану здоровою рукою і поспішив відступати, користуючись тим, що ворога відкинуло в сторону.
Під прямим ударом Генрі Коул відлетів назад, наче кушене ядро з гармати.
Навіть у польоті він зберіг крижану концентрацію духовної енергії, викинувши серію заклинань вітру, які служили своєрідним повітряним буфером для гасіння швидкості і м’яко приземлитися на ноги. Тільки доторкнувшись до землі, він знову сплюнув свою кров.
Сила удару була нищівною, вона прокотилася по всьому тілу, смієні органи. Хоча Коул ніколи не занедбував лицарських тренувань і його фізична форма була на пікі можливостей, проти такої чистої сили він виявився безсилою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu