Кан О, Хелена та Асу сиділи на диванах.
"Де ти знайшов гримуар?", — запитала Хелена.
"Я знайшов його в лісі Грансія, місці, де нібито не живуть тварини..."
Кан О детально розповів, як до нього потрапив гримуар таємної магії.
"А ви, пані Хелено?"
Послуга за послугу. Тепер була черга Хелени.
"Я знайшла його на півночі. Там був крижаний замок, який то з'являвся, то зникав так само швидко, як міраж."
"Ого."
Крижаний замок, що зникає як міраж...
"Цей крижаний замок був ілюзією, створеною Майстром Ілюзій, Аердом?"
"Так."
"Подумати тільки, ви досліджували північ. Як і очікувалося від вас, пані Хелено."
Північ називали землею льоду та ілюзій, і вона вважалася зоною надзвичайно високої складності.
"Як ми вчинимо? У нас із тобою перші два томи", — сказала Хелена.
"А що, якби я попросив вас віддати мені ваш гримуар?", — запитував Кан О.
"А що, якби я попросила тебе про те саме? Ти б віддав мені гримуар?"
"Ні."
"Те саме стосується і мене."
Це було очевидно.
Гримуар таємної магії Магістра. Цінність такої речі була колосальною!
- Якщо зібрати їх усі, то можна продати за скільки завгодно.
Саме це казав йому Грано. Вежа Магів була б готова купити його за будь-яку ціну.
"Ти плануєш його продавати?"
"Ні."
Хелена категорично не збиралася продавати гримуар.
Зрештою, вона була магом! Якщо вона збере всі гримуари і стане достатньо майстерною, то зможе вивчити магію Аерда.
"А ти?"
"Я міг би продати, але..."
Він не хотів продавати його зараз. Зрештою, повний комплект коштував би набагато більше.
"Гм. Тоді нам більше нема про що говорити."
"Правда. Але в мене є пропозиція."
"Яка пропозиція?"
"Той, хто знайде останній гримуар, отримує їх усі. Як тобі такий варіант?"
Поспілкувавшись із нею, Кан О зрозумів, що шансів на те, що вона віддасть гримуар, майже немає.
Проте гримуар не буде оцінений належним чином, доки не будуть зібрані всі три. Тож він придумав це, намагаючись отримати весь комплект.
"Звучить непогано", — Хелена одразу погодилася.
Не мало значення, знайде вона останній гримуар чи ні, якщо Кан О не захоче розлучатися зі своїм.
Вона опинилася в незручній ситуації. Хелена не могла просто вкрасти у нього гримуар, оскільки він був близький з Асу. Тому вона була вдячна, що Кан О сам виступив із такою пропозицією.
"Нам же не потрібно підписувати контракт?", — запитав Кан О.
"Асу буде нашим свідком, чи не так?"
"Звісно, я буду."
Асу, яка тихо слухала, кивнула головою.
"Тоді я залишу свій гримуар у неї."
Кан О передав книгу Асу.
"Тримай його в себе. Віддаси пані Хелені, якщо вона знайде останній том."
"Добре."
Асу поклала гримуар у свій інвентар.
"Я триматиму свій у галереї гільдії", — сказала Хелена.
"Зрозумів."
Кан О кивнув головою.
З цього моменту розпочалися перегони за останній том. Той, хто знайде його першим, стане власником усього комплекту.
З одного боку — Відьма Анігіляції, Кривава Відьма Хелена!
З іншого — володар неймовірної Гіперінтуїції, Мисливець за Підземеллями Кан О!
Хто стане фінальним переможцем?
***
Кан О, який провів чудовий час з Асу і несподівано зустрівся з одним із "Цифр", повернувся до Великого Лісу.
Зрештою, там ще залишалося кілька підземель для дослідження.
Йому потрібно було знайти останній гримуар, але він не мав жодних зачіпок, тож поки що відклав це питання.
Хай там як, Кан О, Едер та Сефіро почали з підземель навколо своєї бази, селища Нувак.
"Сьогоднішній день був дивовижним", — сказав Сефіро.
Вони дослідили Каньйон Павуків, де мешкало безліч Монстрів-Павуків, або Спайнесів.
Завдяки своїй Гіперінтуїції Кан О знайшов приховане підземелля, і після перемоги над босом забрав усі скарби, що там накопичилися.
"Це все завдяки вам, пане Кан О", — підлещувався Едер.
Судячи з того, як він потирав руки, він, мабуть, намагався отримати вищу платню.
