- Чи повинен я напасти... Чи варто мені нападати? - Він думав, але його тіло було в ідеальній позиції для нападу, хоча він і міркував у розумі, здавалося, що вже несвідомо прийняв рішення.
Якраз під деревом вони прогулювалися, Асаф поквапився.
З допомогою ніг він підтягнувся до найбільшої гієни, і перш ніж вони встиг зреагувати, лев приземлився на їх ватажка.
Асафа прокусив гієну і вбив її, а перед тим як вони зреагували, він засліплював свої гострі кігтики до найближчої Гієнни.
Тільки тоді вони зреагували, але Асаф був швидший і осліпив ще одного.
Тепер він зменшив їхню бойову силу до 7 гієн.
Вони оточили Асафа і, використовуючи свою звичайну тактику, напали на нього ззаду, поки декілька з них відтягували його спереду.
У гієн є жорстокий метод кусати і розривати яйця левів ззаду.
Це робиться для того, щоб послабити лева і завдати йому шкоди.
Асаф знав про їх тактику і використав дерево, щоб прикритися. І саме в той момент, коли одна з гієн перед ним збиралася прикидатися спереду, він атакував його зненацька. Асаф прокузив йому шию, а потім зарубав ще одну гієну.
Він знову намагався відступити до дерева, але на нього накинулася інша гієна і прокусила йому плече.
Чоловіка все одно, він накинувся на гієну, яку щойно зарізав, і вбив її.
Бій продовжувався, гієни гинули одна за одною. І коли їх залишилось лише три, вони намагалися втекти.
Але чи Асаф дозволить їм? Він догнав їй ще одну і прокусив її хребет, паралізувавши гієну.
Коли він збирався переслідувати інших, вдалечині почулося ричання трьох левів, які прийшли на допомогу. Асафа розвернувся і зібрався бігти.
Ґієна, яку паралізувало від хребта, зрозуміла, що́ відбувається і вкусила його за ногу.
Асаф відчував біль від укусу гієни і намагався звільнити ногу ударом, але він не відпустив його.
Тоді Асаф розвернувся і вкусив гієну за шию, вбивши її.
Коли він уже збирався втекти, жахлива біль проколола ногу, яку прокусила гієна.
Гієна має одну з найсильніших у світі силу вкусу, і гієна зламала кістку в його ногах.
Коли Асаф зрозумів, що йому не вдасться втекти, то поспішив до великого дерева, на якому він ховався раніше.
Хоча леви зазвичай вміють лазити по маленьких і легкодоступних деревах, вони не можуть залізти на таке високе й важкозрозуміле дерево, це під силу лише мавпам.
Він мовчав, вилізши на найвищу гілку і заспокоїв подих.
Незабаром три леви прибули до місця події, і дві гієни - втікачі приєдналися.
- Він був тут! Цей виродок напав на всіх нас і застав зненацька! - Заричала гієна.
Леви нічого не відповіли і просто почали обнюхувати мертві тіла.
Асаф уважно спостерігав за ними, і на своє здивування дві левиці виявилися йому знайомими.
– Аяна, Нала... Подумати тільки, ви так виросли. - подумав Асафа, мовчки спостерігаючи за ними.
Усі леви прайди зневажали Шрама та його правління, але нічого не могли вдіяти. Не було жодного дорослого самця королівського роду, який міг би перевершити Шрама.
Нала і Аяна були двома левицями, які насолоджувалися тим, що невідомий лев прийшов на їхню територію, щоб атакувати гієн.
Хоча їх це дратувало, адже захищати свою територію - їхній інстинкт, а те, що на їхню ділянку прийшов чужак, щоб вбивати... Але задоволення від знищення гієн виявилося сильніше, ніж бажання захистити землі, якими вони колись дорожили.
Шрам все зіпсував.
Їжу стало важче дістати, правила несправедливі, гієни вийшли з-під контролю. Усе це навіть призвело до зменшення кількості опадів на землі, а отже й зросту... Це найгірше, що може статися, бо травоїдні будуть йти. Цей факт, а також надмірне споживання гієнами їжі довели до жалюгідного стану в якому вони тепер перебувають.
Нала й Аяна дуже відрізняються від інших, хоча обидві радіють тому, що зазнали гієн. Однак Натана буде атакувати нападників з усіх сил.
Аяна ж спокійніша, вона закриє одне око, якщо їй це вигідно. Ворог ворога - союзник.
Але це не було відомо Асафу, і його серце на секунду завмерло, коли Аяна інстинктивно підняла голову й зустрілася з ним поглядом.
У цей момент спалах емоцій захопив Асафу.
Чи вона знає його?
Чи вони нападуть?
Вийде правда назовні?
Але Аяна просто відвернулася, наче нічого не бачила.
- Ходімо до Південного Сходу, здається я знайшла його слід! - Аяна гукала, і всі поспішили за нею.
Хоча Аяна вирішила простягнути руку допомоги непроханому гостю, вона не могла нахмуритися...
Їй здалося, що вона дізналася лева-самця на дереві, хоча його було важко розгледіти через листки, і хоч вона тільки секунду затримала на ньому погляд ...
Вона не могла вловити це, але щось було до стручок знайомим. Коли вони втікали, вона не втрималася і востаннє озирнулася на дерево, але через листки побачити щось було неможливо.
Нала помітила, що Аяна нахмурилась і змінила свій погляд на дерево. І вона теж озирнулася, нахмурив брови.
Потім вони продовжили свій шлях.
- Вона не впізнала? Асаф відчув полегшення, але йому було трохи сумно.
- Можливо, на якомусь рівні моє серце прагне повернутися... - подумав Асафа, дивлячись на скелю-гордість вдалеці.
Через деякий час він спустився вниз і поспішив туди, звідки прийшов, але, на жаль, його нога сильно боліла, тому він не міг бігти так швидко, як хотів.
- Цього разу він був дуже близький до мети, може мені варто трохи почекати з поверненням сюди? - З тривогою подумав Асафа.