Настав час ще однієї медитації. Забравши зілля в кільце, він знову сів на циновку. До другого рівня учнів залишився лише один ривок — енергія останньої зірки. Генрі закинув голову, вдивляючись у нічне небо через вузькі вікна і зосередився на обраному світилі.
— Того дня небо виглядало зовсім інакше...
Позазапна думка перервала концентрацію. Генрі згадав дивний небосвод, який він бачив під час фатальної зустрічі з Шиволом.
— « Блакитна Сінева», чи в архівах зберігаються візуальні дані того неба?
✔ На основі архівів сформована зоряна карта. Виводжу зображення. > Отримую картинку
Перед очима з'явилася детальна проекція. Генрі уважно порівняв два зображення — те, що бачив тепер, і те що зафіксувала система раніше. Між ними не було нічого спільного.
- Зроби порівняння. Знайди хоч якісь точки збігу.
АНАЛІЗ завершений. Не знайдено відповідних ділянок або сузір' їв.
У тиші Генрі знову і знов прокручується події того дня. Несостиковки кололі мозок, наче голки. Він не міг зрозуміти природу того простору і те, як взагалі там опинився.
— А ропуха... Якщо пам'ять мені не змінює, перед тим як реальність почала ссхлипатися, вона повністю проковтнула Шівола, — думав він, намагаючись зберегти ритм дихання.
...
У поселенні «Луденне світло Леса» існувало лише два надійні способи закластися магічними еліксирами. Перший - офіційна аптека ордену.
Там гарантували бездоганну якість, але ціна кусалася: за "Витягку з білої арники" просили шість каменів, тоді як ринкова ціна не перевищувала п'яти. Другим варіантом була пряма торгівля з іншими чарівниками.
Генрі прийняв прагматичне рішення реалізувати вилички Витяжки з білої арени на блошиному ринку. Це зілля вважалося одним із найпривабливіших магічних елементів у цих краях, тому попит на нього залишався високим.
Він розробляв запаси, щоб промалювати ґрунт і оцінити дійсну ємкість ринку перед тим як перейти до складніших речей. Хоча еліксири, зварені учнями, були дуже помітними в цьому плані за допомогою крамниці « Світло Леса », вони мали успіх у більшості покупців.
Блошиний ринок був великим відкритою площею, де панували права першого: місце під прилавок займав хтось інший. Коли Генрі вже вибрав відповідну п’ячок і приготувався розкласти товар, його погляд зачепив знайомий силует.
Лео знайшов роботу на низькому табуреті. Поправивши окуляри з товстими шибками, він був повністю поглинутий читанням вувесистого фоліанта, а перед ним, наче міцні стіни, височіли незмінні стопки книг.
— Лео! — гукнув його Генри.
Той неквапно повернув голову і, познайомившись з хлопцем, звиклим жестом підштовхнув переноску очок, розплившись у привітній посмішку.
— Давно не виделись, Генри.
— Поруч з тобою не зайнято? Я б хотів бути тут, — запитав Генрі, кивнувши на вільні ділянки землі по обидва боки від табурета.
— Пусто. Займай будь - яку річ, — відповів Лео.
Генрі обережно витяг з сумки чотири флакони і витяжку з білої арени та розставив їх рядом. Наслідуючи приклад сусіда, він дістав книжку, щоб не марнувати цінного часу. Його вибір потрапив на "Базові принципи Методу медитації".
Останнім часом інформаційний потік став надто щільним: Генрі мусив вивчити величезні обсяги даних, і мозок іноді не встигав структурувати все в один пристеб. Потрібно було часу на роздуми й глибоке вивчення. Глибока Синеєва феноменально прискорила процес, але Генрі розумів, що сліпа залежність від інтерфейсу в майбутньому може стати перешкодою для справжнього майстерності.
« Ми можемо довіряти лише тому, що пропустили через себе. Навіть Глубока Сінева - це лише зовнішній інструмент, нехай і досконалий."
Коли Лео помітив викладені фламани, то закруглив очі від подиву.
- Ти вже встиг освоїти Зельєваріння? - Він дав голос.
« Загалом », — відповів Генрі, свідомо придаючи особі тривожний вираз. « Тільки на шкільних зусиллях я зазнав таких втрат, що мусив піти на ринок. Потрібно виміняти хоча б трохи магічних каменів, щоб остаточно не прогоріти.
Лео співчував і розумівше закивав.
— Нам, учням без поважного роду і захисників, в Зельєварені краще взагалі не битись. Це хобі надто накладне.
— И то правда, забава не для бідняків. Розпродивши ці рештки і зав’язуючи їх, Генрі з удаватимусь шкоду.
Він вже давно відкидав думку про те, щоб зробити варіння арники постійним джерелом прибутку. Невелика партія виглядала природно: багато новачків починали саме з цього простого складу, і пара пляшечок на продаж не викликали запитань.
Але він запропонував великий опт, підозри виникли б миттєво — рядові учні фізично не могли похвалитися таким високим процентом успіху.
Для виробництва двадцяти флайонів потрібно було б закупити мінімум шістдесят порцій сировини, що коштувало цілий стан. Якщо учень першого рівня матиме такі засоби, то він обов’язково привернеться до них і більше не хоче мати проблем.
Він мав намір зібрати гроші на Розсвітне зілля більш прихованими способами.
— Це Вытяжка з білої арники? — Не минуло й хвилини, як до прилавок підійшов перший інтересант: молодий чоловік років двадцяти з копною рудих в’янучих волосся.
— Саме, - лаконічно підтвердив Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu