Це був справжній хаос.
Каміння врізалося одне в одне і розліталося на друзки, щойно торкалося підлоги, розсіюючись по всій залі.
Серед валунів та уламків скель виблискували золоті монети.
"Едере, збери кожну монету" - сказав Кан О.
"Я зрозумів."
Едер почав збирати все золото.
"Подивимося..."
Кан О пройшовся поміж розбитих каменів, шукаючи Плиту Туру.
Плита, як і будь-який інший предмет, що випадає з боса, мерехтіла, тому знайти її було відносно легко.
"Ось вона."
Кан О підняв плиту.
[Плита Туру]
[Туру відомий як бог мудрості. Кажуть, що він володів Посохом Хадурка, який є символом мудрості. Це реліквія, що містить дещицю мудрості Туру.]
Диво Туру: з тим, хто носить цю плиту, іноді траплятимуться таємничі події.
[Ранг: Неоціненний]
[Характеристики:
Інтелект +50
Мудрість +100]
[Мінімальні вимоги: Відсутні.]
"О, божественна реліквія."
Божественна реліквія — це предмет, який підвищує характеристики та активує свої здібності, просто перебуваючи в інвентарі.
Оскільки вони діють навіть без екіпірування, такі речі зазвичай коштують дуже дорого.
Грано підійшов до Кан О.
"Це реліквія бога?"
"Так. Хочете поглянути?"
"Звісно."
Грано почав вивчати Плиту Туру.
"Це ж...!"
Він виглядав приголомшеним.
"Що не так?"
Що, в біса, відбувається!?
"На плиті викарбувані літери."
"Гаразд... і в чому проблема?"
Написи на каменях чи стінах не були чимось незвичайним.
"Тут написано: 'Істина криється в нескінченному міражі'" - сказав Грано.
"'Істина криється в нескінченному міражі'. Це точно..."
"Це ж стосується прихованого оазису?" - підтвердив Кан О.
Саме так. Напис на Плиті Туру справді вказував на прихований оазис.
Але чому ця фраза була викарбувана саме тут?
"Справді. Здається, існує якийсь зв'язок між Туру та прихованим оазисом..." - відповів Грано, але його думки, здавалося, блукали десь далеко, поглинуті чимось іншим.
"Хм. Можна мені залишити цю плиту у себе на деякий час? Ви, звісно, залишаєтеся власником цього предмета." - сказав Грано.
Кан О здолав голема самотужки. Тому плита належала йому.
Проте Грано хотів детальніше вивчити її.
"Гаразд, так буде краще." - погодився Кан О.
Оскільки Грано визнав його право власності, не було жодних проблем у тому, щоб позичити її на короткий термін.
"Дуже вам дякую."
Грано взяв плиту, підійшов до валуна і сів.
Він почав вивчати реліквію гострим, зосередженим поглядом.
Кан О відвів погляд від Грано і побачив Едера.
Той був зайнятий збором золотих монет, складаючи їх у мішечок на поясі. Золота було чимало, тож здавалося, що це забере чимало часу.
Зрештою, Кан О вирішив допомогти.
Кан О та Едер збирали кожну монету, наче перебирали зерно.
Минуло багато часу, перш ніж вони закінчили.
"Тут 617 золотих."
Едер передав йому мішечок, набитий вщерть.
"Ого."
Кан О прийняв важкий мішечок і вишкірився.
"Я зібрав 383, тож загалом рівно 1 000 золотих."
Кам'яний голем залишив після себе цілий статок.
"Ех, якби я міг отримувати від тебе по тисячі щодня... Але це неможливо."
Кан О з жалем подивився на уламки скелі та легенько поплескав по них.
Кам'яний голем з часом відродиться, але він більше не дасть таку велику суму.
Бос накопичував цю тисячу золотих у своєму ядрі протягом дуже довгого часу.
Якщо бос-монстр залишається не вбитим, а підземелля не зачищається гравцями, скарби накопичуються природним шляхом.
- Ну, мені гріх скаржитися. Зрештою, саме так я заробляю на життя.
Кан О отримував вигоду з цієї системи: він знаходив приховані підземелля, вбивав їхніх босів і сподівався на гарний видобуток. Іншими словами, він був мисливцем на підземелля.
"Пане Кан О." - покликав Едер.
"Га?"
"Хе-хе, щодо моєї оплати..."
Едер потер руки і підлесливо посміхнувся. Було очевидно, чого він хоче. Кан О не збирався йому потурати.
"Ось, тримай."
Кан О простягнув йому рівно 3 золоті.
"Ви сьогодні заробили чимало грошей. Невже не можете дати мені трохи більше?"
"Не хочу."
"Чому!?"
"А що саме ти зробив? Я зробив усе сам."
- Принаймні пан Грано дав мені інформацію про боса; він сказав, що це Кам'яний голем, а що зробив ти?
"Ви навіть не дали мені шансу!"
Едер мав до нього претензії.
- Справа не в тому, що я не намагався нічого зробити. Ви просто вирішили зробити все самі.
"Є велика різниця між бажанням працювати і самою роботою, тому якщо хочеш бонус — зроби щось вартісне!"
Кан О був непохитним.
- Треба переконатися, що він засвоїть правильні звички.
Це було схоже на те, як мати не поступається вимогам дитини купити іграшку.
Платня Едера у 3 золоті була лише базовою ставкою.
Тож якщо він хотів бонусу, йому довелося б зробити щось справді корисне!
Кан О чітко доніс цю думку до Едера.
"Ви справді занадто жорстокі."
Едер ображено відвернувся.
Кан О кинув йому в спину: "Тобі не поздоровиться, якщо вкрадеш хоч якісь гроші чи непотрібні предмети. Не забувай, що минулого разу я бачив тебе наскрізь."
"Кхм."
Кан О був аморальним босом, і знову Едер, його підлеглий, виглядав жалюгідним бідолахою.
***
Група Кан О виїхала на верблюдах з каньйону Туру.
Їх зустріли нескінченні піщані дюни. Верблюди перетинали пустелю, ліниво позіхаючи.
Пссссс.
Пісок зметнувся в повітря, і з нірки висунув голову Сандуріон.
Сандуріони — це, по суті, щипавки завдовжки з людське передпліччя.
Але цей Сандуріон трохи відрізнявся від інших.
По-перше, він пильно стежив за ними ззаду, а по-друге, його блискучі очі випромінювали блакитне сяйво.
Проте, щойно група Кан О минула дюну, блакитне сяйво в його очах зникло.
У той момент...
Далеко від оазису Хапдала стояв гігантський намет.
Всередині перебувало двадцятеро чоловіків у схожому одязі, а в центрі був Модун.
Його підлеглий підійшов до нього.
"Лорде Модун. Вони покинули каньйон Туру." - сказав чоловік.
"Куди вони прямують?" - запитав Модун.
"Судячи з напрямку, вони повертаються до оазису Хапдала."
"Хм. Поки що продовжуйте спостерігати за ними за допомогою Сандуріонів."
"Зрозумів."
Коли бородань пішов, до Модуна підійшла його права рука. Чоловік у якого була густа борода.
"Думаєте, вони знайшли прихований оазис? Якщо так, ми маємо негайно мобілізувати Загін Червоного Піску..."
"Ні." - перервав його Модун.
"Враховуючи, скільки часу Грано провів у каньйоні Туру, це малоймовірно. Вони не могли знайти і дослідити прихований оазис за такий короткий термін. Тож скажи Загону Червоного Піску поки що залишатися в режимі очікування."
Загін Червоного Піску був групою найманців, що діяла в пустелях на північ від Баритону.
У них було всього 100 бійців, але вони мали величезний досвід битв у пустелі.
"Я зрозумів."
Його помічник схилив голову.
"Немає потреби поспішати. Наші двадцять магів комах розставили Сандуріонів по всій пустелі, тож Грано не втече від нас."
Маги комах могли прикликати або вирощувати комах і використовувати їх у бою.
Модун сам був магом комах, і під його командуванням було ще двадцять таких самих магів.
"Але що, якщо вони використають сувій повернення або заклинання телепортації, щойно знайдуть прихований оазис?" - запитав його помічник.
"Саме тому група Грано не повинна знати, що ми полюємо на них."
Завдяки своїм здібностям мага комах, Модун розставив невидиму сітку по всій пустелі Баритон.