Кан О виплатив Сефіро його 20%, дав Едеру 30 золотих, а решту залишив собі.
"Гарна робота."
"Навзаєм."
"У мене є справи в Альтейні, так що ви всі можете йти додому."
Кан О збирався використати сувій повернення і вирушити до Альтейна, але Едер зупинив його.
"Пане Кан О."
"Що таке?"
"Якщо ви прямуєте до Альтейна, то, будь ласка, закличте мене після того, як дістанетеся туди. Я б хотів відпочити у своєму будинку. Давно там не був."
Вони вже досить довго жили в заїзді селища Нувак.
"Я зрозумів."
"Хе-хе, дуже дякую."
Кан О розірвав сувій повернення. Потім він з'явився перед брамою переміщення Альтейна і закликав Едера.
"Я піду."
"Давай."
Після того, як Едер пішов, Кан О попрямував до пункту обміну валюти.
"Вітаю", — привітався власник.
Кан О глянув на вивіску, яку було добре видно.
⟪Ринкова ціна золота: 1 золотий = 8 000 вон.
Срібло не приймається.
Комісія: 3%⟫
"Тц", — Кан О клацнув язиком.
- Минулого разу було 8 500 вон, а тепер впало до 8 000.
Як він і передбачав, ринкова ціна золота знизилася. Спочатку 1 золотий дорівнював 10 000 вон, але, схоже, ціна продовжуватиме падати.
Більшість гравців очікували подальшого знецінення золота.
Тому багато хто обмінював своє золото, а покупців ставало все менше. Коли ціна впаде ще нижче, люди знову почнуть його купувати.
- Вони навіть збільшили комісію з 2% до 3%.
Хоча комісія зросла, йому потрібно було продати стільки золота, скільки він міг зараз. Зрештою, вартість золота продовжуватиме падати.
"Чим можу допомогти?", — запитав власник.
"Я б хотів обміняти своє золото на готівку."
Окрім недоторканного запасу, Кан О обміняв усе золото, яке зібрав до цього часу.
"Приходьте ще."
"До побачення."
Переконавшись, що гроші надійшли на його рахунок, він швидко покинув пункт обміну.
Але раптом Убіст, що був закріплений у нього за спиною, почав тремтіти.
- Чому він так поводиться?
Він оголив свій демонічний меч і побачив чоловіка середніх років.
Його зачесане назад волосся було чорним із пасмами сивини. Його очі були виразними, а щелепа — гострою; губи, однак, видавали в ньому вперту вдачу. Нарешті, у нього було міцне тіло.
Кан О одразу зрозумів, хто це. Він бачив історію життя цього чоловіка після проходження випробування Убіста.
"Валан?"
Він був Хранителем Континенту, Валаном, і першим власником Демонічного Меча Убіста.
"Ти мій наступник, про якого мені розповідав Буркан?"
"Мабуть?"
Він не те щоб хотів ставати його наступником, але факт залишався фактом.
Валан оглянув Кан О.
"Ти занадто слабкий."
Він виглядав розчарованим.
"Ну, мабуть... Іди за мною."
"Я зараз трохи зайнятий...", — сказав Кан О.
У нього було передчуття, що це обернеться великим клопотом.
"Мені доведеться тягнути тебе силоміць?"
Валан насупився.
"Ви в пріоритеті, Майстре Валане."
Кан О швидко підійшов до Валана.
"Припини блазнювати. Я цього терпіти не можу."
Валан рушив уперед.
"Пхух", — зітхнув Кан О і пішов слідом.
Відчуття, що він вплутався в щось нудне та набридливе, не покидало його.
***
Валан привів Кан О на підземну арену Холізею. Буркан уже чекав на них там.
"М-м, це ти, молодший брате?", — Буркан привітав Кан О, його обличчя сяяло здоровим блиском.
Схоже, останнім часом він добре проводив час.
"Ти казав, що скоро повернешся. Ти ходив за ним? Як ти дізнався, де він?", — фамільярно запитав Буркан.
"Я відчув демонічний меч."
"Ти справді можеш це відчувати?"
Буркан виглядав враженим.
"Так."
"Ти справді дивовижний."
"Я не дивовижний. Це тобі просто бракує таланту."
Мабуть, крім його вчителя Валана, не було нікого, хто міг би сказати, що Непереможному Гладіатору Буркану "бракує таланту".
"Але ж я не ходжу скрізь і не отримую на горіхи", — безсоромно відповів Буркан, ніби Валан постійно його сварив.
