"Голем, значить..."
Ядро голема слугувало йому водночас джерелом енергії та вразливим місцем; воно було сховане під шаром скель, бруду, кісток тощо.
Кан О вже бився з големами в Арті раніше.
"Яка ностальгія, га, Едере?" - сказав Кан О, зиркнувши на Едера.
Він вперше зустрів Едера в прихованому підземеллі, і тоді Едер прийняв подобу кістяного голема та бився проти Кан О.
"Справді."
Едер кивнув.
Відтоді як він вирішив супроводжувати Кан О, він більше не міг використовувати форму кістяного голема.
Для прийняття цієї форми була потрібна велика кількість кісток.
Він не міг просто тягати за собою стільки кісток, та й вони ніколи не полювали в місцевості, де їх було б удосталь.
"Ви коли-небудь билися проти кам'яного голема раніше?"
Кан О пильно подивився на Грано.
"Так."
"І як воно?" - запитав Кан О.
"Вони міцні. Міцніші, ніж ви можете собі уявити. Я не зміг пробити його броню і здався на півшляху."
Грано бився проти кам'яного голема раніше і відступив через виснаження. Що б він не пробував, він просто не міг пробити тіло кам'яного голема.
Ось наскільки воно було міцним і твердим.
"Наскільки сильними були його атаки?"
Кан О ставив запитання за запитанням, щоб отримати потрібну інформацію.
"Він сильний, але водночас повільний."
"У нього є якісь особливі здібності чи навички?"
"Він час від часу кидав у мене каміння. Я не впевнений, чи є у нього інші здібності."
"Чи є ще щось, про що ви можете попередити, або щось, що нам потрібно знати?" - запитав Кан О.
"Ні."
Грано похитав головою.
"Я зрозумів. Едере." - покликав Кан О.
"Так?"
"Слабким місцем голема має бути його ядро, правильно?"
Едер добре знався на големах, оскільки сам був одним із них у минулому.
"Так. Ядро — це все для голема."
"Гаразд. Очевидно, захист голема — це не жарти, тож викладайся на повну."
Едер був Лицарем Прокляття!
Він міг накласти прокляття, яке вдвічі зменшувало захист ворога, "Зруйнований Вал". Мало того, він міг накласти безліч інших проклять, які знижували характеристики противника.
Крім того, його набір Кривавого Лицаря також міг послабити захист голема.
Тому Кан О покладав усі надії на Едера.
"Я зроблю все, що в моїх силах." - відповів Едер, виструнившись як рядовий армії.
"Пане Грано, якщо ви коли-небудь побачите ядро голема під час бою, будь ласка, негайно атакуйте його."
"Я зрозумів."
"Будемо підлаштовуватися по ходу бою."
Коли Кан О закінчив, його група увійшла через отвір, що вів до прихованого підземелля.
Усередині було темно, тож Грано увійшов першим.
"Будь ласка, йдіть за мною."
Грано штовхнув люмінесцентний камінь уперед, пригнув голову і зайшов.
Едер пішов за ним, а Кан О зайшов останнім.
[Вхід до прихованого підземелля — Випробувальний майданчик Мудрості.]
Спочатку Випробувальний майданчик Мудрості був таким малим, що їм доводилося пригинатися, щоб пройти.
Проте що далі вони просувалися, то ширшим ставав тунель.
Зрештою стеля стала вищою, що дозволило їм без проблем випрямити спини, а тунель став досить широким, щоб двоє людей могли йти пліч-о-пліч.
До того ж тут не було монстрів.
"Я бачу кінець." - сказав Едер.
Вони побачили вихід, освітлений світлом.
Однак перед виходом стояв надгробок.
"Тут теж щось написано."
Кан О вказав на плиту.
"Там сказано: "Мужність завершує мудрість"." - розшифрував Грано.
"Якщо я зустріну бога мудрості Туру, то вхоплю його за горло і скажу: "Якщо маєш що сказати — кажи прямо"." - зауважив Кан О.
"Це, мабуть, означає, що ми повинні довести свою мужність, б'ючись із големом, оскільки ми вже довели свою мудрість." - висловив думку Грано.
"Так, але хіба не було б краще, якби він так і написав?"
"Люди в ті часи вважали, що щось сяє яскравіше, коли його сенс прихований." - сказав Грано.
"Справді?" - запитав Кан О в Едера.
"Гадки не маю."
"Що ти маєш на увазі? Ти й сам досить старий."
Едер так довго був привидом, що справді був доволі літнім.
"Кхм. Я не такий вже й старий."
Едер рішуче заперечив, схрестивши руки літерою Х.
"Я впевнений, що так."
"Ні!"
Грано спостерігав за суперечкою Кан О та Едера і посміхався.
"Хух, хух. Будь ласка, стримайтеся. Нам потрібно зосередитися на завданні." - сказав Грано.
"Гаразд." - сказав Едер, кинувши сповнений неприязні погляд на Кан О.
"Ходімо." - вигукнув Кан О, уникаючи колючого погляду Едера.
Група Кан О попрямувала до яскраво освітленого виходу.
***
Улюбленим кольором Кан О був, що не дивно, золотий. Він побачив у повітрі кулю, яка випромінювала золоте світло.
Це безумовно було ядро кам'яного голема.
Ядро було досить великим; на вигляд більше 2 метрів у діаметрі.
Куо-о-о.
Світло ядра почало посилюватися, а потім воно почало обертатися.
Гуркіт.
Каміння, розкидане на підлозі, піднялося і оточило ядро.
Тоді...
Кан О негайно кинувся вперед.
"Га?"
"Пане Кан О?"
Едер і Грано виглядали приголомшеними.
Поки вони зрозуміли, що відбувається, Кан О вже був на чималій відстані від них.
Мчачи вперед, Кан О приготувався кинути свій демонічний меч.
Ціль.
Він зціпив зуби і замахнувся рукою щосили.
Вогонь!
Його чорний як смола меч покинув руку.
Вжух.
Демонічний меч розітнув повітря і полетів до цілі.
Ціль? Очевидно, ядро голема.
Меч ледь пройшов між камінням.
Бам!
Його меч врізався у ядро, що випромінювало світло в повітрі.
Червоні уламки світла полетіли з місця влучання. Золоте світло, яке воно випромінювало, почало коливатися вгору-вниз.
Все ж ядро не впало на підлогу; воно залишилося в повітрі, а демонічний меч Кан О все ще стирчав у ньому.
Проте швидкість, з якою каміння збиралося навколо нього, сповільнилася.
"Недостатньо шкоди."
Очі Кан О заблищали.
Кидка демонічного меча було недостатньо, щоб знищити ядро.
Не маючи іншого вибору, Кан О відштовхнувся від підлоги.
Він стрибнув у повітря і приземлився на каміння.
"Хуп."
Кан О стрибнув знову. Він перестрибував з одного каменя на інший.
Він стрибав між валунами знову і знову, поки не підготувався до фінального стрибка.
"Ха-а-ат!"
Кан О з силою відштовхнувся, злітаючи в повітря.
Він прямував до ядра, у якому все ще стирчав його меч.
Кан О простягнув руку, наближаючись до руків'я демонічного меча.
Однак гравітація потягнула його вниз, і він почав падати.
"Ще зовсім трохи!"
Хвать.
Кан О ледь встиг вхопитися за руків'я.
"Ха-а, ха-а."
Кан О перевів подих.
Йому вдалося зупинити падіння, вчепившись у руків'я, наче за гілку дерева.
Проте каміння зліталося звідусіль. За такого темпу його розчавлять ще до того, як він зможе битися з кам'яним големом.
Ку-хе-онг!
Кан О використав "Рев Барамута", наповнюючи все тіло силою тигра.
"Жери це!"
Кан О натиснув на руку з мечем.
Золоте світло замерехтіло на його чорному клинку.
Тигр Буревію!
Аура у формі тигра вирвалася з кінчика його меча.
Аура негайно накинулася на ядро.
Її потужність була вражаючою, коли між нею та ворогом не було дистанції. Величезний удар змусив ядро затремтіти.
Червоні осколки світла вибухнули з ядра.
Зрештою...!
Трісь. Трісь!
Коли воно почало тріскатися, його вже неможливо було зупинити.
Бум!
Ядро вибухнуло.
Але була причина, чому ядро випромінювало золоте світло.
Золото посипалося з ядра, наче з розбитої піньяти. У хвилі золота також була кам'яна плита.
[Ви першим перемогли Охоронця Мудрості, Кам'яного Солдата.]
[Це бос, з якого випадає лише один предмет.]
[Випала Плита Туру.]
Хоча з'явилися системні повідомлення, Кан О не мав часу уважно їх переглядати.
Коли ядро вибухнуло, його меч вилетів, і самого Кан О теж відкинуло.
Зараз він дуже швидко падав вниз.
Більше того!
Каміння, що зібралося навколо ядра, також почало падати.
За таких умов Кан О або загинув би від падіння, або був би розчавлений на смерть.
"Я не можу цього допустити!"
Кан О схопив демонічний меч обома руками.
"Хуп."
Він встромив меч в один із каменів, що падали.
Камінь не зупинився і продовжував падати на землю.
Скрип!
Його меч прокреслив довгу лінію на камені.
У якийсь момент Кан О перестав падати і просто повис на своєму мечі.
Кан О роззирнувся довкола.
Він побачив підходящий камінь, на який можна було зіскочити. Кан О міцно стиснув руків'я меча обома руками і витягнув його.
Гуп!
Кан О відштовхнувся від каменя.
Використовуючи цю силу, Кан О безпечно приземлився на камінь, що падав нижче.
Проте незабаром його голову затінило щось величезне.
"Чорт забирай." - подивився він угору і вилаявся.
Це було логічно. Найбільший валун падав прямо на камінь, на який він щойно приземлився.
Кан О швидко роззирнувся, намагаючись знайти вихід із ситуації.
У той момент Кан О побачив гігантську краплю води. Вона була достатньо великою, щоб він міг у неї потрапити.
"Пане Кан О, будь ласка, застрибуйте у краплю води!"
Він почув, як Грано кричить йому.
Тінь ставала все темнішою, тож він зрозумів, що часу на роздуми немає.
Тоді...
Гуп!
Величезний валун врізався в камінь, на якому він щойно був.
***
Плюх.
Крапля води лопнула, і Кан О вийшов звідти повністю мокрим.
"Хух, це було близько."
Грано з полегшенням зітхнув.
Кан О встиг заскочити у краплю води до того, як його розчавило б на смерть.
Після цього Грано керував краплею, вивівши її за межі зони падіння каміння, і врятував його.
"Ви в порядку?" - запитав Грано.
"Так, я в нормі." - відповів Кан О, оглянувши себе.
"Навіщо ви це зробили?" - запитав Едер.
Він сам запропонував битися разом, проте кинувся вперед наодинці.
"Серйозно, навіщо ви це зробили?"
Грано сказав їм, що босом буде кам'яний голем, але коли вони прибули, його ядро було відкритим і перебувало в процесі трансформації.
Кан О знав, що це його шанс на удар. Якщо ядро голема розбите, він більше не може рухатися.
Однак, якби він забарився з атакою, то втратив би можливість, оскільки каміння повністю закрило б ядро.
Тому в нього не було часу ні пояснювати, ні переконувати їх у своєму плані.
Він прийняв рішення і побіг; час був критично важливим, тому він кинув меч.
Найкращим сценарієм було б руйнування ядра від кидка меча.
Проте ядро не розбилося повністю, тож у Кан О не було іншого вибору, окрім як стрибати по камінню.
Потім він ледь вхопився за руків'я меча і повністю знищив ядро.
Плюс!
"Ви бачите, як ворог трансформується прямо перед вами; ви ж не будете просто сидіти і чекати, поки він закінчить, чи не так?"
Коли головний герой у коміксах трансформується або з'єднується, лиходії завжди просто сидять і дивляться.
Хоча це їхній найкращий шанс убити героя.
Кан О відрізнявся від тих ідіотів. Якщо в нього була золота можливість убити суперника, він користався нею без зайвих запитань.
"Але ви повинні були хоча б попередити нас спочатку." - пробурчав Едер.
"Якби я це зробив, то втратив би шанс. Я і так ледь встиг знищити ядро." - сказав Кан О.
"Хай там як, пан Кан О у безпеці, а голема знищено, тож як щодо того, щоб рухатися далі?" - Грано поклав руку на плече Едера і сказав.
"Гаразд."
Едер кивнув.
"Тоді підемо подивимося, чи випало щось?" - з усмішкою запитав Грано.
Грано виступив посередником між Кан О та Едером, щоб вони не затаїли образу один на одного без потреби.
"Я зірвав джекпот."
Він згадав хвилю золота, що висипалася з ядра, і вишкірився.
Його спроба атакувати ядро наодинці явно була небезпечною.
Але оскільки Кан О пішов на цей ризик і знищив ядро, він зміг з легкістю здолати надзвичайно міцного кам'яного голема.
Більше того, нагорода була солодкою. Він справді зірвав джекпот.
"Ось що таке високий ризик і велика нагорода!"