"Боюся, що не зможу. У мене вже є своя група, і ми маємо власні справи" - Грано відхилив прохання Модуне.
"Які саме справи?" - запитав Модуне.
"Особисті" - відповів Грано.
"Це стосується прихованого оазису?"
Грано зиркнув на Кан О і побачив, як той ледь помітно похитав головою. Він хотів, щоб Грано відповів "ні".
"Ні" - сказав Грано.
"Тоді як щодо цього?"
"Чого саме?"
"У моєму підпорядкуванні є кілька людей, тож я можу допомогти вам із вашими справами, а натомість ви допоможете мені знайти прихований оазис."
Модуне вперто намагався залучити Грано.
"Дякую, я впораюся зі своїми супутниками."
Грано планував відмовитися, незалежно від пропозиції Модуне.
"Пане Грано, будь ласка, не будьте таким. Працюйте з нами; якщо погодитеся, ми віддамо вам половину скарбів."
Грано насупив брови. І слова, і дії Модуне були грубими.
"Я ж сказав вам, у мене є власні супутники." - спокійно промовив Грано.
Модуне повернув голову, розглядаючи Кан О та Едера.
"Тоді вони теж можуть піти з нами. Хіба ви не хочете знайти скарби прихованого оазису?"
Коли Модуне подивився в його бік, Кан О насупився.
"Не дуже."
Кан О знизав плечима.
"Хааа."
Замість відповіді Едер позіхнув.
"Хм."
Вираз обличчя Модуне застиг. Це були не ті відповіді, на які він очікував.
"Знайдіть мене, якщо зміните думку. Я зупинився в готелі Гароко."
Модуне підвівся.
Грано злегка схилив голову.
"Але, будь ласка, не зволікайте. Якщо я сам знайду прихований оазис, ви не отримаєте жодної монети зі скарбів, пане Грано."
Модуне, сказавши все, що хотів, подивився на Кан О та Едера і додав: "Ви теж!"
Після цього він покинув юрту.
***
Щойно він вийшов з юрти, до нього підійшов один із його людей, що чекав неподалік. Це був чоловік із густою бородою, права рука Модуне.
"Все пройшло добре?"
"Ні."
Голос Модуне був роздратованим, що явно свідчило про те, що все пішло не так, як він бажав.
"Ми використали всі доступні методи, щоб прочесати пустелю, але... ми тут уже більше місяця, проте не знайшли навіть найменшої зачіпки" - сказав його помічник.
"Тц" - цокнув язиком Модуне.
Він наказав своїм людям обшукувати пустелю протягом місяця, але вони не знайшли жодної інформації чи зачіпок щодо прихованого оазису.
Тому їм потрібен був чіткий слід або провідник.
"Король наказав нам повертатися, якщо ми не зможемо його знайти" - тихо промовив помічник, зиркнувши на нього.
"Попроси у короля ще трохи часу. Я, Маг Комах Модуне, не здамся так просто" - заявив Модуне.
"Я зрозумів. Що ви плануєте робити далі?" - запитав помічник.
"Якби все йшло за планом, ми б знайшли прихований оазис за допомогою провідного експерта з пустелі Баритон, Грано. Але Грано вже шукає його з іншими."
Модуне згадав свою розмову з Грано.
Грано стверджував, що не шукає прихований оазис.
Проте він помітив, як той зиркнув на Кан О перед відповіддю.
Іншими словами, Грано не сказав йому правди.
Тому він спробував спокусити його пропозицією скарбів.
Але Грано, здавалося, не дуже цікавився скарбами. Його товариші відреагували так само.
Вони теж шукали прихований оазис. Ось чому їх не зацікавила пропозиція Модуне розділити здобич.
Він відмовився від початкового плану (переманити Грано на свій бік) і сформулював новий.
"Але... що б сталося, якби з'явився такий конкурент, як я, який також шукає прихований оазис?" - запитав Модуне.
"Хіба вони не побігли б шукати його якомога швидше, щоб ви не знайшли його першим?" - відповів помічник.
Модуне вишкірився.
"Я закинув наживку, тож тепер нам залишається лише розставити тенета й чекати."
Його очі, майже приховані за пухким обличчям, якимсь чином спромоглися випромінити гострий блиск.
***
Коли Модуне покинув юрту, Кан О, Едер і Грано зібралися навколо жаровні.
"Схоже, ми не єдині, хто шукає прихований оазис" - сказав Едер.
"Прихований оазис — це найвідоміша легенда пустелі Баритон. Цілком природно, що його шукають багато людей. Просто всі вони врешті-решт зазнають невдачі" - пояснив Грано.
Прихований оазис розташовувався десь у пустелі Баритон і, за легендою, містив величезну кількість скарбів.
Тож, почувши такі чутки, такі люди, як Кан О та Модуне, приходили сюди в пошуках здобичі.
"Пане Кан О, хіба ми не повинні знайти прихований оазис раніше за Модуне?" - запитав Едер.
"..."
Кан О не відповів; здавалося, він був глибоко занурений у роздуми.
Він думав про Модуне.
Щойно він побачив обличчя Модуне, він відчув гнів і огиду. І справа була не в зовнішності чоловіка.
- Я раптом відчув бажання врізати по цій пиці... А це означає...
Це було те саме відчуття, яке він мав, коли Едер планував ударити йому в спину.
- Це Гіперінтуїція; вона підказує мені, що він збирається напасти на мене!
Іншими словами, Модуне спробує зрадити його в майбутньому.
Як саме він це зробить?
- Він пропонує половину скарбів, але не віддасть їх, коли прийде час?
Модуне заявив, що віддасть їм половину скарбів, якщо вони знайдуть оазис разом.
Але що, якщо він взагалі не збирався нічим ділитися?
- Ні... справа не в цьому.
Кан О похитав головою.
Якби це було так, Модуне намагався б ще сильніше переманити Грано. Пропозиція половини скарбів не спрацювала, тож він би запропонував ще більшу винагороду.
Він не збирався нічого віддавати, тож міг би пообіцяти будь-яку суму, аби Грано приєднався до них.
Кан О був заглиблений у думки, але Едер не витримав і покликав його.
"Пане Кан О!"
"Що?" - несвідомо відгукнувся Кан О.
"Хіба ми не повинні теж піти на пошуки прихованого оазису?"
"Чому?" - знову несвідомо запитав Кан О.
"Якщо Модуне знайде його першим, то все було марно."
"А!"
Кан О зрозумів, у чому полягав план Модуне.
Чому саме Едер хотів, щоб вони знайшли оазис якомога швидше?
Тому що Модуне змусив його так думати!
"Ось воно. Ось що він робить!"
Кан О плеснув у долоні.
"Що? Що він робить?"
"Модуне, цей покидьок. Він намагається використати нас як мисливських псів. Коли ми знайдемо прихований оазис, він з'явиться і вб'є нас!"
Кан О зціпив зуби.
"Ні."
Грано також раптом щось згадав.
"Ха-а, то вони ледь не піймали мене, чи не так?"
Едер також зрозумів ситуацію. Він діяв саме так, як хотів Модуне.
У кімнаті на мить запала тиша.
Коли здалося, що вони закінчили впорядковувати думки, Кан О заговорив.
"Спочатку ми повинні зібрати інформацію про Модуне. Звідки він, що він за людина, скільки в нього людей і таке інше. Чим більше інформації, тим краще."
"Я піду розпитаю у магічній вежі" - сказав Грано.
Вежа Магів була організацією з величезною владою, і її розвідувальна мережа вражала.
"Будь ласка."
"Гаразд."
"Тоді що нам робити далі?" - запитав Едер.
"Будемо діяти за планом. Спочатку зачистимо всі приховані підземелля, а потім не поспішаючи підемо шукати прихований оазис" - сказав Кан О.
Він не мав наміру підігрувати планам Модуне.
Зрештою вони підуть шукати оазис, але це станеться лише після того, як вони завершать усі інші справи в пустелі Баритон.
"Але що, якщо Модуне знайде прихований оазис, поки ми будемо це робити?"
Едер мав такий вираз обличчя, ніби він 'навіть думати про це не хоче'.
"Цього не станеться. Якби він мав таку можливість, він би не прийшов шукати пана Грано. І вони б не намагалися так підло нас підставити."
Якби Модуне мав здатність знайти оазис сам, він би не витрачав зусилля на пошуки Грано і не ускладнював би собі життя.
Він би просто повів своїх людей до оазису і забрав би там усе.
Але той факт, що він йде на такі хитрощі, означав, що Модуне не може знайти оазис самотужки.
"Ви праві." - погодився Грано.
"Я розумію." - прийняв це Едер.
"Ми будемо готуватися спокійно і впевнено. А коли Модуне прийде по нас, на нього чекатиме сюрприз; ми розчавимо їх!"
Кан О наголосив на слові 'розчавимо'.
Едер і Грано рішуче подивилися на нього, підтримуючи цю ідею.
- Як вони сміють?
Очі Кан О заблищали.
Їм не обов'язково було битися з Модуне.
Він міг би зачистити прихований оазис, а потім відступити за допомогою сувою повернення. Модуне залишився б ні з чим.
Проте такий метод був не в стилі Кан О.
Коли хтось йому не подобався, він використовував силу, щоб придушити його і відплатити вдесятеро; лише тоді він почувався задоволеним. І в процесі він би ще й заробив трохи грошей.
Мало того!
- Добре, що ти прийшов, Модуне!
Кан О був розлючений тим, що гробниця Бескамена I обвалилася, але дуже вчасно він знайшов спосіб випустити пару.
Тому...
Кан О зціпив зуби.
"Я розжую тебе і виплюну."
***
Група Кан О покинула оазис Хапдала, верхи на своїх верблюдах.
Едер озирався навсібіч. Здавалося, він шукав когось, хто міг би за ними спостерігати.
"Ти хочеш сказати їм, що ми вже знаємо про їхній план?" - насварив його Кан О.
"Мені просто було цікаво, як вони за нами стежать."
Едер почухав потилицю.
"Навіть якщо побачиш когось, хто стежить, удавай, що нікого не помітив."
Не було причин змушувати людей Модуне нервувати.
"Я зрозумів."
Едер тримав погляд спрямованим вперед.
"Тоді, пане Грано. Будь ласка, ведіть нас далі."
"Гаразд."
Грано кивнув.
На ньому був тюрбан, який залишився після Аміла.
"Кажуть, це необхідна річ у пустелі... він зручний?" - Кан О згадав ефект тюрбана і запитав.
"Якщо ми налагодимо масове виробництво і будемо продавати їх мешканцям пустелі, то розбагатіємо."
Тюрбан захищав власника від сильної спеки палючого сонця та піску. Це була справді необхідна річ у пустелі.
Кан О був гравцем, тому не міг по-справжньому відчути спеку пустелі. Це було схоже на виснажливий літній день.
Було справді гаряче, але не так, як зазвичай має бути в пустелі; тому слова Грано не зовсім стосувалися його особисто.
Проте він завжди цікавився грошима.
"Якщо вам знадобиться партнер у майбутньому, будь ласка, скажіть мені."
Він би продав їх за дорого.
"Я зрозумів."
Грано кивнув.
"Я маю глибокі знання в медицині. Якщо знадобиться моя допомога, звертайтеся" - сказав Едер.
Він був Легендарним Цілителем; він був експертом у питаннях хвороб та ліків.
"Хух, хух. Я зрозумів."
М'яка посмішка з'явилася на обличчі красивого чоловіка середніх років.
"А, хіба ви не казали, що в пустелі є таємничі місця? Будь ласка, розкажіть мені про них." - попросив Кан О.
"У пустелі Баритон є пагорб, що співає. Він розташований у..."
Група Кан О продовжувала бесіду на своїх верблюдах, долаючи піщані дюни.
Час від часу з'являлися монстри, ніби розмови чоловіків були їм не дуже цікаві.
Групи Чорних Скорпіонів, Пустельних Змій та Монстрів-Кактусів.
А також піщані Сандуріони!
Сандуріони з'являлися постійно, наче хтось навмисне нацьковував монстрів на групу Кан О.
Гуп!
Щойно Кан О розтрощив голову Сандуріона своїм демонічним мечем, клішня монстра впала в пісок і зів'яла.
[Ви перемогли Сандуріона.]
[Ви виконали квест: Вбити Сандуріонів!]
Він завершив квест на вбивство 200 Сандуріонів!
"Добре, це 50 золотих."
Кан О згадав нагороду за квест і посміхнувся.
Тоді Грано простягнув руку.
"Ось там."
Він кудись вказував.
Кан О повернув голову в той бік.
На краю нескінченної пустелі він побачив кар'єр із скель кольору червоної глини.
"Це що?" - запитав Кан О.
"Так, це каньйон Туру. Його також називають Каньйоном Мудрості."