Юфі підійшла до Санні і допомогла йому піднятися, не зводячи очей із хмари пилу, залишеного Генрі.
- Дядько Санні, поглянь на нього... Це той лицар, якого я шукала все життя.
Санні тільки гірко і безпорадно зітхнув, витираючи піт з лоба.
- Міс Юфі, благаю, відкиньте ці фантазії. Цей пан не лицар. Це офіційний чарівник, і судячи з його сили, дуже могутніх. Не варто навіть намагатися привернути його увагу.
- Але ж у лицарських романах все відбувається саме так! — Вона вперто притиснула книжку до грудей. — Герой в годину потреби, рятує прекрасну даму і чекає довгого щастя.
На обкладинці книжки було написано: « Цар і Роза ». Санні, який знав про одержимість такою літературою, похитав головою.
— Мисс, прошу, поверніться в карету. Поки грабіжники не опам’яталися, ми повинні добратися додому.
- І ці дві монети... Їх слід зберігати як пам'ять.
Санні обережно підняв золото з землі, ретельно стер з нього дорожний пил кряж плаща і ніжно сховав за пазуху.
Для Генрі цей дорожній інцидент був не більш ніж неприємною перешкодою, яка збила вивірений графік. Він продовжував іти без зупинок, роблячи привали лише глибокої ночі, щоб дати відпочинок собі і напоїти коня.
Через три дні на горизонті з’явилися обриси станції Червоного гірського хребта. Атмосфера в поселенні була дуже напруженою. Тепер на посту чергували не лише охоронці, а офіційний чарівник з трьома учнями третього рангу.
« Коли я покидаю ці місця, тут не було такої сильної вахти», — зафіксував Генрі, зберігши зовнішній спокій.
- Запропонуй свій магічний талісман.
До нього попрямував вантажий учень у сірій робі. Генрі подав артефакт, ретельно вивчив клеймо на предмет підробки і повернув його власникові. Слідом учень дістав дивний полий предмет, схожий на коліно бамбука.
— Це "Бамбукове коліно Безликого". Зроби глибокий вдих через рот.
Генрі без жодних вагань послухався. Він вдихається, як з його рота, носа й ушей повалив густий білий дим. Через кілька секунд хмара розсіялася, не залишивши після себе жодного осаду.
Грубий учень чарівника, відповідальний за перевірку, коротко кивнув, закінчуючи огляд.
- Проблем більше немає, можеш пройти.
- Щось сталося? — Генрі дозволив собі легкої цікавості, затримившись у поста.
« Останнім часом ловці з Гіжини Грін зовсім втратили страх, зробили кілька зухвалих нападів на наш патруль », — пояснив черговий і непошкодженим жестом убираючи конфісковане Бамбукове коліно безликого в ящику. - Щоб забезпечити хоч якусь безпеку, магістрат впровадив обов'язкову перевірку особистості для всіх хто входить під сидіння Леса.
— Чи ситуація настільки швидко обернулась? — Генри зафіксував цей факт. За ті кілька днів, що він провів у справах, ситуація в регіоні накотилася значно більше, ніж передбачали попередні розрахунки.
« Тобі не потрібно панікувати, — додав ученик, хоча його голос заволодів стресом. — Не зупиняйся біля Лісового Світла, бо тут є стаціонарні охрані контури, поки це найбезпечніше місце. А якщо потреба все ж змусить вийти назовні, ніколи не ходи сам.
« Ви, що охороняєте станцію, також ризикують », — зауважив Генрі, не оцінюючи своєї точки зору на невеликий гарнізон. Він здавався йому дуже сумнівним, якщо його можна було захистити від цього вузла.
Учень лише гірко посміхнувся, керуючи складками мантії.
— Нічого не поробиш. Від обов’язкових завдань Леса не відступишся. Офіційні чарівники зможуть відступити, зберігши своє життя. А нам, простим учням, доводиться найбільше. Якщо Гіжина Ґрін вирішить стерти цю станцію з лиця землі, то вони не стануть церемонією для нас.
— А ці завдання... вони обов'язково для виконання? — уточнил Генри.
— Звичайно, — підтвердив чергуючий. — У разі оголошення надзвичайної ситуації мобілзують кожного. Ти ще учень першого рівня, твій магічний індекс занадто малий, так що в списку першої хвилі ти не потрапиш. Але як тільки одужаєш і просунешся в ранзі, обов'язкові місії призначать й тобі.
Вони обмінялися ще кількома чергуваними фразами, після чого до платформи з глухим стуком прибула Адська Нога. Генрі зайняв своє місце в возі. Опинившись у відносної ізоляції за щільними шторками, він вийняв магічний талісман і активував інтерфейс форуму « Розмови про все». Подача буквально кипіла від тривожних повідомлень про рейд Хілжини Грін.
"Трое учнів першого рівня, які збирали Сплячі гриби в східному секторі лісу місячного світла були вирізані під корінь!"
« Я проходив повз місце бою... Тіла були знівечені та вивішені на гілках дерев у будуванні інших. М'ясники з Хіжини Грін остаточно втратили розум від безкарності!"
"Статистика лякає: за останні три дні підтверджено вже більше 20 смертей і важких поранень."
« Чому вони раптом так активізувалися? Ніби дикі пси, кидаються на кожного зустрічного."
« Чути про те, що їхня верхівка оголосила полювання. За голову будь-якого нашого учня третього рівня призначена нагорода в п'ятдесят магічних каменів."
« Нічого собі, я що справді стільки стою? З такими розрахунками я б і сам себе придушив, щоб отримати ці камені."
Генри систематично прочитував повідомлення, аналізуючи паттерни атак. Не було сумнівів, що багато учнів, які виконували обов’язки в рутинних справах, потрапляли у старанно підготовлені засідки.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu