Кан О залишався на острові Мокомоко та безперервно розсікав хвилі, що наближалися. Проте він ще не вивчив «Розсікання моря» і не відчував, що хоч трохи наблизився до цього.
Минуло вже 2 тижні.
"Ху", — Кан О увійшов до будинку Свена повністю промоклий.
"Схоже, сьогодні ти не став ближчим до мети".
Свен передав йому рушник.
"Я махав мечем швидко, повільно, з силою і м'яко, але жоден із цих рухів не дав мені відчуття 'ось воно'".
- Якщо я хочу розсікти море, то як я маю махати мечем?
Свен промовчав і подав йому чашку теплого чаю. У нього не було чого сказати, але фактично він спонукав його продовжувати спроби.
Ковток.
Відчуття теплого чаю, що стікає горлом, було чудовим.
"Мені потрібно бути повністю зосередженим на своєму мечі, настільки, щоб я втратив відчуття самого себе, але це не так просто, як звучить".
Розсікаючи хвилі, Кан О постійно згадував слова Валана. Той казав, що концентрувався настільки сильно, ніби його там навіть не було.
Здавалося, саме в цьому крилася відповідь.
Свен ледь помітно посміхнувся. Кан О рухався в правильному напрямку, навіть якщо він не сказав йому, як туди дістатися.
Йому так сильно хотілося дати пораду, що аж губи поколювало.
Однак він відчував, що якщо Кан О вивчить це самостійно, це буде для нього значно корисніше, ніж розжовувати все, тому він тримав язик за зубами.
"Я вже давно не бачив тут човнів".
Порт Сітін періодично надсилав припаси на острів Мокомоко. Однак минуло вже понад тиждень, відколи востаннє припливав човен.
"За цим мають бути певні обставини. Як я вже казав, порт Сітін, як і весь східний регіон, захопила Імперія Арабас".
Кан О знав про завойовницьку війну Імперії. Він тримав руку на пульсі подій через сайти спільнот і ЗМІ.
Однак він не планував приєднуватися до війни, принаймні зараз. До того ж Імперія Арабас ще не дісталася острова Мокомоко.
- Я приєднаюся до битви, коли вивчу Розсікання моря.
Розсікання моря було придатне для масового знищення. Його спина здригнулася від думки про те, як він знищить кількох членів гільдії Імперія за допомогою Розсікання моря.
"Минуло лише трохи більше 50 років після падіння Імперії Альтейн, а вони нічому не навчилися", — зітхнув Свен.
Арабас по-дурному намагався стати 2-ю Імперією Альтейн.
"Імперія, ні, Арабас не стане 2-ю Імперією Альтейн. Я не дозволю цьому статися".
Що, якби Імперія контролювала весь континент? Це б ускладнило життя для Кан О.
Вони не залишили б його безкарним, а навіть якби залишили, він не був би вільним робити те, що заманеться.
Було ясно як день, що робитиме Імперія, коли об'єднає континент. Континент стане ієрархічним суспільством, розділеним на тих, хто є частиною Імперія, і тих, хто ні!
Вони не зупиняться на цьому; вони керуватимуть іншими, пригнічуватимуть їх, крастимуть у них тощо.
Вони робитимуть усе що заманеться!
- Я не можу дозволити цьому статися.
Існує безліч ігор у віртуальній реальності. Проте немає жодної такої досконалої гри, як Арт.
Це була гра, на якій він міг заробляти ще 3–5 років. Якщо пощастить, то зможе грати в неї ще 10 років.
- Ти не забереш те, що належить мені!
Він зруйнує їхні мрії та прагнення!
"Дякую за чай. Я піду назад".
"Успіхів".
Кан О покинув будинок Свена.
На пляжі стояли парасолька і два шезлонги. Сара, Таша та Руді відпочивали в тіні.
Руді спав, сховавши голову в зручну подушку.
- А ви, добре влаштувалися, чи не так?
Поки Кан О тренувався, у Сари, Таші та Руді не було жодних справ. Тому він наказав їм відпочивати.
І ось вони безсоромно відпочивають, поки Кан О важко працює.
-Чорт забирай.
Кан О відчув біль у животі, але не став переривати їхній відпочинок і попрямував до берега.
Зміна: Убіст!
Кан О тримав Убіст і стояв перед хвилею.
"Ху. Зробимо це!"
Розріз!
Кан О вертикально змахнув своїм чорним як смола дворучним мечем. Хвиля розкололася надвоє, але це було все. Це ще не було на рівні розсікання моря.
- Ще раз!
Кан О почав концентруватися. Але через деякий час він почув шепіт у своєму вусі.
"Хранитель Континенту, є дещо, що ти маєш зробити".
Це був Шепіт Землі.
- Якийсь час було тихо.
Він думав, що вже час отримати квест Хранителя Континенту.
"Війна сильно забруднює землю".
Дінь.
З'явився квест.
[Квест Хранителя Континенту: Врятуй Континент!]
[Спалахнула величезна війна.]
[Це трагедія, спричинена нескінченною жадібністю людства! Незліченна кількість живих істот гине щодня. Світ наповнений тілами, образою, ненавистю та криками. Це призвело до появи злої енергії, яка забруднила землю.]
[Якщо війна триватиме, зла енергія забруднить деякі території до стану, що не підлягає відновленню. (Час, що залишився: 99 днів, 23 години, 59 хвилин) ]
[Складність: Невідома.]
[Нагорода: Немає.]
[Провал: Ти втрачаєш статус Хранителя Континенту, і ефекти Благословення Землі зникають. Формування мертвої, непридатної для життя землі.]
[Ти не можеш відмовитися від квесту Хранителя Континенту.] [Квест прийнято.]
"Тц".
- Ви хочете, щоб я закінчив війну за 100 днів!? Дурний квест Хранителя Континенту. Даєте мені складний як пекло квест, але нічого не даєте натомість.
"Хм". — погладив підборіддя Кан О.
Спосіб закінчити війну за 100 днів... Він міг придумати лише дві речі.
По-перше, Альянс Свободи та Імперія Арабас могли підписати угоду про припинення вогню. Однак цей план мав 0% шансів на успіх.
Як він міг переконати керівництво гільдії Імперія, яке налаштоване контролювати весь континент, на припинення вогню?
Другий варіант полягав у тому, щоб Альянс Свободи переміг Імперію Арабас протягом 100 днів!
Однак це теж було складне завдання. Зрештою, військова міць Імперії Арабас була колосальною.
Усе ж таки, шанси на успіх тут були значно вищі, ніж у першому варіанті. Це також більше відповідало стилю Кан О.
- Коли дитина поводиться погано, треба її покарати. — посміхнувся Кан О.
"Мабуть, Розсікання моря я вивчу пізніше".
Кан О сховав меч, вийшов з моря і попрямував прямо до Таші, Сари та Руді.
"Час братися за роботу".
***
Кан О почав шукати Буркана, який очолював Корпус Орла.
Його слава була свого роду перепусткою. Як тільки він назвав своє ім'я, його провели прямо до Буркана.
"Брате!"
"О, Молодший Брате". — Буркан був радий його бачити.
"Ти вплутався в щось клопітне".
"Зовсім ні. Мій обов'язок як гладіатора — захищати нашу свободу", — твердо відповів Буркан.
Чесно кажучи, Валан змусив його зробити дещо надзвичайно обтяжливе.
Що саме, запитаєте ви?
Це було завдання від Ракана, яке дозволило б йому подолати свої обмеження!
Однак командування корпусом дозволило йому викрутитися з цього. Ура!
"Я прийшов сюди, щоб допомогти тобі".
"Справді?"
"Так!"
"Дякую". — просяяв Буркан.
Кан О був таким же сильним, як і він. Він стане величезною допомогою.
"Як справи?" — запитав Кан О.
"Ми беремо участь у регіональних війнах проти 2-го Корпусу Далтона".
"Я вже чув про це. То який рахунок на цей момент?"
"6 на 4".
"Хто перемагає?"
"Імперія перемагає. У нас більше військ, але якість їхніх солдатів трохи вища. Тому ми зазнаємо великих втрат".
"Розумію". — кивнув Кан О.
У той момент...
До намету увійшов чоловік. Це був Діон, гладіатор, який спеціалізувався на використанні подвійних гладіусів. Тепер йому залишалося лише здійснити великий подвиг, щоб стати Майстром.
"Містере Діоне!"
"О, це ти".
"Минуло вже багато часу".
"Так, це правда".
"Що відбувається?" — запитав Буркан.
"У мене терміновий звіт від наших розвідників. Загін Сірого Піску 2-го Корпусу прямує до міста Мадрік".
