« Глибока Синієва, активує режим балістичної прогнозування і прицілювання» — подумки наказав Генрі.
Скользнувши за стовбур могутнього дуба, він зірвався з плеча цибулю. У темряві, де звичайна людина була сліпою, чіп транслював їй чіткий і контрастний образ цілей через листя та гілки.
Він поклав стрілу на тетив і замір, перетворившись у ідеальний інструмент смерті.
Один з нападників застиг попереду, притиснувшись спиною до масивного стовбура.
У його руках була довга лука. Миттю назад він випустив стрілу, але та тільки зі свистом розсікала повітря і не зачепила мети.
Однак, попадання й не було його першочерговим завданням: голова ясно наказав придушувати ворога вогнем, сковзаючи рухи і відкидаючи свої пастки. План розвивався бездоганно - лучники працювали злагоджено, методично обстрілюючи вузький прохід, через що спроба прориву крізь завал перетворилась на самогубство.
Стрілок звичайним рухом наклав на тетиву нову стрілу.
Уважно спостерігаючи за мечами в лісовій частіше тінями, він обережно висунувся з-за дерева, вишукуючи ціль у непроглядній темені.
Незапнений біль пронизав лоб, випалюючи свідомість.
Очі лучника розширилися в безмовному жахі: оперна смерть увійшла точно у череп в той самий момент, коли він відкрився для пострілу.
« Чому мені так не пощастило? »
Свідомість швидко згасла, опускається в абсолютну порожнечу. До останнього подиху він так і не зрозумів, що ворог не просто стріляв у нічну огорожу.
Стріла Генрі знайшла свою жертву і, не гаючи секунди, потягнувся до сагайдака. Тонкий палець впевнено лягав на дерев’яному дереві, натискуючи кінчик до іншого дерева і де знову затулявся противник. Коли силает шевельнувся, збираючись вислизнутися для залпа, тетива сухо кленула і ворог мішеком впав на велику личинку.
— Вперед!
Еміль не став витрачати час на пустих захоплення і першим кинувся в атаку.
Плоди, загартовані тренуваннями й магією, допомагали йому розрізняти обриси предметів у сутінках, хоча його зір поступався гострою аналітичною можливістю Генрі.
Еміль, помітивши, що хлопець ненатруював загрози флангу, почав роїтися у прорив. Він рухався швидко, використовуючи деревні стовбури як природні щити і спритно ухиляючись від свистячих стріл.
Через мить він вже знайшов свого ворога — короткий, вивірений мечем, і відсічена голова покотилась по землі, пачкичи траву темною кров’ю.
Генрі разом з іншими бійців слідував за ним по п’ятах, зберігши передісну концентрацію. Просуваючись вперед, він безперервно сканував простір: коштом будь-якого нападника було б частково показати себе, як його відразу наздогнав смертоносний розчерк стріли. Генрі працював з такою приголомшливою ефективністю, що жодного пострілу не смарнували.
✔ Перешкоди!
Яскраво-червовий сигнал тривоги спалахнув у полі зору, перекриваючи реальність, і Глубока Сінева видала директиву: негайно ухилення праворуч. Генрі негайно відправлявся у різкий перекат. Важкий гігантський меч з гулким свистом розсік повітря і хрустому встромився у землю, саме там, де голову Генрі секунду тому відділяли від смерті лічені дюйми.
— И?
Власник масивного клинка видав короткий, здивований вигук; він явно не очікував, що якийсь хлопчина зуміє уникнути його удару. У його грудях холодний комільнувся затриманий страх: якби не своєчасна підказка чіпа, її б зараз просто розрубало від макушки до п'ят. Іншим його товаришам пощастило значно менше.
Троє нових переслідувачів виявилися повноцінними лицарями. Поки Генрі йшов від удару, двоє з них холоднокровно прикінчили по охороні.
Хаген відчайдушно стискав горло обома руками, намагаючись зупинити фонтановану кров — худорлявий вбивця полоснув його кинджалом з швидкою зміїною швидкістю, і бородач безсильно оселився в ширячулу яму.
Третій лицар, вишукана фігура з тонкою довгим клинком, рухався із підкресленою вгрудкою.
Незважаючи на фізичну крихкість, Генрі відразу зрозумів: перед ним жінка, небезпечна і смертоносна. Одним точним випадом вона пробила горло черговому охоронцю, після чого повільно розвернулась і зафіксувала погляд на Генрі.
« Глибока Сінева, досліджуй дані ворога».
« Сила 2.1, Локкість 2.3, тілосполучення 1.9, Дух 1.2 У тілі суб'єкта зафіксовано присутність невідомої енергії."
Генрі не обмірковує цибулю і вихопив меч. Швидкість й реакція ворога об’єктивно переважали його власні параметри — будь - яка спроба втечі тільки підштовхнула б спину незахищену.
Доведеться приймати бій тут і зараз. У цей критичний момент важка долоня опустилася на його плече. Еміль, який вже майже подолав обручку середовища, розгорнувся і став пліч - о - пліч з Генрі та кількома вижили.
— Уходите перші. Вони прийшли за мною.
що ти переможеш як загнаний щур... з голкою пропав чоловік, який тримає величезний меч.
— Давно не бачились, Марко.
Марко в люті скрипнув зубами і ткнув масивним пальцем у бік опонента.
— Та сама зухвала вискочка, ніхто нікого не помічає! Тепер я теж лицар, Емілю і сьогодні з насолодою втопчу твою гордість у багно...
Генрі не почав дослуховувати все інше, і йому довелось зустрітися з четвертою вцілілою людиною. Троє ворожих лицарів повністю зосередилися на Емілі, тоді як дві групи лучників перейшли на відчутливі, заливаючи ліс градом стріл і відтяючи шлях до спасіння.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu