У той же час Івіс, командувач засідки, також виявив появу нової сили.
« Тягнистий!» — це прошило мозок, завдаючи йому болю.
Втручання Каліма було саме по собі неприємною перешкодою, але наявність другого майстра такого рівня в межах штату каравани повністю руйнувало його план. Зазвичай такі фігури були фігуровані лише в байках, а тепер одна з них стояла прямо перед ним. Івіс, який збирався вирізати свідків до одного, раптово зрозумів, що тепер йому варто турбуватися тільки про збереження власної шкіри.
« Ми переб'ємо пізніше. А цей "таїнний", швидше за все, випадковий попутник. Такі рідко стримуються від простих смертних, навіть якщо вони побачать, навряд чи втручатиметься в політику.
« Є шанс домовитись!»
Івіс зважив ризики і прийняв рішення. Він попрямував в сторону Генрі, на ходу викрикаючи наказ, що перекриваючи шум бою:
Припинити атаку! Стояти! Не знущайтеся над цим паном своєю зухвалістю!
Солдати, які перебували в безпосередній близькості від Генрі, були спантеличені. Вони думали, що це життя їх ображали стальами. Почувши команду, вони кинулися в паніці з обрієм. Коли ворог відступив, Генрі опустив меч і не показав йому своєї мети продовжувати погоню.
Івіс підійшов з обережною обережністю. Знявши шолом і витворивши на обличчі найбільш мирну посмішку, на яку був здатний, він схилив голову:
— Пане, дозвольте представитися: Івіс Бранд, командуючий лицарської сувою герцога Теодора. Сподіваюся, ви маєте честь бути знайомі з його світлістю?
Генрі відповів коротким, позбавленим емоцій словом:
— Нет.
- У такому разі мені щиро шкода, пане. Я не підозрював про вашу присутність у цьому каравані - завдати вам образи, щоб заслужити тисячу смертей. Прагнучи загладити нашу помилку, я пропоную вам забрати всі товари і цінності цього виду. Що скажете?
Івіс був готовий пожертвувати будь - якими інтересами герцога заради свого життя. Підійшовши ближче, він відчув холодок — інстинктивний страх перед хижаком, який зародився в глибині душі.
— Мене це не цікавить, — відрізав Генрі. Його пріоритети залишалися незмінними: найкоротший шлях до Королівства Доріс.
Прийняття « дару» означало б мовчазну згоду на знищення каравана. Генрі не мав особливої прихильності до друзів, але вони чесно виконували свої обов’язки і він не бачив причин ставати співучасником їхньої зради заради непотрібного йому барахла.
Івіс на мить запнувся, але негайно зробив нову спробу:
— Якщо вам не подобається золото, скажіть, куди лежить ваш шлях? Я особисто наказую своїм людям забезпечити вам проїзд без перешкод.
Генрі нічого не відповів. Він мовчки розвернувся, дивлячись кудись за спину Івіса, і на його обличчя вперше промайнула тінь сумнівів. Командир, помітивши цей погляд, обернувся і застиг. Бездиханне тіло Каліма, розтягнуте на землі, раптово почало випускати м'яке, молочно-біле сяйво.
Генрі уважно дослідив, що відбувається: він бачив частинки енергії світла, які ніби коряться невидимому магніту і прямують до тіла. Проникаючи під шкіру, вони з неймовірною швидкістю затягували рани і відновлювали пошкоджені тканини.
— Глубока Синева, просканнируй тіло Калима. Шукай джерела мани, артефакти або демонські предмети.
Під час розрахунків мага закралася помилка, бо він не мав жодних звичайних коливань. Калім був звичайним лицарем, який не мав жодних методів медитації, але частинки світла вливалися у нього з власної волі. Така регенерація була б природною для магістра магії світла, але не для простого воїна.
✔ Обнаруження. Джерела мани не виявлені, тож безсердечно відреагувала Глубокова Сінева.
Звіти системи підтверджували візуальні спостереження: ні однієї краплі мана в каналах, але світло далі стекло, латове тіло.
- Ти що, дитя світла? — Негомко вимовив Генрі, марно шукаючи раціональне пояснення.
Концентрація енергії наростала, і незабаром Калім виявився повністю захований у сяючому білому коконі. Івіс, спостерігаючи за цим процесом, відчув, як його охоплює забобонна тривога.
Усі, і захисники, та нападники почали втомлюватися на тіло. Тепер воно повільно піднімається у повітря й розливається навколо м’яке сяйво.
Багато солдатів, не витримавши психологічного тиску, відривали зброю і впали ниць. Для них це могло означати лише одне — божественне чудо, яке Бог виявив світові.
Це був сурреалістичний пейзаж, який відкрився з безлічі світлової енергії і повністю занурився у сяючий океан.
Глибокі рани на тілі його тіла затягувалися з неприродною швидкістю.
Невдовзі після того, як буря зникла, лише багрові потічки підсохлаї крові нагадували про недавню близькість смерті, тоді як тіло відновлювалось повністю.
Ці частинки не просто вилікували лицаря; вони пульсувалися, всмоктуючись у пори і постійно зміцнюючи його фізичну оболонку.
Калим повільно розмикнув повіки.
Хоча в їхньому житті з’явилося життєдайне тепло, воно витісняло заціпеніння, але свідомість, яку щойно викоренили з бездонної чорноти небуття, все ще була затьмарена.
Він не міг зрозуміти, що сталося.
Золотиста вимилася навколо нього, поки обм’якше тіло, яке до того падало у футі над землею, плавно не опустилося на приматову траву.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu