"Продаю зілля дешевше, ніж у крамниці! Не підробка!"
"Продаю всіляку зброю. Будь ласка, подивіться!"
"Продаю фрукти! Власноруч вирощені, органічні фрукти!"
Кан О та Едер проходили повз ятки на вулиці Алтейна.
Обличчя Кан О чомусь сяяло. Якщо порівнювати з погодою, то це було схоже на ясний сонячний день!
"Пане Кан О, чому ви виглядаєте таким щасливим? Сталося щось хороше?" — запитав Едер.
"Ні, нічого особливого."
Так він сказав, але з Кан О насправді сталося дещо приємне.
Він скористався капсулою Origin 400, щоб зайти в Арт. Можливо, саме тому він почувався так добре.
Ймовірно, він відчуватиме менше втоми, коли вийде з гри, оскільки капсула піклуватиметься про його тіло, поки він у віртуальному світі.
"Хмм."
Едер уважно вивчав обличчя Кан О.
- Сталося щось хороше, це точно...
"Чому ти на мене витріщаєшся?"
"Та нічого. У будь-якому разі, куди ми сьогодні прямуємо?"
Едер змінив тему.
"До лісу Грансія" — коротко відповів Кан О.
"Вперше про нього чую. Ви шукаєте там чергове приховане підземелля?"
"Ми шукаємо не підземелля; ми шукаємо «загадкову форму життя»."
Кан О пригадав, що йому розповів Тіно.
"Він сказав, що в лісі, де нібито не живуть тварини, мешкає якийсь звір."
У лісі Грансія мешкали монстри деревного типу — Грансія. Можливо, саме тому в лісі не водилися кролики, олені, вовки чи кабани.
Тож він не міг не зацікавитися твариною, яка нібито там живе.
"Якщо це виявиться бос-монстр, то..."
Губа Кан О сіпнулася.
Якби це був бос-монстр, він міг би володіти купою скарбів або з нього могли випасти чудові предмети. Це був би чудовий улов!
"Ми йдемо до лісу Грансія?"
"Ні. Ти йди до Центральної бібліотеки Алтейна і прочитай усе про ліс Грансія та цей загадковий організм" — сказав Кан О.
"Я?"
"А хто ж ще?"
"Минулого разу ми..."
Коли вони збирали інформацію про Кудала, Кан О допомагав. То чому ж він наполягає, щоб сьогодні Едер робив усе дослідження сам?
"У мене є справи, тож йди першим і збери трохи інформації. Коли я закінчу, то приєднаюся до тебе. Я не прошу тебе знайти якусь неймовірну зачіпку чи щось таке, тому не хвилюйся" — заспокоїв його Кан О.
"Я зрозумів."
Едер побрів до Центральної бібліотеки Алтейна.
Кан О пішов у протилежний бік. Трохи згодом він прибув до аукціонного дому.
Він сів на один із м'яких диванів і відкрив інтерфейс аукціону.
"Серце Шурака продано за 200 золотих."
Він встановив початкову ставку 100 золотих, тож отримав удвічі більше, ніж очікував.
Кан О забрав оплату і перевірив інший лот.
"Хтось поставив за Холодне лезо Шурака 1 212 золотих. До закінчення аукціону ще є час, було б добре, якби ціна ще трохи зросла..."
Оскільки меч вимагав однаково високих показників фізичної та магічної сили, він, як і очікувалося, не був дуже популярним.
"Ну що ж..."
Кан О переглянув товари, які виставляли на продаж інші.
Зазвичай він просто дізнавався ринкові ціни та йшов, але сьогодні все було інакше.
"Я шукатиму дешеві предмети рангу BB або вище з паршивими характеристиками!"
Його не хвилювали здібності зброї. Зрештою, він збирався використовувати їх як корм для «Обжерливості».
Натомість його цікавили ранг предмета, обмеження за рівнем та ціна.
Кан О ретельно відсіював товари.
Трохи згодом він купив два предмети.
"Проклята пов'язка на око мерця, вимога 150 рівня, ранг BB. Ціна «купити зараз» — 139 золотих."
Сіра пов'язка коштувала лише 139 золотих! Вона мала в назві слово «проклята», тому її носіння знижувало характеристики гравця.
"Непотрібно великий жезл Колсіки, вимога 130 рівня, ранг BB. Ціна «купити зараз» — 125 золотих."
Жезл і справді був непотрібно великим і не мав жодних особливих здібностей. Незважаючи на це, він мав ранг BB суто через свою силу магічної атаки.