Але якщо Грано дізнається про пастку, він може спробувати втекти, навіть не шукаючи прихований оазис.
Або ж вони можуть знайти оазис і негайно відступити.
Тому Модун таємно спостерігав за групою Грано, чекаючи на зручний момент для удару.
"Я буду це пам'ятати."
Його права рука вклонився.
"Добре. Слідкуй за хлопцями як слід. Вільний."
Модун махнув рукою, відпускаючи його.
"Так, сер."
Коли підлеглий пішов, Модун почав гладити істоту поруч із собою.
Це був павук розміром з людину.
Він нагадував тарантула, але був червоного кольору.
Здавалося, йому це подобалося, бо червоний павук терся тілом об його руку.
"Хороший мисливець знає, як чекати, поки здобич потрапить у тенета. Точнісінько як павук."
Модун підступно посміхнувся.
Проте!
Павук може бути мисливцем, але для птаха він — лише здобич.
***
Кан О та Едер відпочивали у своєму таборі в оазисі Хапдала.
Раптом у юрту зайшов Грано.
Він несподівано промовив заклинання, накривши групу Кан О блакитним екраном.
"Що ви робите?" - запитав Кан О.
"Я отримав деяку інформацію про Модуна від магічної вежі. Це заклинання не дасть звуку вийти назовні." - сказав Грано.
Модун полював на них, тож була ймовірність, що їх підслуховують. Тому Грано вжив відповідних заходів про всяк випадок.
Грано сів і розповів, яку інформацію він дізнався в магічній вежі.
"Модун — маг-найманець у східному пустельному регіоні. Однак кілька років тому він був підданим королівства Арабас."
Королівство Арабас було розташоване у східній частині континенту Арт.
Коли імперія Альтейн розпалася через народну революцію, східна половина континенту відродила монархічну систему правління, створивши три окремі королівства.
Арабас було одним із них.
"Тобто ви кажете, що Модуна підтримує королівство Арабас." - сказав Кан О.
"Так. Але він не отримує значної підтримки." - відповів Грано.
"Чому?" - запитав Кан О.
"Пустеля Баритон — нейтральний регіон. Якщо Арабас відправить сюди велику кількість військ, королівства Делас або Байян не стоятимуть осторонь."
Делас і Байян, як і Арабас, були королівствами на сході.
Після революції ці держави не вступали у великі конфлікти.
Однак, якщо одне з цих трьох королівств робило що заманеться або намагалося посилити свій вплив, два інших негайно втручалися.
"Тоді скільки підлеглих Модун привів із Арабасу?" - запитав Кан О.
"Менше 150." - відповів Грано.
"Ця інформація достовірна?" - запитав Кан О.
Важливо знати свого ворога, але ще важливіше, щоб ці дані були точними.
Зрештою, помилкова інформація могла призвести до катастрофи.
"У пустелі неможливо забезпечити себе всім необхідним самотужки. Тому люди або купують, або крадуть товари. Проте вони нічого не крали. Якби вони це робили, чутки б уже поширилися. Це означає, що вони купують провізію. Коли я запитав знайомого торговця, він сказав мені, що нещодавно якась група купила величезну кількість їжі та води" - розповів Грано.
"Мабуть, це група Модуна." - сказав Кан О.
"Ймовірно, оскільки торговці сказали мені, що раніше їх не бачили. Тільки Модун та його підлеглі могли купити стільки товарів, враховуючи той факт, що торговці їх не впізнали."
"Тобто ви кажете, що кількість купленого розрахована лише на 150 осіб?"
Грано кивнув.
"Хм. Що ж це за хлопці..."
Вони знали їхню кількість. Однак не могли навіть припустити, якою є їхня сила чи рівень.
"Пустеля менша, ніж ви думаєте, тому скоро ми дізнаємося все, що нам потрібно." - сказав Грано.
Він був уродженцем Баритону. Тож мав досить ефективну мережу інформаторів.
Мережа Грано напевно принесе більше детальних відомостей про групу Модуна.
"Я зрозумів. Тоді... Чи поговоримо ми тепер про прихований оазис?"
Прихований оазис, у якому, за чутками, сховані величезні скарби.
Де саме він розташований?