Головний будинок сім’ї Йоцуба
Вітальня
Дивлячись у вікно, Тацуя раптом обернувся до входу.
Ззовні маєток виглядав як традиційна японська будівля, але всередині він був майже безсовісним поєднанням східних і західних стилістичних рішень. Хаос між Сходом і Заходом, скоріше за все, описує це краще: деякі кімнати були повністю в японському стилі, тоді як інші були цілком західними.
Ця вітальня – «зал для аудієнцій» – була однією з таких абсолютно західних кімнат. Шпалери, стеля, підлога, освітлення та вікна – все було запозичене із західних зразків. Навіть вхід був розпашними дверима, а не традиційними японськими розсувними.
Тацуя дивився на ці двері, коли з‑за них почувся «тук-тук-тук».
— Заходьте, — сказала Міюкі, залишаючись сидіти на дивані.
Після ввічливого «перепрошую» двері відчинилися, і з'явилася покоївка. Однак вона була одягнена в японському стилі, накинувши фартух на кімоно. Скоріш за все, це була джочу, хатня робітниця, тож термін «покоївка», напевно, був некоректним. Та все ж у Тацуї не могло не скластися враження, що вона була ходячим анахронізмом у цій кімнаті.
Японська покоївка глибоко вклонилася їм, перш ніж відступити вбік. За нею стояв чоловік у костюмі – чоловік, якого Тацуя добре знав.
Міюкі прикрила рот рукою, щоб приховати своє здивування. Вона не знала його так добре, як Тацуя, але все одно впізнала його особу.
Після того, як чоловік увійшов до кімнати, покоївка ще раз вклонилася, а потім зачинила двері та пішла, нічого не пояснивши. Її єдиною роботою, мабуть, було провести чоловіка сюди.
— Давно не бачилися, Тацуя. Цілий тиждень, якщо точніше, — пожартував чоловік рівним тоном. Це був Харунобу Кадзама, лідер Окремого магічного батальйону.
— Майоре? Чому ви...? Вас викликала моя тітка?
Тацуя ледь не запитав, що той тут робить, але вчасно стримався, щоб отримати просте підтвердження. Кадзама не мав жодних причин особисто відвідувати головний будинок сім'ї Йоцуба, тож було зрозуміло, що саме Йоцуба викликали сюди лідера Окремого магічного батальйону.
— Правильно, — відповів він. — Але вона не сказала мені, що ти теж будеш тут.
Коли Кадзама увійшов до кімнати, Міюкі підвелася.
— Прошу вибачення, сер, — сказала вона.
Він говорив лише правду; він не був настільки дріб'язковим, щоб ображатися через раптових гостей. Тацуя знав це, тому лише знизав плечима, але Міюкі, схоже, не могла ігнорувати халатність з боку члена своєї сім'ї.
— Та все в порядку, не хвилюйся, — сказав Кадзама.
У них з Міюкі було небагато спільного. Якби не Тацуя, вони б взагалі ніколи не зустрілися. Тому, якби була присутня третя особа, він не говорив би з нею так відверто. Він, мабуть, думав про неї як про молодшу сестру Тацуї, хоча Тацуя був єдиним, хто був поруч.
І хоча вони не часто бачилися, вона вперше зустріла цього чоловіка тоді ж, коли і Тацуя. Вони познайомилися після того інциденту, що стався три роки тому.
Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі. Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!
Також заходь у мій телеграм, там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub