Нога Асафа загоювалась недовго, набагато швидше, ніж це зазвичай буває у левів. Через травми йому потрібно було на кілька днів більше часу, щоб повернутися додому, але до того моменту, як він повернувся, нога майже повністю зажила.
Сімба, Імані, Тімон і Пумба трохи занепокоїлися, коли він прийшов пізніше звичайного, але побачивши його з полегшенням.
- Тільки подумати, що ти знову підеш, не попередивши свого пана! Думаю, мені слід навчити тебе хорошим манерам! - Імані люто гукала.
Але її слова все ще залишаються непоміченими, бо Асаф просто проминув їх.
- Вибачте, хлопці, мені потрібно відпочити. - Сказав Асафа, повертаючись до свого спального місця.
- А? Він здається синім? - Сказав Пумба.
– Швидше коричневим/ - Тімон поправив.
- Але ти ж сказав, що сині засоби ... - Пумба перервався.
- Пумба, Пумба, мій старий друже, в наш час не варто турбуватися про особливості! - Тімон сказав.
– О... - Пумба зрозумів.
Сімба пройшов повз них і пішов за Асафом.
Імані збиралася слідувати за ним, але Тімон став у неї на шляху.
- Напевно, варто дати братам час поговорити.
- Добре, але тоді я його поб'ю.
Сімба прийшов до брата з закритими очима, але він знав, що Асаф не мав часу спати.
- Асафа...
Мовчання у відповідь.
- Ти йдеш, нічого нам не сказавши, добре, ми розуміємо... Але потім ти повернешся з травмами, і ти думаєш, ми будемо просто мовчати? - сказав Симба.
Якщо його брат через щось проходить, він хоче бути поруч з ним.
- Ей, тобі дійсно потрібно підводити стіни перед нами? Зі мною? - Симба продовжував.
Асаф почув біль у голосі Симби, коли він це сказав, і відкрив очі, щоб подивитися на нього.
- Симба... Справа не в тому, що я підводжу стіни, а в тім ... Неважливо, ти не зрозумієш. - Асафа встав і спробував піти.
Зрештою, як він міг пояснити, що повернувся в прайд і полював на армію гієн їхнього злого дядька.
Як він міг пояснити, що його спонукало до цього почуття вини. Як йому пояснити, що Сімба насправді не винен, це була змова їхнього дядька. Але зрештою Асаф мав можливість змінити хід подій, але він цього не зробив і тому винен у цьому.
Крім того, Асаф і сам має суперечливі почуття, які він не зміг розв’язати.
Що йому робити, коли Сімба неминуче повернеться в прайд і займе його місце короля? Чи зможе він коли-небудь здатися там?
Що б сказав його батько, коли дізнався про все те, що бачив Асаф... Чи він зневажатиме його?
- Чого я не зрозумію? - Сімба дратується. Брат каже йому, що він не ставить стіни, хоча це очевидно.
Тоді він іде і каже, що не зрозуміє.
- Сімба, у тебе є своє місце в цьому місці, але я... - Асафа обернувся до брата і заговорив, але не зміг закінчити.
- Ти думаєш, у мене є своє місце в цьому світі? Ми однакові! Ми обидва... - Симба намагався його напоумити.
- СИМБА... - Асаф проричав, щоб відтягнути його.
Асафа розвернувся і сердито пішов.
Сімба теж розвернувся і пішов в інший бік, очевидно незадоволений своїм братом.
Адже вони разом, який сенс зберігати між ними секрети? Сімба був злий і засмучений, бо його брат - єдиний рідний лев, який у нього залишився.
Після цього вона побачила, що Сімба повернувся з похмурим обличчям.
- Бачу, все пройшло не так, як планувалося, що сталося? - Тімон безсердечно запитав, але всередині він дуже хвилювався.
- Не зараз, мені потрібно подумати. - сказав Сімба, перш ніж піти.
- Боже, як ніби він з'їв жука або щось в цьому роді! - Прокоментував Пумба.
- Отже, це і є бунтівна фаза підлітка? - сказала Імані.
- О, тепер я зрозумів! - Сказав Тімон, ніби йому прийшла в голову блискуча ідея.
- Що? - Пумба та Імані повернулися до нього.
- Хіба ви не бачите? Подивіться на їхню гриву, вона швидко росте, вони в підлітковому віці, це пояснює їхнє ставлення! - Тімон сказав.
- Я щойно це сказав! - Безстрашно сказала Імані.
Ця бійка між братами стала першою суперечністю між ними після того, як вони покинули землі прайд 3 роки тому.
І більше ніхто з них не говорив про цю суперечку, вони глибоко зарили свої розмови і вдавали, що не сварилися.
Лише через рік, коли Асаф відновив полювання на гієну, він знайшов Сімбу в прайд.
- Так ти дійсно збирався повернутися в прайд! - Сімба сказав, і його підозри підтвердилися.
У обох левів достатньо відросток грив, щоб їх можна було вважати справжніми левами-самцями. Асаф був більшим і мав пухку гриву, але навіть Симба був великим для свого розміру.
Король-лева часто вибирали за його фізичну силу і мудрість, а в королівському прайд завжди народжувалися найбільші та сильні леви, тому Сімба був більшим від більшості левів свого віку. Але навіть тоді він ще не встиг повністю подорослішати.
- Звідки ти знаєш? — Асафа просто запитав, не намагаючись заперечити, бо це було безглуздо.
- З тих пір як... ми посварилися минулого року, я турбувався про тебе, тому, коли ти відновив свою місячну подорож, Я спробував простежити за тобою ... Це зайняло у мене трохи часу, але я зрозумів, що до чого.
- Вибач, що приховував це від тебе. - Казав Асафа.
- Я просто не розумію, чому? – запитав Симба, намагаючись зрозуміти.
- Це складно. - Асаф не хотів розповідати братові, що землі прайди впали; їхній дядько Шрам знищив їх разом з гієнами.
- Знову ці розмови? Добре, я більше не буду втручатися. Але знай, Асафу, я не думаю, що тобі варто туди повертатися... Після всього... - Симба не продовжував. Його очі всі сказали: « Ми були злочинцями, ми більше не належимо цьому місцю ». Ось що там було написано.
- Я не збираюся повертатися, мені там більше немає місця. Але є ще дещо, особисте ... - Асфа пояснила.
Сімба кивнув і повернувся.
Асада продовжував полювати на гієн, але після минулого інциденту він став набагато обережнішим.