Загін Сірого Піску складався з найкращих солдатів 2-го Корпусу. Єдині, хто міг з ними впоратися, — це Діон і 100 Бійців, або найманці Мечі.
Однак найманці Мечі зараз були на іншому завданні.
"Бери 100 Бійців і вирушай до Мадріка. Ми не можемо дозволити їм захопити місто!"
"Так, сер".
"Ти теж іди". — подивився на Кан О Буркан.
"Можна мені їх усіх повбивати?" — посміхнувся Кан О.
"Не втрачай пильності. Їхній командир сильний".
"Наскільки сильний?"
"Він такий же сильний, як Діон".
"Отже, фальшивий Майстер міг би з ним впоратися".
"Так".
"Залиш це на мене!" — вдарив себе в груди Кан О.
"Ходімо". — Діон поспіхом вийшов, а Кан О пішов слідом.
Через деякий час...
Цок-цок-цок!
Коні Діона та 100 Бійців скакали по землі. Чорний кінь Кан О теж мчав серед них.
***
Місто Мадрік називали "Квіткою на пагорбі". Воно було побудоване на пагорбі й славилося своєю красою.
Місто було наповнене будівлями всіх розмірів і кольорів, що робило його схожим на одну квітку.
Саме тут з'явився Загін Сірого Піску. Ця організація складалася з військ Арабаса, які довели свою спроможність у бою. Усього їх було 5 000!
Дзень, дзень, дзень, дзень!
"В-Вороги!"
"Заходьте всередину!"
Жителі Мадріка зачинили двері й затамували подих.
Солдати Мадріка, що стояли на стінах замку, виглядали похмуро. У них було недостатньо солдатів, щоб зупинити Загін Сірого Піску, та й стіни замку не були достатньо високими для належної оборони. До того ж головна брама була недостатньо міцною.
"Як щодо нашого підкріплення?" — запитав гарнізонний капітан.
"100 Бійців уже в дорозі", — відповів підлеглий.
"Справді? Яке полегшення".
Обличчя гарнізонного капітана трохи розслабилося.
Однак...!
"Ухек!"
"Р-Рятуйте".
Ще до того, як вони прибули, Загін Сірого Піску переміг гарнізон і захопив міські вали.
Їхній командир, Даркун, особливо відзначився. Він стрибнув на вали й убив десятки міських солдатів.
"Ми вбили всіх їхніх солдатів", — сказав підлеглий Даркуна.
"Добре. Тепер просто чекаємо на 100 Бійців!"
"Так, сер!"
Їхньою метою був не Мадрік. Вони прагнули зменшити чисельність 100 Бійців. Зрештою, це була найхоробріша і найпотужніша бойова одиниця Корпусу Орла.
"Я покладаюся на вас", — сказав Даркун.
"Залиш це на мене", — відповів старий, чиє обличчя було наполовину закрите мантією. Його голос був надзвичайно похмурим і неприємним для слуху.
Даркун злегка нахмурив брови.
Однак він швидко розслабив обличчя.
Старий мав неймовірно поганий характер. Він не хотів зустрічатися з гнівом старого.
***
Менш ніж через тридцять хвилин після того, як Загін Сірого Піску захопив стіни міста, прибули 100 Бійців.
100 Бійців спочатку складалися зі 100 елітних гладіаторів. Але коли вони приєдналися до Корпусу Орла, до їхньої групи приєдналося кілька елітних бійців, збільшивши їхню чисельність до 5 000.
"Тц, ми запізнилися".
Діон побачив прапори Загону Сірого Піску на стінах замку і клацнув язиком.
"Що будемо робити?" — запитав гладіатор.
"Накази лорда Буркана були чіткими. Не дозволити їм захопити Мадрік. Нам доведеться відбити місто".
"Зрозумів".
"На щастя, вали низькі, тож ми зможемо на них вилізти. Кан О".
"Так?"
"Я розраховую на тебе".
"Залиш це на мене".
Кан О дістав Убіст і Блад.
"Ходімо!"
Діон не був тим, хто сидить без діла; він був тим, хто йде прямо в атаку. Його лідерство теж це відображало.
"В атаку! Відбити місто Мадрік!"
"Увааах!"
5 000 солдатів вигукнули і кинулися на Мадрік.
У той же час...!
Вжух! Бам!
Темно-червоний крилатий демон у масці рогатого звіра злетів у повітря і опустився на стіни замку.