"Ваша мати?" - запитав Кан О.
Грано точно згадував свою матір.
"А, це не якась там дивовижна історія чи щось таке" - махнув рука Грано.
"Тоді це буде гарна історія, щоб послухати її, поки ми йдемо до острова" - посміхнувся Кан О.
Грано кивнув головою і почав: "Коли я був малим, моя мати розповідала мені цікаві історії перед тим, як я йшов спати. Найбільш пам'ятною з них була історія про те, що пустеля Баритон колись називалася Блакитною Землею".
Кан О нахилив голову.
"Вона не завжди була пустелею?"
Він чув про це вперше.
"Так. Казали, що бог дощу Далла приносив дощ у пустелю Баритон щодня, поки він був там. Тоді Баритон був родючою землею, де росла трава і текли річки".
"Далла... давньою мовою це означає хмари та вітер" - сказав Едер.
Давньою мовою "дал" означало хмару, а "ла" означало вітер.
"У пустелі хмари приносить саме вітер" - сказав Грано.
"То що ж сталося далі?" - запитав Кан О.
"Далла закохався в молоду дівчину. І дівчина покохала його у відповідь. Проте кажуть, що якщо бог кохає людину, то він втрачає свою божественність і сам стає звичайною людиною".
"Дивлячись на те, що тепер там пустеля, я бачу, який вибір він зробив" - сказав Кан О.
"Дійсно. І у них також були діти. Кров Далли і тієї дівчини передавалася з покоління в покоління, і моя мати, очевидно, була їхнім нащадком. Тому я теж нащадок Далли" - сказав Грано.
"Ви намагаєтеся викликати дощ замість бога дощу Далли?" - запитав Кан О.
"На кшталт того. Після того як я почув цю історію від своєї матері, я відчув щось на зразок заклику. Що я маю знову зробити пустелю родючою".
"Я розумію".
Кан О кивнув головою.
"Ось чому я став магом і чому шукав спосіб викликати дощ. Насправді магія для створення дощу вже існувала. Проте це була не та магія, яку я шукав".
"Чому так?" - запитав Кан О.
"Промовляння цього заклинання вимагає декількох магів або одного надзвичайного Архімага. Крім того, воно лише викликає дощ на короткий період часу над невеликою територією".
Якби він хотів знову зробити пустелю родючою, йому знадобилося б, щоб дощ йшов безперервно над широкою територією.
"Тому я вирішив створити пристрій для створення дощу і почав свої дослідження. Проте інші маги не мали особливого інтересу до цього пристрою".
На обличчі Грано з'явився дещо гіркий вираз.
"Але хіба ви не могли в будь-якому разі наказати своїм підлеглим? Я чув, ви були директором лабораторії магії води. Чому ви виконували всю роботу самі?" - запитав Кан О.
Коли хтось стає директором з досліджень у Вежі Магів, під його керівництвом має бути кілька підлеглих. Він міг би змусити їх виконувати всю чорнову роботу, тож чому йому довелося проходити через усі ці труднощі?
"Це моє особисте дослідження. Я не можу змушувати магів лабораторії магії води допомагати мені в особистій справі" - твердо сказав Грано.
Потім він додав: "Якби вони зголосилися самі, це була б зовсім інша історія..."
Голос Грано затих. Було очевидно, чому його голос став таким тихим. Жоден з його підлеглих не запропонував свої послуги.
Кан О подивився на нього і про себе цокнув язиком.
- Тц тц. Він справді платить ціну за те, що йде крізь труднощі.
Чи це те, що відчував цвіркун, коли бачив мураху?
Для Кан О, який завжди зловживав владою і перевантажував своїх підлеглих, таких як Даріон та Едер, все це здавалося безглуздим.
Звичайно, так думав лише Кан О.
"Ви справді дивовижний".
Едер стиснув руки Грано. Його очі заблищали; вони ніби казали: Якби ж то ви натомість уклали контракт зі мною!.
"Ні. Як їхньому керівнику, мені не личить змушувати їх допомагати мені в приватних справах" - сказав Грано.
Едер зиркнув на Кан О. Це було так, ніби він казав: Він дуже відрізняється від декого, кого я знаю.
Кан О витріщився на Едера і нахмурився.
Едер швидко відвернув голову і рішуче сказав: "У будь-якому разі, цього разу ви досягнете успіху. Я це знаю".
"Я сподіваюся на це".
Після цього Кан О, Едер і Грано досить довго обговорювали різні теми.
"Ми на місці".
Потім Грано вказав у бік далекого краю відкритого моря.
Кан О простежив за його пальцем.
Там був невеликий зелений острів.
***
"Дякую, пане".
Грано попрощався з Бобо.
"Мм. Побачимося пізніше".
Бобо сів на свій корабель і відплив.
Оскільки Грано прийшов із сувоєм повернення, їм не потрібен був корабель, щоб повернутися в місто.
Тому він дозволив Бобо і кораблю піти першими.
Група Кан О, зійшовши з корабля, минула невеликий піщаний пляж.
"Тут немає особливо загрозливих монстрів. Щонайбільше змія?" - сказав Грано.
"У прихованому підземеллі мають бути сильніші монстри, хіба ні?" - запитав Кан О.
"Я швидко зазирнув всередину і побачив кількох риболюдів, але крім цього я нічого не знаю, оскільки не заходив глибше" - сказав Грано.
"Я сам подивлюся".
Група пройшла крізь хащі острова і рушила вперед.
На острові було тихо, і вони не бачили жодних особливих тварин чи монстрів.
Що ще краще, ніхто не нападав першим, тож вони продовжували йти без жодного опору.
Минув час...
"Це тут".
Грано зупинився перед входом у велику печеру.
"Це приховане підземелля?" - запитав Кан О.
Все, про що він думав, це було приховане підземелля.
"Вхід до підземелля знаходиться всередині печери. Це також місце, де я встановлю пристрій, що збирає воду - поглинач".
"Заходьмо всередину".
Група увійшла в печеру.
Печера була настільки широкою, що нагадала йому оселю Барамута, проте вона була також глибшою. Набагато глибшою.
Вона також йшла вниз під кутом.
Вони спускалися деякий час, зрештою досягнувши кінця печери.
"Це..."
На подив, у кінці печери було невелике озеро.
"Будь ласка, скуштуйте воду" - сказав Грано.
Кан О зачерпнув трохи води обома руками і спробував. Вона була солоною на смак.
"Це морська вода?"
"Так. Тут має бути тунель, який з'єднує це озеро з морським дном, дозволяючи морській воді потрапляти сюди".
"Це дивовижно".
"Якщо я встановлю пристрій тут, то він зможе безпечно забезпечувати воду. Озеро з'єднане з морем, тому воно ніколи не висохне, і воно знаходиться всередині печери, тож немає й зовнішньої загрози".
Це була причина, чому Грано прийшов саме на цей острів.
"Ви справді дивовижний" - вставив Едер.
"А он те підземелля".
Грано вказав на одну сторону печери. Там була гігантська скеля, але під нею була чорна розщелина.
"Тобто ви кажете, що в тій розщелині є підземелля?" - запитав Кан О, з'ясовуючи місцезнаходження прихованого підземелля.
"Так".
Грано кивнув головою.
"Я піду негайно. Ви теж йдете, пане Грано?" - запитав Кан О.
"Я залишуся тут і встановлю поглинач. Будь ласка, повертайтеся після того, як пройдете підземелля".
"Це може зайняти деякий час".
Коли Кан О входив у підземелля, він зазвичай повністю зачищав його.
Хіба що підземелля було величезним, або монстри були могутніми, або там були встановлені небезпечні пастки.
Очевидно, він мав намір зачистити його цього разу. Тому пройде чимало часу, перш ніж він вийде.
"Хмм. Якщо це так, то, будь ласка, візьміть це з собою".
Грано витягнув щось зі свого підпростору. Це була пара золотих сережок у формі магічного кола.
Він дав Кан О одну з двох сережок.
"Що це?"
"Це магічний пристрій, який дозволяє власникам спілкуватися один з одним".
"Ого".
Кан О прийняв сережку.
"Як нею користуватися?"
"Ви одягаєте її на вухо, і, потираючи її, сигнал передається іншому".
"Давайте спробуємо, щоб побачити, чи це працює".
Грано і Кан О одягли сережки.
Кан О потер сережку пальцем. Тоді він почув звуковий сигнал.
Грано торкнувся власної сережки пальцем.
"Вам просто потрібно триматися за свою сережку ось так, щоб розмовляти".
Він чув Грано чітко, ніби слухав музику з навушників.
"А. А! Перевірка! Перевірка! Ви мене чуєте?"
"Я чую вас".
"Як далеко ми можемо бути один від одного? Ні, де мені це купити? Це справді дорого?"
Кан О сипав питаннями одне за одним.
Едер не був користувачем, тому не міг використовувати систему повідомлень.
Тому йому потрібен був пристрій, який дозволяв би йому спілкуватися з ним на великих відстанях.
"Порівняно з розміром самої сережки, її радіус дії досить великий. Я вважаю, що її максимальна дальність становить близько 5 кілометрів. І це не продається на ринку. Це нещодавній винахід Вежі Магів".
Грано відповів на кожне питання Кан О.
"Хмм. Чи є якийсь спосіб отримати цей предмет?" - запитав Кан О.
Едер міг зрозуміти, про що той думає.
Кан О хотів цей предмет, щоб мати змогу розмовляти з ним на великих відстанях.
Звичайно, це було не те, чого хотів Едер.
Якщо Кан О зможе спілкуватися з Едером на великих відстанях... тоді це було б так, ніби його викликає начальник після того, як він пішов з роботи.
- Вони будуть як кайдани!
Едер люто втупився в Грано.
- Будь ласка, скажи, що немає способу їх дістати!
Проте Грано не зрозумів, що Едер намагався йому сказати.
"Є ще деякі вдосконалення, які потрібно зробити, але магічна вежа скоро почне їх продавати. Я не впевнений, скільки вони коштуватимуть" - сказав Грано.
Кан О зняв сережку і ретельно її оглянув.
Золото, вишукана робота і невеликий розмір, що суперечив великій дальності дії. Більше того, це нова річ, тож здавалося, що вона буде дорогою.
"Якщо ви є частиною магічної вежі, чи отримуєте ви знижку?" - запитав Кан О.
Він, по суті, питав: "Чи можливо купити це за ціною виробника?".
"Коли вони з'являться у продажу, я куплю одну пару для вас" - сказав Грано.
Він був головою лабораторії магії води.
Оскільки він обіймав високу посаду у магічній вежі, він мав змогу без проблем дістати сережки для Кан О.
"Дуже дякую".
Кан О посміхнувся.
"Ц-це...!"
Тоді як обличчя Едера (яке тепер було майже нормальним) зморщилося.
"Тоді ходімо, Едере!"
Кан О потягнув Едера за собою.
"Пройде чимало часу, перш ніж цей пристрій з'явиться на ринку, правда? Правда? Будь ласка, скажіть так!" - Едер подивився на Грано і відчайдушно закричав.
"Бережіть себе. Я дам вам знати, коли закінчу встановлювати поглинач" - Грано махнув рукою і провів їх.
"Пане Гранооооо!" - заголосив Едер, поки його тягли геть.
***
Кан О проштовхнув Едера крізь розщелину і сам кинувся всередину.
Як і очікувалося, у розщелині була чорна як смола діра.
"Тут має бути бос".
Користувачі не завжди зривали джекпот лише тому, що знаходили приховане підземелля.
Лише за наявності боса, який з часом накопичував багатства, і вбивства зазначеного боса приховане підземелля обдаровувало гравця багатством.
"Якщо ні, то, можливо, скарб".
Були деякі підземелля, в яких не було боса, але натомість всередині були скарби.
Але замість боса скарб охоронявся вартовими, а також різними пастками, що заважали користувачеві отримати його.
"Я просто сподіваюся, що прийшов сюди не дарма!"
Малося на увазі приховане підземелля без боса чи будь-якого скарбу. Це було б як шматочок смаженої креветки без самої креветки всередині.
Кан О кинувся в діру.
Він був огорнутий темрявою.
[Ви відкрили Кришталевий палац Лупена.]
[Ви перший, хто його відкрив.]
[Слава зросла.]
- Як я і думав, я перший, хто прийшов сюди.
Відокремлений безлюдний острів у відкритому морі. Які були шанси, що користувач знайде це приховане підземелля?
Було очевидно, що Кан О відкриє його першим.
Але проблема була в тому...
- Хіба це не підземелля?
Підземелля було заселене монстрами. Проте системне повідомлення не сказало йому, що це підземелля.
Очевидно, секретна зона не завжди була підземеллям.
Тоді Едер висловив своє здивування.
"Ого, це місце справді таємниче".
Кришталевий палац Лупена лежав у центрі купола.
Відповідно до своєї назви, палац був побудований з кількох видів кришталя різних кольорів.
Кришталь випромінював всі можливі кольори світла, і це було так яскраво, що в нього запаморочилося в голові.
Але що було важливо для Кан О, так це те, чи було це підземелля чи ні.
"Поки що давайте підемо".
Зірвав він джекпот чи прогорів, він мав піти і з'ясувати!
Невдовзі Кан О та Едер зустріли риболюдей, про яких їх попереджав Грано.
"Хто ви такі!?"
"Це порушники!"
"Скажіть нам, хто ви такі!"
Риболюди кричали на Кан О.
Їхні обличчя нагадували черепашачі.
Хоча вони мали дві руки і ноги, як людські істоти, вони також були вкриті блакитною лускою.
Вони не носили обладунків, але тримали списи з лезами з коралів.
Загалом їх було четверо.
Вони виглядали як охоронці. Звичайно, він не був цілком впевнений.
Це був перший раз, коли Кан О бачив їх, і він не мав жодної інформації про них.
- Давайте їх уб'ємо і подивимося, що буде далі.
Кан О стиснув свій демонічний меч і кинувся до них.
"Відбити загарбника!"
"Забирайся геть!"
Двоє охоронців-риболюдів націлили на них свої коралові списи і кинулися йому назустріч.
Вони цілилися в серце Кан О!
Відчувши холод біля свого серця, Кан О змахнув демонічним мечем.
Його чорний як смола меч і їхні коралові списи зіткнулися.
Дзень!
На подив, їхні коралові списи були міцнішими, ніж він очікував, та й самі риболюди були не прості.
- Вони повинні бути між рівнем 100 і 130.
Кан О оцінив силу ворогів і швидко змахнув клинком знизу вгору.
Глухий удар!
Його демонічний меч підбив кораловий спис одного з охоронців угору. Кан О скористався цією можливостю і змахнув мечем по діагоналі вниз.
Розтин!
Осколки світла вирвалися, коли його лезо залишило розріз на грудях риболюда.
"Ах ти ж покидьку!"
Інший риболюд зробив випад зі своїм кораловим списом, щоб допомогти товаришу.
Спис риболюда був огорнутий блакитною енергією, і ця енергія почала шалено обертатися навколо списа.
Спіральний випад!
Кан О повернув тіло вбік і ухилився від списа. Потім він наблизився до пораненої людини-риби і змахнув мечем вниз.
Удар темряви!
Хвиля вирвалася з його леза у формі дикого звіра.
Бах!
Риболюд підняв спис і заблокувала лезо Кан О, але величезна руйнівна сила змусила її впасти.
"Ти падлюко!"
Інший риболюд націлилася в спину Кан О.
Кан О поставив лезо за собою і заблокував атаку риболюда. Потім він негайно розвернувся і стрімко, як вітер, полоснув риболюда.
"Ай. Він сильний".
Осколки світла посипалися з риболюдів, коли вони відступили.
"Так, цей хлопець справді сильний".
Вони знову кинулися до нього.
"Ми прикінчимо його разом".
Двоє охоронців, що були напоготові, вступили в бій.
"Я твій супротивник!"
Едер ступив вперед у своїх червоних обладунках, тримаючи щит із черепами та шиповану булаву.
Він широко роззявив рота, наче він був змією.
Злий дух, що накладав прокляття старіння, вилетів з його рота.
"Ай".
"Я стаю слабшим".
Риболюд, уражений прокляттям старіння, став помітно повільнішим.
Тоді як Едер у своєму новому тілі рухався надзвичайно швидко.
"Відчуй мою нову силу!"
Едер змахнув булавою вниз.
Його ціль: голова охоронця риболюда.
Бах!
Щойно його булава зіткнулася з головою риболюда, вирвалася червона енергія.
Потужний удар!
Це була нова навичка лицаря, яку він вивчив, отримавши тіло Арумода. До того ж це була навичка середнього рівня!
"Ну як воно!?"
Едер продирався крізь риболюдів, як розлючений бик.
У цей момент ворота Кришталевого палацу відчинилися, і звідти вийшло більше двадцяти охоронців риболюдів.
"За кого ви себе маєте!? Я, Радіум, розберуся з вами!" - закричав більший за звичайних риболюд в лускатих обладунках.
Кан О подивився на нього, і з'явилося повідомлення.
[Ви зустріли Чемпіона Лупенії, Радіума.]
[Ви перший, хто його зустрів.]