Поточний курс Коула вів його пряміком до секретного об'єкту. Якщо Генрі особисто піде на роботу, то не встигне повернутися вчасно.
Вибір був незамінний. Рейс, яка мала найбільшу швидкість і спритністю, зірвалася з місця, а Генрі та Девід залишилися в тіні дерев, готуючись зупинити шлях непроханому пані. Генрі не боявся поразки, а лише дозволив противнику втратити нагоду.
Енергетична аура Коула відповідає стадії її спадання, тобто коли маг відчуває неправильне і вирішує відступити, його перехопити буде дуже важко. Наказ Пакка був надзвичайно ясний: будь-хто, хто переступить межу хребта, не повинен повернутися назад.
— Поняла, ухожу прямо зараз.
Рейс ще не повністю опанувала технікою сприйняття, доступними Генрі, але з напруженої позі партнера зрозуміла, що ситуація критична. Вона швидко розвернулась і розчинилася в лісі частіше, на шляху до бази.
— Давид, спускайся зі мною. Поки не квапся вступати у відкритий бій, наше завдання -- просто скувати його руху - скомандував Генрі, його голос почув глухо з-під шолома.
Давид коротко кивнув рукою, а міцніше перехоплюючи палицю.
- Зрозумів.
Генрі різко змахом руки активував « Абсолютний захист».
Слідом за нею одна за іншою спалахнули руни посилюють закляття, і через мить на місці людини стояв масивний чорний бронований гігант.
Відчувши приплив могутності, він подолав відстань від противника і виріс прямо перед Коулом.
Коли Коул побачив загрозу, що наближається, він швидко викинув кришталеву кулю. Колосс, закований у темну броню, виховував інстинктивий трепет. Хоча рівень маніпуляції був ледь помітний, аури були неприродними. Коул, який був видатним лицарем і ніколи не занедбував загартувань тіла, тепер його гостре сприйняття буквально ворушило про величезний потенціал могутності, прихований у тілі ворога. У такій ситуації було б немудро йти на компроміс.
« Відкидку в Хребті Лім взялася подібна потвора? » — стрімголов у Коула.
Він згадав про низку таємничих зникань і раптом усвідомив, що ситуація тут набагато складніша, ніж описували донесення.
Можливо, припущення Учителя про Руинах було помилковим. Тут приховувалося щось набагато небезпечніше.
Сила гіганта була очевидна, а прямо за його спиною простір буквально пульсував від аномальній концентрації енергетичних частинок.
Як тільки Коул намагався наблизитись до цієї зони, противник відразу перешкодив йому. Було чітко видно, що не допустити гостя вглиб території.
Отже, саме там тануть ключові секрети, а раз на охорону перика виставлено такий боєць, за всією цією операцією стоїть дійсно лякає сила.
Мисління Коула промайнуло в голові, і за короткий час він вибудував логіку подій.
- Хто ти такий? — запитав він, не опускаючи зброї.
Хоча ситуація в Хребті була набагато небезпечнішою, ніж він сподівався, Коул не хотів відступати негайно. Йому катастрофічно бракує інформації, і він сподівався дізнатися хоч щось. Крім того, він був упевнений: якщо справа буде поганою, то цей повільний з виду гігант не зможе його втримати.
Генрі відповів не відразу. Його голос, спотворений магією до низького ґулі, попереджував:
— Уходи. Тобі тут не місце.
Він не квапився нападати, зберігаючи холодну байдужість. Але ця спроба переконати його відступити лише зміцнила підозри Коула. « Він просить мене піти, отже боїться прямого зіткнення і не впевнений у своїй перемозі. — Намагається взяти на переляк".
- Що ви тут затіяли? І куди поділися всі ті люди, що пропали в цих горах? — Упор запитав Коул.
У душі він вже розумів, що авантюристи давно мертві. Бойовий потенціал цього гіганта перетворив будь-яку зустріч з звичайними шукачами пригод в однобічну бійню.
У цей момент з тіні скель вийшов Давид і зупинився трохи далі, уважно спостерігаючи за гостем.
« Є один заклинач початкових сходинок», — згадував Коул, і його серце на мить пропустило удар. Назви двох таких бійців одразу вказували на те, що кількість таємних таємниць цієї тварини значно перевищує її повноваження. Він переклав погляд з одного противника на іншого, витримав паузу, але так нічого і не вимовив.
Через кілька секунд несподіваного очікування Коул різко вихопив довгий меч. Він прийняв класичну стійкість, поставивши клинок горизонтально на рівні грудей, і ледь чутно прошепотів:
— Дихання Ветра.
Повітря навколо нього раптово з'явився, закручуючись у потужні потоки. У наступну мить Коул різко розвернувся і на межі людських можливостей кинувся геть.
Генрі проводив його поглядом і низьким басом констатував:
- Швидка реакція.
Він не гаяв ні секунди, а гнався за ними. Швидкість гіганта, що постійно підсилена магічними формулами, на диво не поступалася стрімкості втікача.
Вирішення Коула було раціональним: у Хребті Лім немає ніяких цінних реліквій, тільки заборонений зон.
Оскільки два маги патрулювають кордони, всередині ховаються сили ще страшніші.
Коул довіряв своєму мечові, але не був божевільний. Йому б просто не вистачило сили перебити тут всіх. Вчитель помилився. Він сам помилився. І справді, тут могло статися щось дивовижне — початок королівства.
Ззаду донісся свист розсікаючого повітря. Коул кинув погляд через плече і похолодів: бронований нефілім наздогнав його з страшною швидкістю. « Проклятье, чому цей хлопець такий гумовий? » — вирубався він про себе.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu