— Дозволиш глянути?
- Звичайно.
Під час морської торгівлі учні були обережні, щоб вижити. Якщо "Лужене світло Леса" високо цінує репутацію, то на блошиному ринку новачки постійно намагаються збутися шлюбне чи нестабільне вариво. Через те що було досить багато грошей, досвідчені покупці завжди брали дотошний огляд.
Рижий учень взяв флакон у руки, прискіпливо оцінюючи чистоту кольору, відсутність опадів і прозорість складу. Через кілька секунд він задоволено хмикнув.
— Хороша робота. Заберу дві.
— Договорились. — Генрі передав товар і сховав у гаманці десять магічних каменів.
Торгівля йшла бойче, ніж він думав: перша партія розійшлася в мить ока. Він поставив ще три пляшечки, думаючи, що дві останні речі прибере для особистих потреб.
Лео, який спостерігав за цим, з подивом вкинув брови.
- Скільки ж ти вкинув у складники, якщо у тебе стільки вилишок?
— Ох, — зітхнув Генрі тяжко, - краще і не питай. Я тепер пану Ларрі повинен стільки, що впору в кабалу здаватися.
Лео розуміюще примолк.
- Ось що. Тоді не заздрю.
Генрі лише ледь помітно посміхнувся, не вважаючи за потрібне щось уточнити. Згадка про Лері була тактичною, оскільки її вплив був чудовим щитом від надмірної цікавості.
Після кількох наступних фраз вони обоє знову почали читати. У Лео справи йшли дуже погано, бо ніхто навіть не наблизився до його книг. Незабаром до Генрі підійшов новий покупець — висока, вродлива жінка в строго чорній мантії учениці.
Проходячи повз неї, вона зачепила погляд на флакон. Генрі з захопленням зауважив, що під час її росту під метр вісімдесят, коли вона сідала, довгі ноги мантії створювали враження нескінченності.
— Сами варили? — Поцікавилася незнайомкою, вивчаючи еліксир на просвіт.
— Так, — коротко кивнув Генрі.
— Всього три? Більше ні?
Генрі зобразив на обличчі посмішку.
— Звідки у простого учня такі гроші на сировину? Тільки те, що перед вами.
— Жаль. Якість гідною. Забираю всі три.
Вона спритно відрахувала п'ятнадцять магічних каменів і швидко віддалилася. Генрі проводив її поглядом, знову зафіксувавши в пам’яті ефектну походи.
Загалом із дев’яти заготовлених флайонів сім перетворилися на тридцять п'ять магічних каменів чистої прибутку.
— Бувай, Лео, мені пора, попрощався Генрі. Книгочі просто непритомно кивнув, навіть не піднявши очей від сторінки.
Генрі не раз запитував себе: « Така старанність, а він все ще на першому рівні. Невже справа в банальній нестатки ресурсів або таланту?»
Коли Генрі повернувся до себе, то оглядав інші місця. Багато людей пропонували арніку, але якість продукції була неприємною. Зельє Генрі мала чисту молочно-білу відтінку і лише трохи поступалася бездоганному продуктові майстрів. Ця різниця пояснювалася щільністю духовної енергії — елітні зілля варилися магами третього кола, мана якої була на порядку чище.
Цей рейд підтвердив його побоювання: зробити ставку на алхімію як основний дохід тепер передчасно. У нього просто не було сили, щоб захистити такий бізнес.
Дома Генрі активував магічний талісман і почав переглядати список можливих завдань. У його гаманці лежало тридцять сім магічних каменів — сума, якої не вистачило б навіть на одну закупку компонентів для Свиткового зілля.
Зрештою, його увагу привернуло одне оголошення:
Охота на Кам’яного велетня. Учні чарівника повинні вміти розділяти серце гігантського велетня і мати базові знання в Зельєварії. Винагорода: 20 магічних каменів. kgm
Серце кам’яного велетня — це рідкісний і примхливий складник еліксиру, який створює основу для переходу учня з другого рівня на третій. Такий артефакт майже неможливо побачити у вільному продажу.
Щоб зберегти витальну активність тканин, орган потрібно негайно занурити у спеціалізований консервуючий склад, здатний тримати магічні властивості матеріалу протягом двох місяців.
Саме стільки часу потрібно для того, щоб адекватно приймати дозу готового зілля, готуючи свідомість до вирішальної ривок.
Як правило, ця дорога передбачувана: коли учень другого рівня самопоживає, то досягає серця і приступає до таїнства алхімії.
Методіка обробки такого делікатного матеріалу входила у обов'язковий курс « Введення на основи алхімії».
На практичних заняттях Генрі неодноразово вдосконалював навички на анатомічних модлях, довівши послідовність дій до автоматизму. Цього року він став єдиним, хто успішно контролював контрольний пункт — решта студентів не мала успіху в боротьбі з дорогими імітаціями.
- Учень першого рівня. На доказ цього, серце кам’яного велетня було добре оброблене. Чи мені потрібно безпосередньої участі в бойовому бою? — відправив Генрі запит організатору завдання через інтерфейс зв'язку.
Заказник виступав на ім’я Бетсі — жінка.
- Перший рівень? — Прийшла швидка відповідь. — Ти справді впевнений, що впораєшся з екстракцією і консервацією серця?
— Я пройшов повний цикл навчання у майстра Ларрі. Технологія стабілізації мені добре знайома, - сухо констатував Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu