Брінгзерна була одним із десяти найбільших міст Арту. Вона славилася своєю Ювелірною вулицею, що була вставлена крамницями, де продавали вишукані, дорогі прикраси та аксесуари.
Тут, у озері Свейвен, плавало незліченно багато лебедів, а в самому місті тримав свій ресторан майстер-шеф Торре.
Також посеред міста височів гігантський палац. Слова «величний» та «пишний» ідеально підходили для його опису. Проте палац мав страшну і трагічну історію.
Палац Веліна!
Колись жив архітектор на ім'я Велін. Він був обдарованим, але настільки чесним і бідним, що прожив сумне життя.
Одного разу до нього прийшов корумпований лорд Брінгзерни і наказав збудувати палац. Його землі потерпали від сильної посухи, люди голодували. Попри це, він обклав їх непомірними податками і використав ці кошти на будівництво палацу.
Велін знав про злодіяння лорда, тому рішуче відмовив, заявивши: "Я нічого не будуватиму для таких, як ви".
Розлючений лорд ув'язнив Веліна та його сім'ю. Потім він почав погрожувати родині, заявляючи, що вб'є їх, якщо той не збудує палац.
Велін залишався непохитним. Але коли він побачив, як його молодшому синові відрізають палець, у нього не залишилося вибору, окрім як почати будівництво.
Палац вийшов надзвичайно красивим, величним і великим.
У день, коли будівництво було завершене...
Велін попросив відпустити його сім'ю, але натомість лорд повернув йому гнилі трупи його рідних! Це була ціна його непокори, так він сказав.
Бідняк заридав і люто кинувся на лорда. Проте гвардійці лорда вбили нещасного генія.
Тієї ночі...
Він влаштував грандіозне свято з нагоди завершення будівництва. Лорд, його сім'я та його підлабузники були присутні.
Рівно опівночі пролунав жахливий крик, і злі духи полетіли крізь підлогу, стіни та стелю, почавши вбивати всіх навколо.
Казали, що Велін та його сім'я були серед них.
Усі присутні були вбиті. Лорду викололи очі, відрізали язика і розірвали на шматки. Уся його родина померла в муках, і всі підлабузники лорда також зустріли жахливу смерть.
Насправді Велін був Майстром-Архітектором, одним із тих, хто опанував таємне вміння Створити Підземелля. Палац, який він створив, насправді був підземеллям!
Тому гігантський палац у серці Брінгзерни називали Палацом Веліна.
Пройшов час, і народ повстав проти імперії Алтейн. Брінгзерна стала вільним містом, а її мерія почала керувати Палацом Веліна.
Це звучало не так вражаюче, як було насправді; вони просто стежили за тим, щоб люди не заходили в підземелля без дозволу. Якщо ви хотіли потрапити до Палацу Веліна, вам був потрібен квест від Гільдії авантюристів Брінгзерни та отримати квиток.
Звісно, квест давали не кожному. Зрештою, Палац Веліна був надзвичайно небезпечним. Існувало два критерії для отримання квесту: вам потрібен був або високий ранг авантюриста, або рекомендація від когось із високим статусом.
"Ось."
Кан О прийшов до Гільдії авантюристів Брінгзерни. Опинившись там, він передав жінці аркуш паперу.
Джейс написав йому рекомендаційного листа. Кан О сказав йому, що хоче дослідити Палац Веліна, і Джейс з радістю погодився його рекомендувати.
У листі Джейс ручався за Кан О, стверджуючи, що його навички — справжні!
"Чи добре почувається пан Джейс?" — запитала жінка середнього віку з пасмами сивини у волоссі.
"У нього все чудово."
"Якщо пан Джейс ручається за вас, то цього достатньо для мене. Винищіть злих духів у Палаці Веліна."
Кан О отримав квест «Винищити злих духів у Палаці Веліна» і негайно прийняв його.
"Зрозумів."
"Це ваш квиток."
Жінка середнього віку передала йому зім'ятий клаптик жовтого паперу.
[Квиток до Палацу Веліна]
[Пред'явіть цей квиток охоронцям, і ви зможете увійти до Палацу Веліна.]
"Дякую."
Кан О покинув Гільдію авантюристів. Його група чекала на нього зовні. Іншими словами, Сорен, Карін, Даріон та Едер!
"Отримав?" — запитала Карін із кінським хвостом.
Кан О помахав сухим папірцем.
"Ого. Я завжди хотіла побувати в Палаці Веліна. Мабуть, сьогодні той самий день." — Карін просяяла.
Дівчина з заплетеним волоссям, Сорен, мовчала, але виглядала дуже збудженою.
"Ходімо."
"Окей."
Група Кан О попрямувала прямо до Палацу Веліна.
***
Перед величним, грандіозним палацом.
"Стій."
Озброєний до зубів охоронець виставив долоню вперед.
"Ось." — Кан О передав йому квиток.
"Можете проходити."
Вони пройшли крізь парадну браму та сад і опинилися перед гігантською, вигадливо прикрашеною брамою. Тоді двері відчинилися самі по собі, наче запрошуючи групу Кан О всередину.
[Вхід до підземелля Палац Веліна.]
Всередині було так само розкішно, як і зовні.
Зі стелі звисали люстри, що випромінювали яскраве світло, а на стінах висіли срібні підсвічники. Вікна закривали червоні шовкові штори, а підлога була встелена тигрячим хутром.
Проте вони не могли дозволити величі будівлі поглинути їх. Це все ще було підземелля, а отже, небезпека чатувала на кожному кроці.
"Вони йдуть!" — крикнув Кан О.
Різноманітні духи вилетіли з-під підлоги, стелі та стін.
Вони були замотані в чорні бинти, наче чорні мумії. Водночас їхні тіла були прозорими, через що крізь них було видно оточення.
Це був найпоширеніший злий дух у Палаці Веліна — Цереб. Його рівень був близько 400-го.
Також там був Привид шляхтянки, Корна. Її волосся було зачесане вгору, і вона носила чорну сукню. Її рівень також був близько 400-го.
Вони зустріли і Кріттерів — привидів, які по суті були гігантськими кулями з ротами. Як і попередні два види, вони були близько 400-го рівня.
- Вісім штук?
Було по три Цереби та Корни, і два Кріттери.
- Непогано. — Кан О усміхнувся.
Палац Веліна був заповнений злими духами високого рівня, тож це була ідеальна практика для команди.
"Даріоне, захищай Едера. Сорен і Карін, тримайтеся біля мене", — крикнув Кан О, вихопивши Демонічний меч Убіст.
"Так."
"Окей."
Вжух!
Злі духи навколо кинулися на них.
Битва почалася!
***
Сорен і Карін були досить відомими серед гравців. На це було кілька причин, але головна — їхня магія була унікальною.
"...Розчави їх, невидимий законе сили!"
Сорен підняла свій посох у повітря. Сфера, схожа на диско-кулю, вилетіла з кінчика її посоха. Сфера почала обертатися і випромінювати тьмяне світло.
Трісь!
Цереб кинувся на неї, але раптом був розплющений. Це виглядало так, ніби його розчавив невидимий об'єкт.
- Як і очікувалося від Відьми Гравітації.
Відьма Гравітації, Сорен! Вона володіла прихованим класом мага, який дозволяв їй маніпулювати гравітацією!
Проте злого духа не варто було недооцінювати. Цереб вирвався з гравітаційної пастки і помчав до неї.
"Навіть не сподівайся." — Кан О зробив крок вперед, зупиняючи Цереба на місці.
Цереб перетворив свої руки на свердла і почав шалено штрикати Кан О.
Безперервний Випад Образи!
- Тобі кінець.
Кан О змахнув мечем горизонтально. Спеціальна здатність Убіста, Лезо Безодні, дозволяла йому розрізати нематеріальне, зокрема привидів і духів!
Свист!
Його вугільно-чорний клинок розсік свердла ворога, вибухаючи осколками червоного світла.
Монстр подивився на свої руки, які були зрізані, наче стебла бамбука, і, здавалося, втратив волю до бою. Він більше не атакував, а лише піднявся в повітря.
Він хотів добити його, але інший Цереб і Корна якраз чекали нагоди для удару, тому він не міг діяти необачно.
Тоді...
Карін закінчила вимовляти своє заклинання:
"...Воїни пустелі, час братися до роботи!"
Дзінь-дзелень.
Дзвіночки на її посоху красиво задзвеніли.
Призов Піщаного Воїна!
Вона закликала трьох піщаних воїнів поруч.
Пустельна Фея, Карін!
У східному пустельному регіоні все ще існували королівства, і ці королівства сформували свою власну систему магії.
Маги Комах та Маги Піску!
Карін була представницею останніх; вона була здатна маніпулювати піском.
Її піщані воїни замахнулися мечами на злих духів. Проте вороги, з якими вони зіткнулися, не були звичайними монстрами. Усі вони були могутніми мстивими духами 400-го рівня!
Цереб перетворив руки на свердла і пошматував піщаних воїнів. Тим часом Кріттер широко роззявив рота і з'їв піщаного воїна одним махом.
Чорна енергія піднялася з рук Корни, забарвлюючи піщаного воїна в чорний колір.
Осквернення!
Піщаний воїн став пішаком Корни. Це була її спеціалізація. Якщо гравець був необережним хоча б на мить, вона могла керувати ним, як маріонеткою.
Її губи затремтіли. Тоді почорнілий піщаний воїн кинувся на свою колишню володарку, Карін.
"Сорен!"
Карін подивилася на сестру. Щойно їхні очі зустрілися, Сорен ледь помітно кивнула головою.
"Сила міцно зв'язаного піску!" — Карін вимовила заклинання.
Її посох із дзвіночками створив гігантський піщаний кулак, який вона потім випустила в почорнілого піщаного воїна.
"Брама, що зберігає таємниці світу!" — Сорен вимовила власне заклинання. Овальне кільце з'явилося між почорнілим піщаним воїном та піщаним кулаком Карін.
Вжух!
При контакті з кільцем піщаний кулак став набагато швидшим. Він був принаймні вдвічі швидшим, ніж раніше!
Брама Прискорення!
Вона зводила нанівець опір повітря для будь-якого об'єкта, що пролітав крізь неї, що збільшувало швидкість об'єкта.
Бам!
Піщаний кулак полетів так, ніби до нього прикріпили ракетні прискорювачі; наче прорватися крізь піщаного воїна було недостатньо, він влучив і в Корну.
Бух!
Величезні осколки світла вирвалися з тіла Корни.
Кріттер, який чекав свого моменту для удару, широко роззявив рота.
Вдих!
Кріттер почав засмоктувати все навколо, наче вакуум.
"Закрий пащу!" — Холоднокровна Сорен змахнула своїм посохом.
Трісь!
Це було так, ніби гігантський невидимий штамп розплющив його. Тиск змусив його закрити рота, і він швидко спробував втекти.
Як тільки він вирвався, піщана хвиля у формі півмісяця полетіла в нього.
Піщане Лезо!
Свист!
Піщане Лезо пройшло крізь Кріттера.
- Як і очікувалося, вони добре працюють разом.
Відбиваючись від злих духів, Кан О уважно стежив за близнючками. Їхні навички виправдали його очікування. Коли він зіткнеться з Галмоссом, вони не заважатимуть йому.
- А як щодо них?
Свист.
Кан О розсік Цереба, а потім повернув голову вбік. Даріон та Едер були в тому напрямку.
***
Повернемо час назад...
Коли битва тільки почалася.
"Пане Даріоне."
На боці у нього висіла сумка, він був одягнений у шкіряний одяг, у якому було зручно рухатися. До його пояса був прикріплений посох, що був приблизно в чверть розміру від звичайного.
"Так?"
Одяг Даріона був більш практичним. Життєво важливі ділянки, як-от серце, геніталії тощо, були захищені металом, а коліна або боки вкриті шкірою чи кольчугою, що забезпечувало більшу мобільність без шкоди для захисту.
Але з якоїсь причини за його поясом висіли три гладіуси.
"Будь ласка, візьміть це." — Едер дістав ліки, що були схожі на цукерки.
"Це що?"
"Це засіб, що посилює ваші фізичні здібності."
"Дякую."
Даріон проковтнув його і відчув, як його тіло переповнюється силою. Якби він був гравцем, то отримав би таке системне повідомлення.
[Ви з'їли Енергетичне яйце Едера.]
[Витривалість та здоров'я відновлюються швидше.]
[Фізична сила +30]
[Час дії: 10 хвилин]
Едер з'їв синє яйце, яке натомість посилило магічні здібності. Потім він витягнув короткий посох зі свого пояса. Срібний череп прикрашав кінчик посоха.
"Ну що ж, почнемо?"
Його серце калатало; це була його перша битва з того часу, як він повернув своє справжнє тіло. Можливо, це була не тривога, а захват?
"Так."
Даріон вихопив свій гладіус із червоним лезом.
- Розраховую на тебе, друже. — Даріон злегка змахнув клинком.
Тоді...
Вжух!
Чорні злі духи ринули на нього.