У Землях Богині існувало одне безіменне підземелля.
[Вхід до ??? Підземелля.]
Це підземелля, яке Кан О називав Підземеллям ???, було місцем, де з'являлися страхітливі Василіски.
Василіски були легендарними звірами, які паралізували свою здобич одним лише поглядом! Вони також володіли закам'янілою отрутою, снарядами з луски та гігантськими тілами, що дозволяли їм накидатися на ворогів.
Вони були настільки могутніми, що раніше Кан О мав повно клопоту, б'ючись навіть з одним.
Ті часи минули. Тепер усе мало бути інакше.
Кан О, Сефіро, Едер, Таша та Сара почали полювання на Василісків.
Шиш!
Василіск витріщився на групу Кан О своїми жовтими очима. Він також вистрілив у них закам'янілою отрутою та гострими снарядами з луски.
Його Скам'янілий Погляд не був проблемою. Вони могли просто не дивитися прямо на нього.
Отрута також була стерпною. Едер дав їм зілля, яке сповільнювало прогресування її ефектів.
Нарешті, снаряди з луски були швидкими, але не смертельними.
"Я йду!" — Кан О кинув Демонічний меч Убіст.
Бомбардування зброєю!
Він нарешті використовував таємний прийом племені Туслам.
Свист! Свист! Свист!
Його смоляно-чорний дворучний меч люто обертався, наче лопаті вентилятора, розсікаючи плоть на задній частині шиї Василіска. Це було його вразливе місце!
Бам!
Безліч червоних осколків вибухнули, наче петарди.
Бомбардування зброєю було, як і очікувалося, надзвичайно потужним. Воно не тільки розчавило міцну луску Василіска, але й товсту шкіру під нею.
Шиш! Пху!
Розлючений Василіск виплюнув у нього Скам'янілу Отруту, але він був занадто швидким. Кан О граціозно ухилився, і за мить Демонічний меч Убіст повернувся до його руки.
Бам.
Кан О відштовхнувся від підлоги і стрибнув у повітря. Зробивши це, він природним чином змахнув мечем.
Розріз!
Свист!
Він залишив довгу рану на тілі Василіска.
Вух! Вух! Вух!
Десятки лусок, що нагадували лопати, полетіли в Кан О всі одночасно. Щойно він приземлився на підлогу, Кан О закрутив своє смоляно-чорне лезо навколо себе.
Дзинь! Дзинь! Дзинь!
Луска відлетіла від його демонічного меча.
Тим часом закликаний Едером, Кістяний Мінотавр 'Білий Ріг', змахнув своєю гігантською сокирою по хвосту Василіска.
Розріз Землі!
Дика енергія вдарила прямо по тілу Василіска.
Бам!
Сокира увійшла приблизно на половину тіла Василіска.
К'яха!
Василіск закричав від болю і люто протаранив Білого Рога.
Бам!
Це було величезне зіткнення. Проте Білий Ріг залишився неушкодженим, окрім кількох тріщин на його кістяному обладунку.
Мууу!
Білий Ріг замичав, витягнув сокиру і змахнув нею ще раз. Тоді розгніваний Василіск виплюнув тонну Скам'янілої Отрути на Кістяного Мінотавра.
Зазвичай отрута не діяла на нежить. Однак Скам'яніла Отрута була іншого рівня, тож швидкість Білого Рога помітно впала.
Тоді Василіск відкрив пащу і заковтнув голову Білого Рога. Проте Білий Ріг був нежиттю, тож він не боявся смерті. Він очевидно не відчував страху, коли його голову проковтнули.
Кістяний Мінотавр продовжував махати сокирою, рубаючи тіло Василіска.
Тим часом решта групи Кан О засипала його стрілами, полум'ям, кров'ю та магією льоду. І це вже досить давно!
Бам! Бам! Бам! Тюк! Трах! Бам!
Зрештою, Василіск, поцяткований ранами, впав на підлогу. Тоді Кан О прикінчив його.
Він із силою змахнув лезом донизу і чисто відсік голову Василіска. Це поклало йому край.
"Це було занадто легко." — усміхнувся Кан О.
Василіски не стали слабшими. Просто Кан О та його супутники стали набагато сильнішими. І вони продовжуватимуть ставати сильнішими й надалі!
"Давайте зачистимо це підземелля сьогодні!"
Очі Кан О заблищали.
Настав час з'ясувати, що приховує це підземелля.
***
Василіски не були проблемою, навіть якщо два чи три з них з'являлися одночасно. Чотири було дещо важкувато, але не неможливо.
Це доводило, наскільки могутньою стала група Кан О. Особливо сам Кан О!
Він не просто так був Майстром. З кожним помахом меча він прорізав міцну шкіру Василіска, ніби це був тонкий шматок тканини. Іншими словами, Василіски більше не були йому суперниками.
Таким чином, група Кан О просувалася вглиб Підземелля ???. Звичайно, Кан О ретельно обшукував підземелля, просто чекаючи, коли активується його Гіперінтуїція.
Однак вона ще не спрацювала жодного разу.
Натомість...
Свист.
Він витягнув Світлову Сферу, яку купив у Вежі, відкриваючи сходи, що йшли далі під землю.
Темні сходи, що здавалися нескінченними, створювали досить моторошну атмосферу.
Ковть.
Хтось ковтнув слину. Це, ймовірно, був Сефіро, оскільки він був тим ще боягузом.
"Ходімо."
Кан О першим почав спускатися сходами. Його група незабаром рушила за ним.
Коли вони дісталися кінця, Кан О підняв Світлову Сферу в повітря. Люмінесцентне світло осяяло навколишній простір.
Перед ними був прохід. Сім бід — один одвіт. Зараз було вже пізно відступати.
Вони пробиралися крізь прохід. Щойно вони вийшли, Кан О знову простягнув Світлову Сферу, щоб озирнутися навколо.
У цей момент Кан О та його група розширили очі. Перед ними були абсолютно величезні двері. Наскільки великі, запитаєте ви? Вони були заввишки приблизно з 10-поверховий житловий будинок.
[Ви виявили заборонену таємницю, Підземний світ.]
[Яке приголомшливе відкриття.]
[Якщо ви доповісте про це в університети континенту, ви станете почесним професором.]
[Ви здобули титул, Шукач пригод, який зробив великий крок вперед.]
Двері до Підземного Світу! Іншими словами, це місце, куди вирушали спочилі жителі континенту після смерті.
Однак...
Перед ними був охоронець, ні, сторожовий пес. Це був досить відомий монстр у фентезійних творах.
Це був триголовий пес, Цербер! Цього монстра, ні, рейд-боса, ще ніхто не бачив в Арт.
Три голови Цербера лежали на землі, здавалося, у глибокому сні.
Хр-р-р, хр-р-р!
Їхнє хропіння лунало так само резонансно, як удар грому. Вони також відкривали пащі та облизували губи. Щоразу, коли вони це робили, вони показували свої гострі ікла.
[Ви виявили сторожового пса Дебори, Цербера Ракіо.]
[Ви першим виявили його.]
[Попередження: Тікайте!]
Системне повідомлення закликало їх тікати. Це мало сенс.
[Активується особлива здатність Ракіо, Домашній Пес. Ця здатність робить Ракіо майже непереможним у межах визначеної зони.]
[Активується особлива здатність Ракіо, Благословення Дебори. Сила Дебори зробила Ракіо майже безсмертним.]
Він зрозумів, чому система попередила його тікати.
Цербер володів здатністю Сторожовий Пес, яка давала йому майже безмежну силу в певній зоні. Мало того, Благословення Богині Смерті зробило його також майже безсмертним.
- Полювання на нього неможливе, — швидко зробив він висновок.
Він хотів побачити, що лежить за дверима, але не збирався віддавати за це життя. Зрештою, на даний момент шанси на перемогу були 0%.
"Відступаємо," — прошепотів Кан О.
Сефіро та Варьон люто закивали головами. Таша та Сара також не мали заперечень.
"Так," — тихо сказав Едер.
Група Кан О тихо позадкувала. Сефіро закривав пащу Варьону, щоб той не шумів.
Вони не могли дозволити собі розбудити Цербера. Тому вони мали бути якомога обережнішими.
Однак життя не завжди йде за планом!
Кан О відступив назад і наступив на хвіст Варьона.
К'яха!
Варьон закричав від болю.
- Лайно!
Волосся на його тілі стало дибки. - Чому це мало статися саме зараз!?
"Хеок!" — Сефіро швидко змусив Варьона замовкнути двома руками.
"Шшш!" — Едер і Сара подивилися на Варьона і шикнули на нього, приставивши вказівні пальці до губ. - Тихіше!
Кан О швидко поглянув на Цербера.
Хр-р-р, хр-р-р!
Яке полегшення. Він не прокинувся.
Кан О мовою тіла почав давати вказівки своїй групі. 'Продовжуйте відступати якомога тихіше, поки ми не досягнемо кінця проходу!'
Його група, здавалося, зрозуміла. Ні, у них не було іншого вибору, окрім як зрозуміти. Зрештою, це був їхній єдиний життєздатний план дій.
Обережно...
Кан О підійшов до проходу без жодних проблем.
Однак...
Раптово середня голова Цербера відкрила очі. Це схоже на ті моменти, коли ти раптово прокидаєшся і відкриваєш очі без причини.
Саме це вона і зробила.
Група Кан О раптово завмерла, ніби вони грали в дитячу гру "завмри".
- Будь ласка, засинай! — Благали вони знову і знову.
Чи спрацювала їхня молитва? Здавалося, що так, оскільки Цербер заплющив очі.
- Хух!
Група зітхнула з полегшенням і знову почала задкувати.
Однак...!
Середня голова раптово знову відкрила очі. Її морда скривилося, випромінюючи надзвичайно жорстоку ауру!
Кухаак!
Цербер заревів. Потім ліва і права голови прокинулися від сну.
"Нас виявили. Тікайте!" — Крикнув Кан О.
Група не роздумувала ні секунди і кинулася навтьоки.
'Куди це ви зібралися!?' Здавалося, казав Цербер, коли він раптово підвівся і тупнув по підлозі.
Земля завібрувала, як хвиля, і Ракіо швидко наблизився до групи Кан О.
"Біжіть, біжіть!" — Терміново крикнув Кан О.
Прохід був прямо перед ними. Ті, хто був найдалі позаду, Едер, Сара та Таша, безпечно дісталися проходу.
К'яа!
Варьон вхопив Сефіро лапами і щосили замахав крилами.
У безпеці!
Останнім прибув Кан О, оскільки він був попереду. Він кинув своє тіло вперед.
Однак земля, що здригалася, наздогнала Кан О.
Бам!
Земля здибилася, заблокувавши вхід.
"П-пане Кан О!" — з тривогою вигукнув Сефіро з-за барикади.
"Чорт забирай!"
Вилаявся Кан О, оскільки він залишився зовсім один. Він витягнув Убіст і змахнув горизонтально.
Тигр Буревію!
Золотий тигр вдарив по перешкоді. Однак земля навіть не поворухнулася.
Його група також намагалася пробити шлях, але вони теж не досягли великого успіху.
- Я відрізаний.
Деякі рейд-боси блокували шляхи відходу, щоб втеча була неможливою. Очевидно, Ракіо був одним із таких рейд-босів.
Кан О швидко витягнув сувій повернення. Однак...
[Ви не можете використовувати сувій повернення тут.]
"Чорт забирай." — Кан О впустив сувій повернення.
Потім...
Тіло Ракіо відкинуло на нього велетенську тінь.
Гр-р.
Цербер наздогнав його, з його трьох голів текла слина.
- Мені гаплик.
Це було єдине, про що думав Кан О.
***
Королівство Арабас, або гільдія Імперія, не задовольнилося б завоюванням королівства Байян. Їм потрібно було більше.
Як тільки королівство Байян пало, гільдія Імперія реорганізувала армію Арабас та вторглася в королівство Деллас.
Усе сталося в одну мить.
Вони не очікували, що королівство Арабас вторгнеться до них раніше, ніж стабілізує завойовані території!
На щастя, король Деллас та високопосадовці королівства не були дурнями. Хоча їхні сили були набагато меншими, ніж у королівства Арабас, вони мали спосіб уникнути повного краху.
"Ми повинні затягнути цю битву якомога довше," — кричав король Деллас.
Хоча королівська родина Байян розпалася, по всьому королівству Байян мали бути сили, які все ще були їм вірні.
Коли вони зберуть їхню критичну масу, тоді...
Королівство Арабас пошкодує, що не стабілізувало спочатку завойовану територію. Це було схоже на стару приказку: 'За двома зайцями поженешся — жодного не спіймаєш!'.
Вони сформулювали і негайно почали виконувати план, який мав затягнути війну якомога довше.
Однак...!
Армія Деллас не була суперником для армії Арабас.
"Вбивайте будького на нашому шляху!" — Кричав Дукерам, сидячи верхи на своєму білосніжному Пегасі.
"Увоооо!"
І армія Арабас, і гільдія Імперія виступили величезними силами.
"Ухааак!"
"Ухеок!"
"М-мамо!"
В одну мить армія Деллас розвалилася. Вони були розгромлені в першій же битві і були змушені відступити до фортеці.
Проте це була програна справа. Арабас, а точніше, гільдія Імперія, зруйнували фортецю облоговими знаряддями, які вони підготували заздалегідь.
Падіння фортеці було синонімом падіння королівства Деллас.
Через деякий час...
Королівство Деллас пало. Королівству Арабас знадобилося лише 15 днів, щоб завоювати їх.