"Пхух. Мої дорогоцінні гроші."
Кан О мав жалюгідний вигляд, ховаючи спорядження в інвентар.
Досі він економив гроші, тому мало що купував на аукціоні. Однак у нього не було спорядження, яке він міг би використати для «Обжерливості», тому він був змушений купити його за золото.
"Тц. Треба відбити збитки."
Кан О вийшов з аукціонного дому і попрямував до Гільдії шукачів пригод.
У Гільдії шукачів пригод було повно гравців, які шукали пригод або квести на полювання.
Кан О шукав досвідченого шукача пригод Джейса, який саме видавав квест іншому гравцеві.
"Успіхів, новачку."
"Зрозумів."
"Наступ... О, зачекайте хвилину."
Він збирався сказати «наступний», але впізнав Кан О і підійшов до нього.
"Вітаю."
Кан О ввічливо посміхнувся.
"Оо, це ти" — радісно привітав його Джейс.
"Ти і сьогодні по-королівськи статний!"
Кан О показав йому великий палець.
"Ха-ха, дякую."
[Близькість із досвідченим шукачем пригод Джейсом зросла.]
Навіть найменші лестощі підвищували близькість із Джейсом, можливо, тому, що вона і так була дуже високою.
"Тож з чим ти прийшов сьогодні?"
"Ви щось знаєте про ліс Грансія?"
"Давайте спустимося в підземну зону відпочинку і поговоримо там."
"Добре."
Вони вдвох спустилися до зони відпочинку і сіли на жорсткі стільці.
"Що саме ти хочеш знати про ліс Грансія?" — запитав Джейс.
"Старий Тіно сказав мені, що в лісі Грансія мешкає загадкова форма життя."
"Загадкова форма життя, що мешкає в лісі Грансія..."
Джейс замислився. Кан О терпляче чекав, не кваплячи його.
"Безумовно... ходять певні чутки. І є шукачка пригод, яка бачила її" — кивнув Джейс і сказав.
- Я не був впевнений, що дізнаюся щось, але, здається, мені пощастило.
Очі Кан О заблищали.
"Хто ця шукачка пригод?"
"Хмм. Її звати... як же там було... А!"
Джейс ляснув себе по коліну.
"Її звати Андреа."
"Андреа?"
Він вперше чув це ім'я.
"У Центральній бібліотеці Алтейна може бути щоденник, який вона залишила."
[Ви отримали інформацію про шукачку пригод Андреа.]
"У вас є ще якась інформація про загадковий організм?" — запитав Кан О.
"Крім цього — ні, нічого особливого."
Джейс похитав головою.
"Хмм. Гадаю, мені варто спершу перевірити щоденник пригод Андреа."
Кан О сподівався, що її щоденник міститиме якусь важливу зачіпку чи інформацію.
"У вас є якісь квести, пов'язані з лісом Грансія?"
- Давай їх сюди, якщо є.
"Багато людей приходять сюди в пошуках квестів саме там, тож на даний момент у мене нічого немає."
"Мабуть, нічого не вдієш."
- Ліс Грансія — не дуже популярне місце для полювання, проте кілька квестів уже розібрали?
Кан О відчув певну підозру, але вирішив поки не думати про це.
"У будь-якому разі, дякую за інформацію."
Кан О схилив голову.
"Ха-ха. Я завжди покладаю на тебе великі надії. Гарної пригоди."
"Дякую."
Кан О вийшов з Гільдії шукачів пригод і негайно попрямував до Центральної бібліотеки Алтейна.
"Я шукаю щоденник шукачки пригод Андреа" — сказав Кан О бібліотекарці.
"Будь ласка, зачекайте хвилинку."
Бібліотекарка відійшла від свого місця і повернулася з товстим блокнотом.
Це був щоденник Андреа.
"Ви можете повернути його мені, коли закінчите читати."
Вона передала йому щоденник пригод.
"Дякую."
Кан О взяв щоденник і попрямував до того місця, де минулого разу читав разом з Едером.
Едер саме переглядав книги на тому ж самому місці.
Скрегіт.
Почувши звук стільця, що скрегоче по підлозі, Едер підвів очі на Кан О.
"Ви прийшли?"
"Так. Знайшов щось корисне?"
Едер похитав головою.
"Я не знайшов нічого особливого."
"Мм. Шукай далі. А я перегляну це."
Кан О потрусив щоденником.
"Що це?"