"Якщо тренуватимеш свої відчуття, то колись теж зможеш так само."
Але він все ще залишався вчителем, тому дав йому пораду.
"Так, Майстре."
Буркан як учень схилив голову.
"Перепрошую... Навіщо ви привели мене сюди?", — Кан О підняв руку і запитав.
- Навіщо ви привели мене сюди, якщо ви так добре ладнаєте!?
"До речі, чому ти зробив такого слабака моїм наступником?", — запитав Валан, повністю ігноруючи Кан О.
"Він не такий слабкий, як ви думаєте, Майстре."
"Справді?"
Тільки тоді Валан почав проявляти певний інтерес до Кан О.
"Давай поб'ємося", — сказав Валан.
"Я б краще відмовився", — Кан О відповів категоричною відмовою.
- З якого це дива?
Валан раптово вихопив меч із пояса і змахнув ним.
Вжух.
Кан О відчув холодок. Він інстинктивно ухилився від удару Валана.
"М-м."
Вираз його обличчя ніби говорив: 'Ти маєш бути хоча б настільки сильним'.
Кан О швидко вихопив Убіста і оглянув Валана.
- Як і очікувалося від Майстра Меча.
Хоча Валан виглядав абсолютно розслабленим, Гіперінтуїція не могла знайти жодного слабкого місця.
- Меч, який він використовує... не схожий на демонічний меч. Насправді він виглядає як звичайний меч.
Меч Валана був не просто звичайним, він був ще й слабким. З якоїсь причини Кан О здалося, що його назва — "Звичайний Сталевий Меч".
Справжньому майстру каліграфії не потрібен дорогий пензель. Хоча у Кан О була краща зброя, різниця між ними була нездоланною.
- Я мушу вдарити першим.
Б'ючись із сильнішим супротивником, потрібно або ідеально захищатися, а потім цілити в слабкі місця ворога, або використати все, що маєш, на самому початку і швидко закінчити справу.
Кан О був сильнішим у нападі, ніж у захисті.
Кухеонг!
Він використав Рев Барамута. Душа Барамута тепер перебувала в ньому.
"Замовкни."
Валан злегка насупився. Проте він просто дивився на Кан О, не втручаючись.
Кан О дістав із інвентарю червоний шолом. Це був предмет рангу А, частина комплекту Лицаря Проклятої Крові, який він забрав у Едера.
Обжерливість!
Темрява Убіста поглинула шолом, і тіло Кан О випромінювало вугільно-чорну енергію.
Усі його здібності зросли втричі!
Проте вимоги предмета до рівня були низькими, тому Обжерливість триватиме лише 5 хвилин!
- Я маю перемогти його протягом 5 хвилин.
Кан О кинувся на Валана в лобову атаку.
"Ха-ап!"
Кан О змахнув Убістом.
Його сила була посилена Ревом Барамута та Обжерливістю, і він зосередився настільки, наскільки міг, щоб його атака була успішною. Він вклав усю свою силу в цей перший удар!
Удар Кан О був настільки чистим, що не пролунало жодного звуку, коли він розсік землю.
Тоді Валан змахнув власним лезом. У цьому не було ані форми, ані навички; здавалося, він просто невимушено махнув мечем.
Тим не менш, йому вдалося з такою легкістю парирувати атаку Кан О.
- Чорт забирай.
Кан О повернувся в стійку і засипав Валана атаками, наче лютий звір.
Проте нічого не допомагало.
Валан невимушено помахував мечем, ніби він був на прогулянці, проте легко блокував потужні удари Кан О.
"Помри!"
Навіть Тигр Буревію, якого Кан О використав у акті відчаю, був розсічений навпіл.
- Подумати тільки, він зміг розрізати навпіл навіть ауру.
Це чудовисько в людській подобі!
Це був перший раз, коли він зіткнувся з нездоланною перешкодою в Арті.
Але він не міг здатися. Він дістав усі чотири кинджали і кинув їх, і навіть спробував кинути пісок в очі Валану.
Звісно, ці жалюгідні трюки не спрацювали б проти такого, як він.
- Тц.
На щастя, Валан ще не атакував його. Якби він хотів закінчити це, бій завершився б уже цілу вічність тому.
- У мене залишилося небагато варіантів...
- Я зроблю все, що зможу, до самого кінця!
Зміна.
Кан О замінив Убіста на Блад, що випромінювала червоне світло.
"Ха-ап!"
Потім він знову напав на Валана.