Сара залишалася насторожі.
Вона вірила, що Кан О будь-якої миті може повернути її в ув'язнення меча. Кан О вважав, що він не заслуговує на таке ставлення.
"Хіба не ти сама вирішила бути запечатаною?"
Це правда. Після того, як він переміг її, Сара дозволила себе запечатати, щоб сила Крижаної Душі не вийшла з-під контролю.
Кан О не змушував її до цього!
"Ц-це..."
"Я вибрав тебе, коли переді мною постав вибір між тобою та Крижаною Душею. Таким чином ти змогла побачити світ, хоча б опосередковано. Хіба я помиляюся?"
Випробування Демонічного Меча змусило його вибрати або Сару, або Крижану Душу. Кан О вибрав Сару, що дозволило їй зберегти своє его.
"А ти поводишся так, ніби я тебе ув'язнив", — логічно зауважив Кан О, змусивши Сару прикусити губу.
Усе, що він сказав, було правдою.
Вона нахмурилася, обдумала все і сказала: "Дякую".
"Добре. Тепер ми можемо поговорити".
"Про що говорити?"
"Для початку, не тікай від мене. І не нападай на мене теж. Якщо ти не будеш виходити з-під мого контролю, я можу дати тобі певну міру свободи".
"Свободи..."
"Ти можеш бачити світ на власні очі, торкатися речей самостійно і досліджувати місця своїми власними ногами".
Кан О цілком розумів, що саме змушує Сару діяти.
"Ось що я зроблю для тебе", — додав Кан О.
"Справді?" — очі Сари засяяли.
"Так. Але я не можу відпустити тебе на волю. Зрештою, ти володієш силою Крижаної Душі, здатною заморозити половину континенту".
"У мене більше немає такої сили..."
"Ти хочеш залишитися в мечі?" — раптово запитав Кан О.
"Ні!" — негайно вигукнула вона.
"Тоді ти приймеш мої умови?"
"Я не втечу і не нападатиму на тебе. В обмін на це ти даси мені певну міру свободи, так?" — перепитала вона.
"Так". — кивнув головою Кан О.
"Гаразд. Я зроблю це".
Це була непогана пропозиція. Вона була в сто разів краща, ніж залишатися всередині меча.
"Хороший вибір. Ах, і я хочу, щоб ти допомагала мені в битві. А якщо мені знадобиться Демонічний меч Сарахофф, тобі доведеться повернутися до стану меча".
"Добре". — слухняно кивнула головою Сара.
"Добре!" — задоволено посміхнувся Кан О.
"Я Таша", — раптово сказала Таша.
"Я Сара. Юкі-Онна".
"Позіх. Ми закінчили, Майстре?" — втомлено запитав Акіте.
'Будь ласка, просто йдіть уже!'
"Так, гарна робота", — сказав Кан О.
"Бережи себе. Не приходь надто часто!"
"Так, я приходитиму частіше".
Коли хтось каже тобі не робити чогось, це тільки змушує тебе хотіти зробити це ще більше!
"Це прямо протилежне тому, що я сказав!" — вигукнув Акіте.
'Не перебивайте мій сон!'
"Ех, я подумаю про це. Гаразд, ми йдемо".
Кан О посміхнувся і пішов, забравши з собою Ташу та Сару.
Гніздо Акіте знову занурилося в заспокійливу пелену темряви. Воно негайно поринуло в глибокий сон.
***
Кан О попрямував до Холізею. Але при вході в Альтейн, найбільше місто континенту, Сара розширила очі.
"Вау, вау, вау!"
Сара озиралася навколо і дивувалася всім видовищам.
- Подумати тільки, що в світі є такі речі! Тут купа людей, всілякі будівлі, і... тут теж є якісь дивні будівлі.
"Не будь такою драматичною", — насварила її Таша. Однак вона не змогла приховати свого подиву від величності міста.
- Зараз усе зовсім не так, як раніше.
Лицар Гранде Локсія жив в цьому місті раніше. Звісно, тоді вона була запечатана в мечі, але могла чути, бачити і відчувати все, що робив Гранде Локсія.
Таким чином, вона могла пам'ятати, яким був Альтейн у минулому. Однак Альтейн був зовсім не схожий на той, який вона пам'ятала. Хоча це було логічно.
Альтейн колись був столицею Імперії Альтейн і був особливим серед усіх міст.
Кан О чув, як Сара захоплюється краєвидами міста, а також як Таша сварить її, але він не переймався ними. Зрештою, їхні реакції були цілком очікуваними.
До того ж, їхня врода не надто виділялася, оскільки персонажів можна було створити як завгодно. Тому вони не надто привертали увагу людей.
- Доки люди не розкусять моє маскування, звісно.
Кан О підняв каптур комплекту Месника, а також надів маску з посмішкою. Очевидно, ніхто його ще не впізнав.
Він, Таша і Сара без проблем дісталися Холізею.
"Вау, подумати тільки, що існувала така величезна будівля!" — Сара виглядала зворушеною. Це була найбільша будівля, яку вона бачила у своєму житті.
Таша також виглядала здивованою. Це було природно. Ті, хто вперше бачив Холізей, були вражені його красою та величчю.
"Сюди".
Кан О спустився сходами, що вели до підвалу Холізею.
Він привітався з кількома гладіаторами, з якими був знайомий, а потім попрямував прямо до кімнати Валана.
Тук-тук.
"Заходьте".
Він відчинив двері і його зустрів Валан. Його доглядальника, Даріона, ніде не було видно.
"Чому ти тут?" — Валан був не в захваті від того, що бачить його.
Кан О посміхнувся. — "Я виконав ваше завдання, Майстре Валане".
Сара і Таша увійшли всередину.
"Хо, ця енергія... Це схоже на твої демонічні мечі. Це демони, запечатані всередині?"
Валан був таким же гострим, як завжди. Він одразу з'ясував особи Таші та Сари.
"Так. Це секретний прийом, який я створив: Сходження Демона! Він дозволяє мені викликати демонів всередині моїх мечів".
"Ха, ти створив досить небезпечний секретний прийом".
Як і очікувалося, Валан теж знав про мінуси цього прийому. Він усвідомлював усі ризики, пов'язані з ним.
"Не дозволяй їм контролювати тебе", — твердо сказав Валан.
"Не дозволю".
"Побачимо".
"У будь-якому разі, я прийшов сказати вам, що виконав ваше завдання".
"Так". — злегка кивнув головою Валан.
[Ви виконали завдання: "Випробування, щоб стати сильнішим".]
[Як нагороду, близькість з Валаном трохи зросла.]
[Ви виконали надзвичайно важке завдання. Ви отримали Колекційний предмет Сари.]
Враховуючи, наскільки важким було завдання, нагорода була так собі. Усе, що він отримав, — це підвищення близькості з Валаном! До того ж з припискою "трохи"!
Все ж Кан О був задоволений тим, що зміг виконати таке важке завдання. Крім того, він несподівано отримав дещо корисне.
Колекційний предмет Сари!
Це був матеріал, який використовувався для посилення Демонічного меча Сарахофф.
Якщо він досліджував місцевість, де ніколи не був, перемагав монстра, з яким ніколи не бився, або виконував важке завдання, існував невеликий шанс отримати один з них.
Хоча шанси були низькими, Кан О отримав один з них за виконання завдання Валана. Це була хороша новина.
У цей момент...
Валан посміхнувся. — "Куй залізо, поки гаряче. Я дам тобі ще одне завдання".
"Все добре! Я відмовляюся!" — рішуче сказав Кан О.
- Ні! Я не хочу!
"Я відхиляю твою відмову!"
З'явилося завдання.
[Успадкувати Абсолютний секретний прийом]
[Секретний прийом Грандмайстра Валана, "Розсікання моря", особливий. Він містить силу розсікати будь-що. Валан визнав тебе своїм наступником і хоче навчити тебе цьому секретному прийому. Однак "Розріз" має бути опанований, перш ніж можна буде вивчити "Розсікання моря".]
[Опануйте "Розріз"!]
[Поточна майстерність: Високий ранг "Розріз" 92,1%. ]
[Складність: Легка.]
[Мінімальні вимоги: Наступник Валана.]
[Нагорода: "Розсікання моря". ]
[Провал: Немає жодної причини для провалу.]
[Немає жодної причини відмовлятися.]
[Завдання автоматично прийнято.]
Кан О з тривогою перечитав завдання.
- Яке божевільно важке завдання буде цього разу!?, — подумав він, але коли він читав його, вираз його обличчя поступово розслаблявся.
"Га?"
Завдання Валана було занадто легким. Складність була встановлена на "легку", і в ньому навіть було сказано, що немає причин, чому він міг би провалити його.
Це було природно.
Щоб опанувати Фехтування, Демонічне Фехтування, Чарівництво тощо, потрібно було здійснити великий подвиг і прорватися крізь стіну.
Однак звичайні навички та магію можна було опанувати, підвищуючи свою майстерність.
Звісно, ці "звичайні" навички/магія не могли перевершити класову навичку (Фехтування, Чарівництво тощо).
Припустимо, Демонічне Фехтування Кан О було все ще на високому ранзі 50%. Це означало б, що всі інші його навички могли досягти лише високого рангу 50%.
Однак Кан О опанував Демонічне Фехтування. Таким чином, усе, що йому потрібно було зробити, щоб опанувати "Розріз", — це підвищити свою майстерність у ньому.
"Тут навіть немає обмеження в часі".
Це здивувало його ще більше. Завдання Валана не мало жодних часових обмежень.
Валан дав йому майже неможливе завдання з обмеженням у часі в 100 днів, проте це нове завдання не мало таких обмежень!
"Що? Ти хочеш, щоб я додав обмеження в часі?" — лукаво посміхнувся Валан.
"Ні!" — негайно відповів Кан О.
"Мені не слід додавати обмеження в часі. Якщо ти хочеш вивчити "Розсікання моря", я впевнений, що ти зробиш усе можливе".
У цьому завданні на кону стояв секретний прийом Валана. Оскільки на кону була така величезна нагорода, Кан О не міг дозволити собі поставитися до цього легковажно.
"Звісно!"
"Щось ще?"
"Ні".
"Тоді йди". — Валан відмахнувся від нього своєю здоровою рукою.
"Будьте здорові".
Кан О пішов, забравши з собою Ташу та Сару.
Він передав Сарі її колекційний предмет. Колекційний предмет Сари був кубом, що світився сапфіровим світлом.
"Вау!" — Сара раптово підскочила.
Тепер йому залишалося зібрати ще два. Коли він збере інші два, Демонічний меч Сарахофф буде покращено.
***
Кан О прибув до будинку Едера. Він уже надіслав Сефіро повідомлення зустрітися там.
"Це мій друг, Едер".
Кан О представив Ташу і Сару Едеру, який був у білому халаті.
"Хто вони?" — Едер схилив голову.
Від цих жінок віяло особливою енергією. Де він бачив їх раніше?
"Це істоти, які були запечатані всередині демонічних мечів. Це Таша, яку колись називали Бладом, а це Крижана Королева, Сара".
"Пробачте?" — Едер виглядав шокованим.
"Отже..." — Кан О детальніше пояснив їхню появу.
"Ага, розумію. Мені приємно з вами познайомитися. Мене звати Едер". — яскраво посміхнувся Едер.
"Таша", — схрестила руки і сказала Таша. Вона не довіряла нікому, крім Кан О. Ні, вона ненавиділа їх.
Кан О добре знав цей факт. Ось чому він не казав нічого на кшталт "Давайте жити дружно" чи "Будьмо друзями".
- Я впевнений, з часом усе зміниться.
Едер був хорошою людиною. Якщо вона ще трохи поспілкується з ним, то згодом відкриється йому. Так само, як вона і Кан О зблизилися.
З іншого боку, Сара простягнула руку з сяючими очима.
"Я Сара. Юкі-Онна!"
Це тому, що вона бачила, як люди Альтейну радісно вітають одне одного рукостисканням. Вона хотіла спробувати це.
"Мені приємно познайомитися з вами, міс Саро". — Едер відповів тим самим.
"Просто називай мене Сара".
"Так".
Тепер, коли з представленням було покінчено, увійшла служниця з частуваннями.
"Вау, що це!?" — Сара виглядала шокованою, скуштувавши солодкий перекус.
- Це так смачно!
Таша мала пихатий вираз обличчя, але вона жадібно уминала закуски.
Кан О та Едер просто дивилися на них із задоволеними виразами обличчя.
Через деякий час...
Сефіро увійшов всередину з Варьоном.
"Це мій інший друг, Сефіро. А це його віверна, Варьон!"
"Мене звати Сефіро. Як бачите, я лучник". — Він похитав луком Лассельпіно.
Кя!
Варьон кивнув головою вгору-вниз. Схоже, він намагався вклонитися.
"Таша".
"Я Сара!"
"Ці двоє — це..."
Кан О розкрив їхні особи.
"А, зрозумів". — просто прийняв це Сефіро.
"У будь-якому разі, навіщо ти мене покликав?" — запитав він.
Погляд Сефіро містив натяк на ревнощі та заздрість. Це було природно.
Кан О став Майстром! Здавалося, він помре від заздрощів.
На жаль, Кан О відчував, як ці негативні емоції спрямовані на нього.
"Ти заздриш?"
"Що ти маєш на увазі?"
"Що я став Майстром".
"Н-ні в якому разі!" — рішуче відкинув його твердження Сефіро.
"Ні, думаю, що це правда".
"Я сказав, що ні!"
"Ха-ха. Якщо ти так заздриш, то, будь ласка, старайся більше". — лукаво посміхнувся Кан О і подивився на Сефіро.
Сефіро скривився і змінив тему. — "Ахем. У будь-якому разі, навіщо ти покликав мене сьогодні?"
"Я виконав завдання Валана, тож настав час знову шукати підземелля". — посміхнувся Кан О.
- Настав час повернутися до роботи.