"Це щоденник шукачки пригод, яка бачила ту загадкову форму життя" — коротко пояснив Кан О.
Едер кивнув і знову зосередився на книзі, яку читав.
- Так, подивимось...
Кан О відкрив щоденник і почав його гортати.
Шелест. Шелест. Шелест.
Якщо він не бачив згадки про ліс Грансія, то пропускав сторінку.
Раптом його рука зупинилася.
Він нарешті знайшов частину, де йшлося про загадковий організм.
"Я бачила дещо дивне в лісі Грансія. Це була мавпа з білим хутром. Але коли вона відчувала на собі чийсь погляд, то ставала невидимою. Я бачила її часто, але варто було мені заплющити очі й знову відкрити їх — вона зникала."
Це все було написано в щоденнику Андреа.
"Біла мавпа, яка може ставати невидимою..."
Кан О прочитав і подальшу частину щоденника.
Там детально описувалося, як Андреа використовувала кілька методів, щоб заманити мавпу в пастку і спіймати її.
Вона намагалася використовувати їжу, фарбу і навіть пробувала всіляку магію виявлення та сприйняття.
Однак усі її спроби були марними: було написано, що їй не вдалося спіймати невидиму білу мавпу.
"Едере, подивися на це."
Кан О передав йому щоденник, відкритий на сторінці про ліс Грансія.
Едер швидко пробігся очима по тексту.
"Біла мавпа, яка може ставати невидимою..."
"Наскільки просунутою є магія невидимості?" — запитав Кан О.
"Вважається, що магії невидимості, яку неможливо виявити за допомогою чуття, магії сприйняття або навичок, не існує."
"Якщо ти прочитаєш наступну сторінку, то побачиш, що Андреа використовувала всі види магії сприйняття, щоб знайти її, але жоден не спрацював."
"То ви хочете сказати, що ця мавпа може використовувати заклинання ідеальної невидимості?" — запитав Едер дещо здивованим голосом.
"Я теж не знаю. Але я точно знаю, що цю мавпу буде важко спіймати" — сказав Кан О.
Едер кивнув головою.
"То що ви збираєтеся робити?"
"Ми підемо і з'ясуємо."
Йому потрібно було побачити, чи вона все ще там, і якщо так — на власні очі переконатися, наскільки сильна її здатність.
"Як забажаєте."
Зрештою, Едер був пов'язаний з ним, тому він мусив підкорятися будь-якому рішенню Кан О.
Скрегіт.
Кан О відсунув стілець і встав. Куй залізо, поки гаряче. Іншими словами — негайно вирушати до лісу Грансія.
Вони повернули книги бібліотекарці та вийшли з Центральної бібліотеки Алтейна.
Кан О прибув до входу в ліс Грансія, але відчув, що щось не так.
П'ятеро гравців наполовину перекривали вхід.
"Що це таке?" — прошепотів Едер, теж відчувши недобре.
"Не знаю. Йдемо."
Коли вони наблизилися, чоловік, який, здавалося, був лідером, привітав їх.
"Вітаю."
"Вітаю. У чому справа?" — запитав Кан О.
"Ми з гільдії Аста."
"Гільдія Аста..."
Кан О вже чув про цю гільдію раніше. Це була стара, впливова гільдія, але репутація в неї була не найкращою.
"І?"
У його голосі відчувалися нотки роздратування. Він терпіти не міг членів гільдій, які поводилися так, ніби вони тут головні.
Обличчя чоловіка на мить напружилося, але потім знову стало спокійним.
"Щороку вся наша гільдія влаштовує масове полювання на монстрів. Цього року ми вирішили полювати тут, у лісі Грансія."
"То й що?"
"Тому не могли б ви піти в якесь інше місце?"
- Охо. Ну й нахаби.
Очі Кан О заблищали.
Метою гільдії Аста була зовсім не якась там щорічна подія, а дещо інше.
Швидше за все, те ж саме, що й у Кан О.
"А якщо я не захочу?"
"Тоді заходьте. Але, будь ласка, не заважайте членам нашої гільдії. Дуже прошу" — ввічливо сказав чоловік із привітною посмішкою.
"Гаразд" — відповів Кан О і увійшов до лісу Грансія разом з Едером.
"Йди за ними" — сказав чоловік своєму підлеглому в бандані, що стояв поруч.
Підлеглий кивнув і зайшов у ліс.
Чоловік відкрив вікно повідомлень і відправив послання віце-капітану гільдії Аста.
⟨Сер, двоє нових увійшли в ліс.⟩