« Коли Марко розмовляє по краю, то вже знає про загибель Луена в лісі Місяцем. Він не просто затаїв образу, а передав відповідальність на всю організацію, раз вирішив оголосити офіційну нагороду ...."
Коли Генрі скинув довгу робу, то змінив її на непримітний дорожній одяг, який зливається із кольорами тракту. Короткий удар каблуками в бік коня змусив тварину прибавити ходу, витискуючи з нього максимум швидкості. Лише через півтори години, коли Глубока Сінева підтвердила відсутність хвоста, Генрі дозволив своїм плечем трохи розслабитися.
Попереду, за поворотом дороги, почулося металевий лязг скрегочених клинків, перемішується з надривним плачем і криками. Повітря наповнилось лютим галасом.
Під’їхавши ближче, він побачив класичну картину розбоїв — банда затягнула караван з 30 грабіжників щільним кільцем.
Серед атакуючих мілини були арбалетчики, які методично розстрілюють захисників. Плюс, що виживав — трохи більше десяти чоловік — укрилася за перевернуті карети. Земля довкола була вкрита тілами людей, яким не пощастило у перші хвилини бою.
— Навались, брати! Ще трохи, і вони потечуть! - Він надрив голову. — Це аристократична черідка, золота вистачить на всіх!
Голова, чиє обличчя перетинав потворний застарівлий шрам, тримався поодаль і розраховував розподіл сил своїх людей. Головний кісточок оборони тримав лицар років 50. З огляду на великий щит росту, він заповнив собі колоди між каретами і перекинувся у живу скелю, яку розбили хвилі нападників.
Генрі мазнув по сцені байдужим поглядом і пришпорив коня, бажаючи проскочити повз - чужі нещастя не входили у коло його інтересів. Але коли він з’явився на місці зіниці, сонячні видання відобразилися на двох магічних кільцях, які прикрашали його руку. Очі голови хижака звузилися.
- Зніміть вершника! У нього цінний хабар!
За командою в бік Генрі зірвалися сім або вісім арбалетних болтів, націлених у груди і голову. Глубока Сінева миттєво розрахувала траєкторії, вивівши попередження на сітківку, і Генрі плавно пригнувся до шиї коня, пропускаючи смерть над собою.
— Бачили? Повертливий, сука! Бийте по конях! - Злякався мечник.
Залп повторився. Кілька болтів з глухим стуком встрягалися у більші й животі тварини. Конь жалібно, захлебаючись, зруйнувався і почав завалитися навбок. Генрі технічно зісковзнув з сідла, пом’якшивши падіння перекатом, і повільно випростався, вдарявши нападати крижаним поглядом.
— Ха-ха-хо! Готов, голубчик! Припини його!
Глава зайшов у хіпловий хохот, махаючи рукою в бік Генрі. Семеро бандитів, відчувши на собі легку здобич, кинулися вперед доти, доки арбалетчики знову вкидали зброю.
— Крижана Щит!
- Щит духовної сили!
- Темний щит!
Ланцюжок заклинань миттєво окутала фігуру юнака. Абалетні болти безсильно рикошели від мерехтливих площин, а потім з сухим клацанням опускається в дорожний пил. Сміх лідера обірвався на півслове - вид незнайомої магії змусив його серце пропустити удар, а по спині пробіг неприємний холодок.
Дзинь!
Меч Генрі з мелодійним дзвіном покинув ножи. Він рвався вперед, перетворившись у розмиту тінь. Його фізичні кондиції, які досягали межі тренування й чіпа, перевищували можливості звичайних лицарів.
Лише за кілька стрибків він врізався у ряди ворогів. Одна з помахів — і голова найближчого грабіжника, широко розкриваючи очі від подиву, вирушила у вільний політ.
Зброя бандитів була безсилою проти комплексного захисту мага. Генрі рухався плавно, як в танець відраховуючи по одному трупу на кожен зроблений крок. Не минуло й хвилини, як всі вісім нападників перетворилися на безформні купи ганчіря в зростаючих блузках крові.
— Монстр! Це не людина!
Залишки банди, заціпеніли від жаху. Вид того, як їхніх товаришів вирізати без тіні зусиль, зламав їх волю. Розбійники в паніці кинулися висмажену, але забули про оточений караван. Главарець не проколов ні слова, а першим схопився в сідло і вдарив коня нагайкою.
Генрі проводив його важким поглядом. У його долонях миттєво зіткнулося смарагдно-червоне марево Коррозійної Страли, яка тут же зірвалася з пальців.
Свисток!
Магічний снаряд прошив шию ватажка наскрізь, вибиваючи того з сідла. Тіло впало на землю, і навколо рани швидко поповзли чорні плями корозії, яка роз’їдає тіло й кості. Коли банда побачила, як на неї повалилась ватажка, то зрештою розселилась у лісі.
Генрі навіть не подумав про переслідування, а це було б нерівночасно. Він спокійно попрямував до замерлого каравана, щоб подивитися на коня, що б’ється в агонії.
— Дякую вам, таємничий пане, за своєчасне спасіння! Сім'я Еллісон назавжди залишиться вашою боржниккою!
Рицар середніх років, дихаючи, опустився на одне коліно і виражав глибоку пошану.
- Добрий день. Мене звуть Юфі Еллісон.
Дверцята відчинилися зі скрипом, і на сходинку стала молода аристократка. Її елегантне обличчя здавалося блідим на фоні розкішного одягу, а білизна панчох контрастувала з брудом розбитих трактів. Генрі ковзнув по ній байдужим оком, не маючи відповіді, і знову повернувся до лицаря.
— Можу я купити у вас коня?
— Ку... Купити коня?
Воїн на мить втратив дар мови, але швидко взяв себе в руки:
- Звичайно, пане. Вибирайте будь-яку з наших. Після того, що ви зробили, забирайте її даром - це лише незначна частина нашої вдячності.
Генри сухо кивнув. Він вибрав міцний вороний кобилу, легко схопився в сідло і перед тим, як поїхати, коротко клацнув у бік лицаря дві золоті монети. Важкий метал не міг відірватися від землі. Наступного разу вершник уже зник за горизонтом.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu