"Тож ви хочете йти першим?" — запитав Сон Гук, щоб підтвердити.
"Я саме це і кажу." — Чже У кивнув головою.
Сон Гук та інші учасники дивувалися, що коїться в його голові. Чому він зголосився йти першим? Він має знати, що перший крок ставить його в невигідне становище.
Невже він справді думав, що зможе перемогти Галмосса, йдучи першим? Ні за що. Перемогти Галмосса було б нелегким завданням. То чому ж Чже У зголосився йти першим?
Так звані «непереможні» монстри, як-от Галмосс, стали б викликом для будь-якого гравця, навіть для Чже У. Незважаючи на це, він обрав шлях першопрохідця; у нього була на це вагома причина.
По-перше, за монстра була призначена нагорода. Це був монстр-привид, а Убіст міг розсікати привидів. Він відчував, що це цілком реально.
По-друге, це була можливість. Оскільки інші учасники самі по собі були видатними гравцями, вибір пізнішої позиції міг бути невигідним. Зрештою, це давало суперникам шанс перехопити нагороду ще до того, як він сам вступить у гру. Якщо так, то він краще піде першим і покладе край змаганню.
Нарешті, за іншими стояли великі організації, тоді як за ним — ні.
Припустімо, Марко піде першим і зазнає невдачі. Його поразка дозволить іншим учасникам знайти кращі способи боротьби з ворогом.
Оскільки Сноу Флауер та Стронг Панч мали підтримку великої гільдії та групи найманців відповідно, вони могли підготуватися ретельніше, ніж Чже У. Вони мали б доступ до величезних ресурсів, тоді як Кан О був обмежений тим, що мав під рукою.
З огляду на це, Кан О зголосився йти першим.
"Зрозуміло. Пан Кан О буде першим мисливцем, який битиметься з Галмоссом!" — оголосив Сон Гук. — "Тепер, хто піде другим..."
Трохи згодом...
Вони остаточно визначили черговість.
Кан О був першим, Марко — другим, Стронг Панч — третім, а Сноу Флауер — четвертою.
"Є кілька речей, які вам варто знати!" — сказав Сон Гук. Вони майже закінчили. — "Робіть усе можливе, щоб убити монстра. Ви можете використовувати свої зв'язки, а також можете отримувати допомогу від своєї гільдії. Однак ми просимо вас не ставати на заваді іншим мисливським командам."
Вбити Галмосса самотужки було неможливо.
Марко, ймовірно, залучить Блакитне небо, тоді як Стронг Панч приведе елітних бійців Найманців Меча. Очевидно, Сноу Флауер приведе добірні війська загону Леопард.
"Якщо ви всі четверо зазнаєте невдачі, нагорода розвіється як дим. Гадаю, це вважатиметься нашою перемогою." — Сон Гук усміхнувся.
Це дало відповідь на питання. Якщо всім їм не вдасться здолати Галмосса, то їм не заплатять абсолютно нічого.
Телеканал матиме відзнятий матеріал для показу, тож їх це не хвилювало. Таким чином, їхня невдача справді була б виграшем для каналу, як і сказав Сон Гук.
"Пане Кан О, будь ласка, вполюйте монстра протягом тижня. Повідомте персонал, коли будете готові." — Сон Гук втупився в Чже У.
Чже У кивнув головою.
"Якщо пан Кан О зазнає невдачі, тоді наш наступний претендент, пан Марко, матиме тиждень, щоб уполювати Галмосса." — Цього разу Сон Гук подивився на Марко.
"Тож у нас є тиждень на підготовку," — сказав Марко.
"Саме так. Пан Стронг Панч та пані Сноу Флауер також матимуть тиждень на підготовку."
"Так."
"Зрозуміло."
Обоє відповіли одночасно.
"Якщо ви досягнете успіху, ми зв'яжемося з вами пізніше щодо часу та дати наступних зйомок. Там ми представимо наступного монстра і визначимо вашу черговість."
"Коли ви віддасте гроші?" — запитав Чже У.
"Коли ми представимо наступного монстра. Це буде готівкою!"
"Готівка. Звучить добре!" — Чже У широко посміхнувся.
"Я все пояснив. Якщо у вас виникнуть інші запитання, будь ласка, звертайтеся до нашого продюсера." — Сон Гук вказав на Джин Чхоля.
Джин Чхоль просто м'яко помахав у відповідь.
"Смерть «непереможного» монстра; будь ласка, чекайте на це і підтримайте нас!" — Сон Гук виголосив заключне слово.
"Знято! Гарна робота."
"Хороша робота."
Зйомки закінчилися.
***
Мандрівний Галмосс.
Лише команда з п'яти осіб могла битися з Галмоссом. Якщо більше — доведеться зіткнутися ще й з Лицарями-привидами; причому в кількості 1000 штук!
Тому Кан О потрібно було знайти чотирьох союзників, або підручних. Спершу Кан О розшукав Ротітника №1, Едера.
"Га?"
Будинок Едера раніше був похмурою, напівзруйнованою будівлею, оточеною тріснутими статуями. Але тепер він виглядав як новенький!
- Він що, відремонтував будинок?
Зрештою, привида, який мешкав у цьому «одержимому привидами» будинку, більше не існувало.
Тук, тук.
Кан О постукав у двері, і його зустріла молода дівчина. Вона була в уніформі покоївки, мала руде волосся і веснянки на щоках; вона була досить милою.
"Ви хто?"
"Я прийшов побачити Едера."
"Ви прийшли побачити пана Едера?"
"Пана Едера?"
"Так, ви шукаєте господаря цього будинку і мого роботодавця, пана Едера, вірно?"
"Так."
- Едере, ти негіднику! Ти найняв покоївку!
"Хто, мені сказати, його питає?"
"Кан О."
"Зрозуміло."
Покоївка швидко пішла. Трохи згодом Едер вийшов до нього.
"Пане Кан О, давно не бачилися."
"Здається, у тебе все добре."
Шкіра Едера була чистою і сяючою.
"Я через стільки пройшов, щоб повернути це тіло. Я повинен про нього дбати." — Едер просяяв.
"Мені треба дещо з тобою обговорити."
"Будь ласка, заходь."
Кан О зайшов всередину і був вражений також інтер'єром будинку.
Павутиння, вкриті пилом меблі, розбиті чашки та розірвані книги, розкидані по підлозі, зникли. Будинок був ідеально чистим!
"Тепер я намагаюся жити як справжня людина. Я більше не привид і не монстр," — сказав Едер. Мабуть, він прочитав вираз обличчя Кан О.
"А як щодо покоївки?"
"Я не можу доглядати за всім маєтком самотужки."
"У тебе і дворецький є?"
"Я якраз у процесі пошуку. Не хотів би спробувати?" — Жартівливо запитав Едер.
"За скільки?" — віджартувався Кан О.
"3 золотих на день."
3 золотих. Колись саме стільки Кан О платив Едеру за його послуги.
"Це багато."
Ні, це не так. Однак, якби він сказав протилежне, то визнав би, що був жахливим роботодавцем.
"Справді?"
"Так, але ні, дякую."
"Чому?"
"У мене є для тебе робота." — Кан О змінив тему.
"Вони нарешті знайшли Крішан?"
"Ще ні."
"Тоді?"
"Давай поговоримо за чаєм. Я хочу спробувати чаю, завареного справжньою покоївкою."
"Гаразд."
Трохи згодом...
Ковток.
Кан О потягував чорний чай. Його приготувала покоївка, як він і просив.
"То про що ти хотів поговорити?" — Едер поставив чашку і запитав.
Кан О відповів запитанням на запитання. — "Як твоє тіло?"
Едеру потрібен був час, щоб звикнути до свого справжнього тіла, тому Кан О дав йому трохи відпочити.
"Справляюся."
"Битися можеш?"
"Так." — Едер кивнув головою.
"Який у тебе рівень?"
"426."
Едера колись називали Легендарним Цілителем. Його початковий рівень був 426.
"Я так розумію, ти Цілитель?"
"Я майстер цілющих мистецтв, а після того, як мене прокляла Богиня Смерті, я вивчив ще й некромантію."
Якщо ви опановуєте клас до рівня майстра, то можете отримати інший клас. Це називалося мультикласом. Едер був чудовим прикладом цієї концепції.
"Наскільки ти сильний у бою? Ні, що робить Цілитель під час битви? Наскільки хороша твоя некромантія?"
Кан О було цікаво дізнатися про бойові здібності Едера тепер, коли він міг використовувати в бою і цілющі мистецтва, і некромантію.
"Ну, думаю, показати буде швидше, ніж пояснювати. Тож навіщо ти прийшов сюди сьогодні?"
"Мені потрібно вбити Галмосса, але самому мені це не під силу," — пояснив Кан О.
"Хочеш працювати разом?"
"Так."
"Я згоден."
Тепер, коли він повернув своє справжнє тіло, Едер міг підвищувати рівень і розвивати навички. А це означало, що він міг стати навіть сильнішим, ніж раніше!
Чим сильнішим він був, тим краще. Зрештою, майяни були настільки могутніми, що могли кинути виклик самим богам.
Полювання та дослідження з Кан О були його найкращим шансом стати сильнішим.
"Але у мене є умова."
"Яка?"
"Стався до мене як до рівного. Діли здобич чесно! І ти не можеш знущатися, погрожувати або нападати на мене. Я також не прийматиму жодних несправедливих наказів!"
"Згода."
Кан О погодився. Це було варто того, щоб роздобути Майстра Цілителя 426-го рівня.
"Хочеш, щоб я склав контракт?" — запитав Кан О.
"Ні, не треба." — Едер запекло похитав головою. Його нудило від контрактів.
"Шкода. У будь-якому разі, готуйся. Я закличу тебе, коли зберу достатньо людей."
"Зрозумів."
Кан О покинув маєток Едера.
Робітник №1, ні, Напарник №1, Едер, приєднався, тож тепер настав час запитати Сефіро.
⟨Пане Сефіро.⟩
Він надіслав коротке повідомлення.
⟨Вибачте, я зайнятий.⟩
І отримав коротку відповідь.
⟨Що не так? Ви ще не закінчили квест Варьона?⟩
⟨Ні.⟩
⟨Коли ви його закінчите?⟩
⟨Не зараз. Я дам знати, коли закінчу.⟩
⟨Ви ж мені не брешете, правда?⟩
⟨Ні.⟩
⟨Підземелля Деспії чекають на вас.⟩
⟨Так. Я закінчу квест якнайшвидше і приєднаюся до вас.⟩
⟨До зустрічі.⟩
"Тц." — Кан О цокнув язиком. Це було дуже прикро.
- Гаразд, наступний...
Кан О попрямував до Холізею.
***
Підземна арена Холізею.
Кан О навідався до Буркана.
"Брате!"
"Останнім часом ти часто заходиш."
"Хе-хе."
"Не смійся. Це моторошно."
"У мене до тебе прохання."
"Ще одне?"
"Я хотів би найняти пана Діона."
Діон був гладіатором, який бився двома гладіусами. Він був би величезною підмогою проти Галмосса.
"Діона немає."
"Куди він подівся?"
"Не можу сказати. Він забрав із собою і 100 Бійців."
"Прокляття."
- Який невдалий момент!
"Це все, так? Заходь пізніше." — Буркан змахнув рукою.
"Тоді я хотів би взяти з собою Даріона."
Це було б кроком назад, але краще щось, ніж нічого.
"Даріона?"
"Так."
"Піди і запитай Даріона сам."
"Хіба ти не можеш просто піти і попросити його допомогти мені?"
Буркан спохмурнів.
"Даріон тепер повноправний гладіатор. Якщо хочеш найняти його, то прояви повагу і заплати йому належним чином, ти, негіднику."
"Тц, зрозуміло."
"Йди вже."
"Так. До речі, ти не бачив Майстра Валана останнім часом?" — запитав Кан О.
"Ні."
"Сподіваюся, він більше ніколи не з'явиться..."
Як було б чудово.
"Він з'явиться знову."
"Я впевнений, що з'явиться."
Він настільки сильний, що навіть якби захотів, не зміг би померти.
"Тц. Тоді я справді йду."
"Гаразд."
Кан О вийшов з його кімнати, перехопив гладіатора, що проходив повз, і запитав, де Даріон.
"Йдіть далі цим коридором і побачите білі двері праворуч. Це кімната Даріона."
"Дякую."
Однак йому не довелося йти аж туди. Він йшов коридором, і за мить Даріон вийшов з-за рогу.
- Він такий же красень, як і раніше.
Даріон мав виразні риси обличчя та гострий ніс. Його зелені очі сяяли, як смарагди, і він мав густі брови.
"П-пане Кан О?"
Даріон завернув за ріг і був шокований, побачивши Кан О.
"Як справи?"
"Добре." — Даріон заспокоївся і відповів сухо.
- Не потрап у пастку диявола, — сказав він собі подумки.
"До якого класу ти належиш?"
"Я?"
"Так."
"Я гладіатор першого класу."
"А що вище за це?"
"Спеціальний клас і клас майстра."
"Пан Діон — спеціальний клас, а Буркан — майстер-клас?"
"Саме так."
"Скільки коштують гладіатори першого класу?"
"Буває по-різному."
"Скільки б коштувало найняти тебе?" — запитав Кан О.
"Ні, дякую," — рішуче сказав Даріон, підозрюючи якусь підступну схему.
"Що не так?"
"Мені не подобається працювати з вами."
"Хо."
- Цей хлопець став трохи розумнішим. Хоча це не має значення. Він здебільшого такий самий, як і раніше.
Кан О поклав руку на плече Даріона. — "Охо, чого це ти раптом такий?"
Даріон почав вириватися під його рукою.
"А тепер заспокойся і послухай, що я скажу."
Кан О шепотів, наче сам диявол!