Двоє увійшли в портал пліч-о-пліч. Кан О вже проходив крізь кілька порталів раніше, але це був перший раз, коли його серце так калатало.
- Деспія... Цікаво, що це за місце.
Це було явно небезпечне місце. Сун Лі Шень, професор географії Пекінського університету, назвав Деспію одним із найнебезпечніших місць Арта.
До того ж, її називали Землею, що межує з Пеклом! Це лише додавало йому азарту. Високий ризик — висока винагорода! Чим небезпечніше, тим прибутковіше.
- Крім того, якщо я перший гравець, який увійшов до Деспії, то... — Він зможе на певний час монополізувати цю територію! Це була б величезна перевага.
- Звісно, це спрацює лише за умови, що я виживу.
Це не лише давало йому шанс завершити квест Едера, а й дозволяло пройти третє випробування Валана: знайти Дворфів Чорного Молота та попросити їх викувати йому демонічний меч з адамантію.
Тож серце Кан О билося як божевільне. Серце Едера нічого такого не робило. Зрештою, він займав тіло нежиті, тож його серце ніколи не забилося б швидше. Проте він відчував таке збудження, ніби воно справді калатало!
- Ми нарешті йдемо в Деспію!
Едер озирнувся на своє життя. У минулому він мав гарне життя як найвидатніший цілитель у країні. Проте Богиня Смерті Дебора прокляла його за гординю і зруйнувала його життя. Незважаючи на це, він зумів вижити.
Потім він зустрів Кан О. У їхніх спільних подорожах він пройшов крізь стільки знущань і труднощів. Ох, який сумний був час!
Тепер...!
Він прямував до Деспії — єдиного місця, яке давало йому шанс повернутися у світ живих. Тому він не міг позбутися відчуття, ніби його серце вистрибує з грудей!
Трохи згодом...
Кан О та Едер пройшли крізь портал!
* * *
[Ви досягли Землі, що межує з Пеклом, Деспії.]
Земля була повністю чорною, наче хтось розлив на неї чорнило. Сірий дим піднімався з тріщин у землі, а звідкись долинав запах сірки.
Крім того...
- Вулкан? — Кан О побачив величезний вулкан. Кратер викидав купу диму та вулканічного попелу, як діючий вулкан.
Кан О підняв голову трохи вище. Стеля була повністю чорною, як і земля.
- Підземний світ... — Хтось колись казав йому, що Деспія — це підземний світ. Може, це Тіно казав?
"Це Деспія?" — запитав Едер із розгубленим виглядом.
"Так, це Деспія."
"Я бачу лише гігантський вулкан. Ніякого храму не видно." — Єдиним, що хвилювало Едера, був пошук Храму Богині Смерті.
"Просуваймося обережно."
Про Деспію практично нічого не було відомо. Тому їм доводилося потроху збирати інформацію.
"Куди підемо?"
"До вулкана."
Кан О та Едер рушили вперед. Коли вони ступили на потріскану кам'янисту землю, вона почала здригатися.
Гуркіт.
Бам!
Раптово з'явилося кілька кам'яних монстрів.
- Я ніколи раніше таких не бачив.
Кан О та Едер тривожно приготувалися до бою. Проте кам'яні монстри почали битися між собою, ніби двоє мандрівників їх зовсім не цікавили.
Бам! Гуп! Гуп! Гуп!
"Що вони роблять?" — запитав Кан О, виглядаючи повністю дезорієнтованим.
"І гадки не маю."
У теперішньому тілі Едера було важко передавати міміку. Тим не менш, Едеру вдалося зобразити подив.
Невдовзі битва кам'яних монстрів почала впливати і на Кан О з Едером. Вони безладно кидалися камінням, яке летіло і в їхній бік!
Двоє перезирнулися. Між ними було мовчазне порозуміння.
"Йдемо звідси."
"Тікаймо!"
Кан О та Едер вигукнули це одночасно.
А потім вони кинулися геть від поля бою набагато швидше, ніж могли б це вимовити.
Через деякий час...
Кан О та Едер виявили зграю монстрів, які неспішно прогулювалися навколо. Вони виглядали точно як носороги. Звісно, це були не звичайні носороги. В їхніх пащах була лава, а тіла були вкриті чорною скелею.
- Цих істот я теж ніколи не бачив. — Кан О обережно їх оглянув.
- Таран такого звіра явно завдасть серйозної шкоди. Мабуть, вони ще й лавою плюються. Захист має бути першокласним. Вони повинні бути десь 350-го рівня.
Як і очікувалося від Деспії! Жоден із монстрів, яких вони зустріли досі, не здавався слабким.
"Ти ж не збираєшся з ними битися, правда?" — запитав Едер.
"Ні. Збір інформації зараз важливіший за бій."
"Мудре рішення."
Кан О та Едер не стали чіпляти групу "носорогів", вирішивши замість цього слідувати за ними на відстані. Зрештою, носороги прямували до вулкана!
Минув час...
Кан О та Едер продовжували йти за ними і зрештою дісталися до підніжжя вулкана.
"Он там." — Едер вказав на вхід до печери.
"Він веде всередину вулкана?"
"Хіба нам не варто глянути?" — Едер вірив, що Храм Дебори може бути десь усередині вулкана.
"Мм. Спочатку нам варто ще трохи озирнутися навколо."
Був великий шанс, що у вулкані мешкають ще сильніші монстри. Йти туди без плану було нерозсудливо.
Проте...
Ситуація раптово погіршилася.
К'яаааа!
Раптом з повітря почулися крики. Біля кратера з'явилася чорна хмара і почала наближатися до носорогів!
Трохи згодом...
Чорна хмара виявилася гігантською зграєю орлів. Це були перші монстри, яких він зустрів тут і про яких справді знав.
- Орли Смерті!
Орли Смерті були настільки могутніми, що один такий міг впоратися з 10 вивернами одночасно. Подумати тільки, що він побачить їх тут у такій кількості!
- Я лише читав про них раніше. Було невідомо, де вони живуть, але... Схоже, вони живуть у Деспії!
Проблема була в тому...
Що Орли Смерті атакували не лише носорогів! Вони кружляли і навколо Кан О та Едера. Гірше того, носороги почали випліскувати лаву на Орлів Смерті, перетворюючи землю на море вогню.
- Все це сталося в одну мить.
Це було погано.
"Пане Кан О!" — тривожно вигукнув Едер.
"У нас немає вибору. Біжімо до печери!"
Тепер, коли все так склалося, у них залишався лише один варіант: увійти в печеру!
"Біжи!"
Кан О кинувся до печери. Тоді один із Орлів Смерті пікірував на нього.
Шух!
Його могутні пазурі, здатні пробити навіть сталь, намагалися вхопити його за голову. Проте Кан О припав до землі, через що той повністю промахнувся.
"За мною!" — Кан О раптово схопився і побіг до печери. Едер біг за ним на своїх двох тонких ногах.
"Хуап!"
Кан О змахнув Убістом. Орел Смерті розвернувся і знову атакував його!
Дзинь!
Пролунав різкий металевий звук. Тоді Орел Смерті швидко злетів у повітря.
"Едере, позаду!" — вигукнув Кан О.
Носоріг задкував, погрожуючи врізатися в Едера. Едер кинувся вбік, що врятувало його від розтоптування. Але вони ще не були в безпеці. Потрібно було забиратися звідси якнайшвидше.
"Піднімайся."
"Так."
Кан О та Едер продовжували рухатися вперед, оминаючи всіх носорогів на своєму шляху. Вони виглядали як біженці, що тікають із поля бою.
Вони прийшли сюди з таким азартом, але тут вони були слабаками. Тож весь свій час вони витрачали на втечу!
* * *
Кан О вдалося пробратися крізь хаос, і він першим дістався печери.
"Врятовані!" — Кан О озирнувся назад.
Едер дістався печери невдовзі після нього з виразом обличчя, який кричав: "Я вижив!". Проте звідки не візьмись з'явився Орел Смерті і схопив Едера!
"Уахак, пане Кан О!" — закричав Едер.
Кан О спокійно подивився йому в очі. — "Почекай трохи."
Якщо він закликає Едера прямо зараз, Орел Смерті одразу повернеться. Якщо так, то... краще почекати, поки Орел Смерті не підніме його високо в повітря.
Все сталося саме так, як і передбачав Кан О.
"Ухаааахк!"
Орел Смерті злетів у повітря разом з Едером!
- Зараз!
"Закликати Едера!" — вигукнув Кан О.
Едер знову з'явився перед ним, виглядаючи надзвичайно полегшеним. На кожному плечі залишилися сліди від кігтів Орла Смерті.
"Едере! Ми маємо зайти в печеру!" — вигукнув Кан О.
Надворі панував хаос. До того ж вони ніколи не знали, коли Орли Смерті знову нападуть на них.
"Га? Так, звісно!"
Крик Кан О вивів його зі заціпеніння. Двоє швидко пробралися вглиб печери і сховалися там.
Проте...!
У Деспії не було безпечних місць. Вони не пройшли далеко, як зустріли монстра, такого ж жорстокого, як Орли Смерті.
Рев!
Вони зустріли Великого Королівського Ящера, або Таламандера. Таламандер був повністю вкритий полум'ям і мав десь 400-й рівень. Це було втілення вогню, яке спалювало все дотла!
Якщо вони хотіли йти далі, їм довелося б його вбити.
Кан О рішуче підняв Демонічний Меч Убіст, а Едер міцно вхопив свою косу обома руками.
- Хто перший атакує, той і виграє! — Кан О рушив першим. Він відштовхнувся від підлоги, підстрибнув у повітря і змахнув Убістом зверху вниз.
Хуф!
Таламандер видихнув, випускаючи вогонь, який миттєво поглинув постать Кан О.
"Пане Кан О!" — вигукнув Едер, майже верещачи.
Тоді...
Темрява пронизала полум'я і вдарила Таламандера в морду.
Вічна Темрява!
Як тільки вогонь ринув на нього, він використав свій козир. Тоді він прорвався крізь полум'я і знову з'явився.
"Помри!" — Кан О змахнув Убістом у бік Таламандера, який на мить втратив рівновагу.
Свист!
Він прорубав полум'я, що шалено палало на його тілі.
Лезо Безодні!
Цей ефект дозволяв йому прорізати будь-що, що має нематеріальну форму, чи то привидів, духів чи Таламандера, і завдавати критичного удару! Проте ефект Леза Безодні спрацював лише наполовину.
Полум'я Таламандера замінювало йому шкіру, але під ним все ще були кістки. Оскільки його кістки, або його фізична форма, лежали під вогнем, Лезо Безодні не змогло прорубати монстра наскрізь.
Дзинь.
Зрештою його меч відскочив від кісток.
Тоді...
Таламандер швидко оговтався і контратакував. Він нахилив голову і знову дихнув на нього вогнем. Яскраво-жовте полум'я полетіло в його бік. Проте Кан О був не один; поруч із ним був Едер.
"Постань!" — похмурий баритон відлунив у печері, і товста стіна з кісток виросла між вогнем і Кан О.
Це було не єдине, що зробив Едер. Він негайно жбурнув у Таламандера дві грудки кісток, а також кістяний спис.
Кан О скористався можливістю і націлився в хвіст Таламандера. Убіст знову розсік повітря.
Шух!
Бам!
Він прорубав саме полум'я, відкриваючи під ним товсту міцну кістку.
Таламандер відповів ударом хвоста, змусивши Кан О відхилитися назад.
Рев!
Полум'я підсмажило йому кілька пасом чубчика. Але це було все. Він не отримав серйозної шкоди.
Кан О не збавляв обертів. На щастя, активувався Удар Темряви. Тоді могутня Вугільно-чорна хвиля вдарила Таламандера в бік.
Бум!
Він почав хитатися!
"Зосередити вогонь!" — Кан О двічі змахнув мечем у формі літери X.
Тигр Буревію! Подих Блискавки!
Вітер і блискавка! Два потужні вибухи пронеслися крізь Таламандера. Едер підтримав це своїми найсильнішими прийомами.
Кістяні Пута!
Кістки обплутали тіло Таламандера.
Кістяна Бомба!
Бум!
Величезний вибух відлунив у печері.
[Ви перемогли Таламандера.]
[Ви перемогли монстра, що мешкає в надзвичайно небезпечній зоні (Деспія).]
[Ви отримали додатковий досвід і майстерність.]
- Ми перемогли! — Кан О стиснув кулак. Це була його перша перемога в Деспії. Вона була такою солодкою.
Проте...!
Вдалині з'явився інший Таламандер. Але цього разу їх було троє. Битва, а також Кістяна Бомба Едера привернули їх сюди.
Хуф!
Троє Таламандерів одночасно видихнули. Їхнє яскраво-жовте полум'я заповнило печеру.
- Чорт забирай.
Обличчя Кан О напружилося. Це було справді кепсько.