- У неї є близнючка? Чи це двійник? Це також може бути ілюзія, — подумав Кан О, дивлячись на двох 'Сор', що стояли пліч-о-пліч. Однак вони не дали йому багато часу на роздуми.
Дві відьми почали чаклувати. На щастя, зброя, яку вони тримали, відрізнялася, що дозволяло йому розрізняти їх.
Сора №1 тримала чорну книгу, а Сора №2 — посох, прикрашений орнаментом у формі кажана.
"...Полум'я темряви, спопели цей світ!"
"...Повелителю хаосу!"
Як тільки вони завершили свої заклинання, дві Сори випустили магію величезної сили.
Полум'я Відчаю!
Вогонь поширився далеко і широко, наче розгорнуті крила птаха. Однак здавалося, що це полум'я насправді зцілювало Послідовників Злого Бога.
З іншого боку, чорне полум'я нещадно спалювало загін підкріплення. Будь-хто, хто опинився на його шляху, швидше за все, зустрів би смерть.
У той же час...
Руйнування та Хаос!
Свист!
Пурпурово-жовтий вихор з'явився посеред поля бою, затягуючи все навколо.
"Ухеок!"
"Уникайте цього!"
Намагаючись уникнути вихору, бійці загону розсіялися. Попри це, десятки солдатів були затягнуті його величезною вакуумною силою.
"Браття, готуйте бар'єр!" — терміново крикнув Сару.
Раптово Сора №1 і Сора №2 знову з'явилися поруч. Загін не розумів, чому вони розділилися на двох.
У будь-якому разі, їхні заклинання були досить потужними, щоб класифікуватися як 'велика магія'. Таку магію не повинно бути так легко використовувати, а її сила відповідала складності; лише одне заклинання могло змінити хід битви.
Тому їхнім головним пріоритетом було максимально зменшити кількість жертв.
"Ооо, Боже Ракане!"
"Благаю Тебе, Всевишній!"
Священники у білих шатах склали руки в молитві. Блакитне світло здійнялося в повітря, а потім пролилося дощем, утворюючи навколо них гігантський захисний бар'єр.
Полум'я Відчаю, що поширювалося як величезна лісова пожежа, не змогло пробити бар'єр. Принаймні, на цей час.
"Хуу!"
"Ми вижили!"
Вогонь був за крок від того, щоб убити їх, але бар'єр зупинив його просування. Солдати закричали від радості, але святкувати було ще занадто рано.
Свист!
Вихор руйнування та хаосу все ще вирував.
"Вперед!" — Барт висунувся на передній план.
Туп! Туп! Туп!
Вогняний та Крижаний Велетні підійшли до вихору з боків і одночасно опустили кулаки вниз.
Бам! Бам!
Навколишня місцевість здригнулася від удару, і вихор вибухнув.
Бум!
Велетні, які були найближче до вибуху, миттєво розсипалися. Ось наскільки потужним був вибух.
Демони, Послідовники Злого Бога та солдати поблизу також не були в безпеці.
"Ах ти, відьмо!" — Даріон кинувся на Сору.
Кан О швидко з'явився поруч із ним.
"Я візьму ту, що ліворуч," — крикнув Кан О, втупившись у Сору №2, яка тримала посох.
"Тоді я візьму ту, що праворуч."
Сора №1, яка тримала чорну книгу, стала його ціллю.
Обидва дійшли згоди і кинулися на своїх ворогів. Однак дехто став їм на заваді.
К'яхахк!
Демони поблизу кинулися на них, утворюючи барикаду навколо двох відьом. Сора №1 і №2 використали цю можливість, щоб телепортуватися подалі.
Трохи згодом...
Дві Сори знову з'явилися і почали знову чаклувати свою потужну нечестиву магію. На щастя, група Кан О складалася не лише з нього, а й з Барта, Хелени та Сефіро.
Хелена використовувала свою магію, щоб битися з Сорою №1 лоб у лоб. Вогняні кулі розміром з будинок пролітали повз, а темрява та блискавки врізалися одна в одну.
Барт постійно використовував свої навички злиття. Він послідовно поєднував навички та магію Мечника, Мага, Друїда, Жреця, Бойця тощо, змушуючи оточуючих роззявляти роти.
Проте Сора №2 не була легким супротивником.
Вона випускала злих духів зі свого посоха у формі кажана і змушувала кислотний дим підійматися з розколотої землі.
У цей момент...
Сефіро вступив у бій.
Його стріли, які вбили незліченну кількість демонів та Послідовників Злого Бога, тепер були націлені виключно на Сору №1 та №2.
Свист!
Стріла, що пронизує сонце!
Стріла, що струшує землю!
Стріла вогняного дракона!
Сефіро використав три свої найсильніші атаки.
Варьон, який став більшим за самого Сефіро, випльовував темно-червоне полум'я, щоб жоден демон не міг підійти до його господаря.
Сора №1 створила бар'єр, захищаючись від обстрілу Сефіро. Тоді Даріон підбіг і змахнув своїм гладіусом.
Однак Сора №1 негайно відповіла заклинанням, змусивши його впасти на землю. Це було видовище, цілком гідне Даріона.
Сора №2 створила магічне коло переміщення. Як і у більшості магів, її фізичні здібності були далекі від магічної майстерності, тому стріла влучила їй у ногу, поки вона йшла крізь портал.
Хрусь!
"Угх."
Сора насупилася. Звичайно, цього було недостатньо, щоб перервати її заклинання.
Вона знову з'явилася на порожньому місці. Стріла пройшла більше ніж наполовину крізь її праву щиколотку.
"Хуахп!" — Кан О кинувся на неї. Він передбачив, де вона з'явиться, і діяв відповідно.
Сора №2 змахнула посохом, терміново створюючи захисний бар'єр. Демони поблизу також із запізненням кинулися їй на допомогу. Однак і вона, і демони запізнилися.
Розріз!
Сарахофф розсік її тіло навпіл.
Бам!
Осколки світла вибухнули, наче петарди. Однак далі сталося щось дивне.
Сора №1, яка мала бути неушкодженою, отримала такі ж самі рани! Але Кан О не одразу це усвідомив. Натомість він зосередився на тому, щоб якомога швидше вбити Сору №2.
Меч Шаленого Вітру!
Подвійні демонічні мечі Кан О полетіли на неї, наче орел і яструб, що падають на свою здобич.
Кухааахк!
Демони поблизу кинулися на нього, але марно. Кан О просто прорубався крізь них і Сору №2.
Бам! Бам! Бам!
Цього разу сталося те саме. Сора №1 отримала таку ж шкоду, як і Сора №2. Тепер Кан О це помітив.
- Тож вони пов'язані, виходить.
Сора №1 і Сора №2 мали спільне НР. Іншими словами, йому просто потрібно було перемогти одну, щоб перемогти іншу!
Кан О влучив прямо в ціль. Надмірна енергія Злого Бога дала Сорі нову здатність.
Самокопіювання!
Це було саме так, як і звучало; вона могла створити точну копію самої себе. Це пояснювало, чому їх було двоє.
Переваги цієї здатності вже стали очевидними. Зрештою, вона була наймогутнішим магом на їхньому боці, а тепер їх було двоє!
Однак були й недоліки.
Все було спільним: НР, МР, біль, негативні статуси тощо. Це означало, що вбивство однієї вб'є й іншу. Мало того, якщо одна сторона була якимось чином ослаблена, то інша не могла використовувати свою повну силу.
- Чудово. Я швидко з тобою покінчу. — очі Кан О спалахнули рішучістю.
Якщо він переможе одну із Сор, це буде схоже на вбивство двох зайців одним пострілом!
У цей момент...
Сора №1, володарка чорної книги, вискочила з порталу. Вона з'явилася, щоб урятувати свою копію.
"...Сила магії!"
Приголомшливий вихор!
Спіральна ударна хвиля вирвалася назовні, наче щойно відпущена натягнута гумка, відштовхуючи все геть.
Вона змела все: камінці на підлозі, уламки зруйнованих будівель, сірі трупи, гігантських демонів тощо!
Але Кан О не відступив.
"Хаахп!"
Кан О встояв на місці і розрубав усе, що траплялося на його шляху. Сора №1, яка дбала про свою копію, розширила очі.
Вона зовсім цього не очікувала.
Якби все пішло за планом, Кан О мав би бути відкинутий ударною хвилею та уламками, що летіли разом із нею.
Ні, це мало б принаймні змусити його зупинитися. Він не повинен був прориватися крізь це!
"Помри!" — Кан О атакував ще до того, як вони встигли зреагувати.
Як стрімкий звір, він розсікав їх знову і знову своїм смоляно-чорним великим мечем і фіолетовим довгим мечем.
Осколки світла полетіли в повітрі. Їхні і без того бліді обличчя втратили ще більше кольору. Вони були на межі смерті, їхнє НР майже повністю вичерпалося.
- Ми не можемо так продовжувати!
- Нам потрібно знайти спосіб...
Проте не було ні демонів, ні Послідовників Злого Бога, яких вони могли б використати як щити. Іншими словами, вони залишилися самі по собі.
Сора №1 і Сора №2 одночасно виголосили заклинання. Заклинання були слабкими, але їх можна було накласти швидко.
Спалах!
Ілюзія!
Як би важко в це не було повірити, Кан О теж був людиною. Сліпуче світло змусило його заплющити очі. Попри це, його мечі не зупинялися ні на секунду.
Свист!
Його лезо пройшло крізь Сору №2. Проте її тіло зблякло і перетворилося на дим.
Це була ілюзія.
Сора №1 і Сора №2 швидко наклали двошаровий бар'єр.
"Куха!" — Кан О видав бойовий клич і вдарив по бар'єру зверху.
Сила атаки Кан О була неймовірно високою.
Тріск! Тріск! Бум!
Перший удар пошкодив бар'єр, другий розширив тріщину, а третій повністю розбив його.
Оскільки бар'єр був двошаровим, залишався ще один, але Кан О миттєво пробив і його.
Вони намагалися втекти крізь портал, але перш ніж він повністю відкрився, мечі Кан О пронизали їхні серця.
Усвідомивши, що від цього шаленого звіра не втекти, обидві приготувалися.
- Подивимося, хто помре першим!
Вони схопили одна одну за вільні руки.
Це була її козирна карта, заклинання, яке вона могла використати лише завдяки своїй новій здатності Самокопіювання.
Злиття заклинань!
Це було таємне заклинання, яке поєднувало два окремих заклинання в одне, більш потужне!
"...Тремтіть, розбивайтеся, руйнуйтеся..."
"...Поглинь усе..."
Перш ніж вони встигли закінчити свої співи, Кан О розбив останній шар їхнього бар'єру та атакував їх.
Холодне лезо Сарахоффа розсікло шию Сори №1, а Убіст пронизав торс Сори №2. Проте їм вдалося завершити свої заклинання до того, як він встиг їх добити.
"...Знищ їх!"
"...Поглинь їх!"
Великий крах!
Цунамі демона!
Результатом двох заклинань стала...
Згубна земля!
Свист!
Нечестива енергія потекла з їхньої книги та посоха, кинувшись вперед, як змія, а потім згорнувшись у кільце.
Небезпека! Небезпека!
Гіперінтуїція попереджала його про небезпеку. Він відчув холод від голови до п'ят.
Гуркіт!
Земля сильно здригнулася. Це не віщувало нічого доброго!
"Всім тікати! Зараз же!"
Безвиразне обличчя Хелени, яке було майже недружнім, стало тривожним. Вона мала величезні знання про магію. Тому вона знала про Злиття магії, а також про ту величезну силу, яку воно могло вивільнити!
Кан О проігнорував попередження своєї Гіперінтуїції, а також тривогу Хелени.
Він міг покінчити з Сорою всього за один удар. Якщо він уб'є її, то магія повинна зникнути сама собою, чи не так?
- Давайте закінчимо це! — Кан О одночасно змахнув Убістом і Сарахоффом, і світ почав сповільнюватися.
Трансцендентний Клинок!
Свист!
Він залишив знак "X" на тілі Сори №2.
Бам!
Серед зливи осколків Кан О побачив, як обличчя Сори №2 стало сірим. У той же час Сора №1, яка мала спільне з копією НР, також упала на підлогу.
[Ви перемогли другого учня Злого Бога, ЧаруючуСору.]
[Слава значно зросла.]
[Ви отримали значну кількість очок внеску в різних церквах континенту.]
[Рівень підвищено.]
- Чудово!
Однак ця радість тривала недовго.
Хоча виконавець помер, заклинання злиття продовжувало діяти. Чому, запитаєте ви? Заклинання злиття не можна було скасувати або повернути назад. Після накладання вони триватимуть незалежно від стану виконавця.
Свист!
Згорнута енергія поширилася всюди.
Гуркіт!
Земля розкололася, і енергія темряви хлинула вгору, нагадуючи невеликий пагорб. А потім... Бум!
Енергія темряви перетворилася на гігантське цунамі, що розчавило все на своєму шляху.
"Тц!" — Кан О швидко переключився на Блад, і на його спині з'явилися темно-червоні крила.
Потім він із силою змахнув крилами!
Помах! Помах!
Кан О злетів у повітря.
"Ухеок!"
"Ті-тікайте!"
"Відступаємо! Відступаємо!"
Загін підкріплення із запізненням кинувся навтьоки.
Через деякий час...
Поле бою, де колись билися Послідовники Злого Бога та загін підкріплення, перетворилося на гігантське болото темряви. 'Згубна земля' була справді влучним терміном для цього заклинання.
Це катастрофічне заклинання вбило кількох людей. Звичайно, кілька демонів та Послідовників Злого Бога також потрапили під перехресний вогонь.
У будь-якому разі, тих, хто вижив, було небагато.
Кан О, Хелена та Барт вижили. Вони не дарма були Числами.
Сефіро також вижив. Варьон підхопив його і підняв у повітря.
Багато священників Ракана також вижили. Кілька з них наклали заклинання Самопожертви, віддавши свої життя, щоб урятувати братів. Сару залишився живий завдяки їм.
Проте загін зі 100 Бойців зазнав занадто великих втрат. Залишилося лише десять осіб.
Більшість гладіаторів, які супроводжували Даріона, не вийшли з цього бою живими.
Якби Даріон не виніс гладіаторів на своїх плечах і не втік від вибуху, то ніхто б із них не вижив.
"Мм."
Вони вбили Сору та знищили ворожі сили. Це, безумовно, була перемога. Однак загін підкріплення зазнав значних втрат, і вони не могли продовжувати свою місію з такою невеликою кількістю військ.
"Відступаємо."
Кан О та загін підкріплення швидко покинули велике місто Франко.