Через кілька хвилин в обіймах батька, почулися чиїсь наближення кроки.
- Ви двоє... Що ви наробили... - Зловісний голос сказав. Перед ними з'явився їхній дядько Шрам.
- Дядько, Сімба заплакав.
Асаф усе ще перебував у замішанні і не міг розібрати слів, але здавалося, що вони говорили досить довго, перш ніж Симба підштовхнув його.
— Нам потрібно йти, — сказав він спустошено.
Першим заохоченням було повернутися в прайд, але коли Асаф побачив тінь дядька позаду, то зрозумів, що добратися їм явно не призначено.
Сімба кивнув і побіг у напрямку, протилежному їхньому нинішньому місці.
Під час бігу на Асафу знову з’явилася вина.
“ Якби я пам’ятав або принаймні не послухав його, і піднявся з самого початку... Якби я тільки слідував своєму внутрішньому м'ню... Я міг так легко запобігти цьому... >> - подумав Асаф.
Він звинувачував себе все більше, він міг врятувати батька ... Але цього не сталося...
Що стосується Симби, він теж почувався винним і вів йому почуття вини. Муфаса помер через них.
З нізвідки поблизу Шрама виникли три гієни і брати відразу ж кинулися бігти.
- Вбийте їх, — холодно наказав він.
Ґієни з радістю погналися за своєю здобиччю.
Незабаром Симба і Асаф зрозуміли, що за ними женуться.
Незабаром вони підійшли до вутесу, під яким виднілися небезпечні на вигляд гілки і кущі шипівника.
Оглянувшись назад вони зрозуміли, що інших шляхів немає, і подивилися один на одного в останній раз, стрибаючи вниз.
Геєни відразу ж з’явилися на тому самому скелі.
- І що нам робити? - Одна з гієн запитала.
- Треба закінчити роботу! – прозвучала відповідь.
— Вони зробили всю роботу за нас, — сказала третя гієна.
- Навіть якщо вони виживуть від падіння, то не зможуть.
На горизонті виднілися лише самотні піски.
- Скажімо, що вбили — гієни погодилися. Насправді їх взагалі не хвилювали діла левів, у них була угода з Шрамом тільки про взаємну вигоду.
Брати ледве пережили падіння, і навіть тоді адреналін не давав їм відпочити, вони продовжували бігти та рятувати своє життя.
Асафу було легше через міцніше та витриваліше тіло... але його розумова втома була непереборною, вони блювали по пустелі ще кілька годин і краєм очі він помітив, як Сімба впав від виснаження.
Майже відразу Асаф і сам впав.
Через деякий час його розплющила тінь дерева і поруч лежав все так само несвідомого Симба.
Асаф зрозумів, що вони стояли спиною до нього і щось шептали. Але чути їх було голосно і чітко.
- Тімон, ти впевнений? Вони можуть з'їсти нас, може ми залишимо одного, а іншого кинемо?
- Пумба, ти коли-небудь чув прислів'я “двоє краще ніж один? ”
- Що таке прислів'я?
- Це коли ти професійно щось пояснюєш.
- Тоді ти можеш сказати їм прислів'я, щоб вони нас не зжерли?
- Наскільки важко обманути лева? Просто дай їм цукерок і посади на атракціон!
- У цьому є сенс, — сказав Пумба.
- Звичайно, в цьому є сенс, врешті-решт, я — наш головний мозок.
– Э-э-е...
- Розбудимо їх і навчимо життя мирної травоїдної тварини!
Коли вони обернулися, щоб розбудити лев’ячих левів, то один вже прокинувся у крокі позаду них, прислухаючись.
- АААХХ ХХ!
- АААAaЯ, ОН ЗОБІРАЄТЬСЯ СьЄСТ НАС! СНАЧАЛА З'їжджуся ПУМБУ, ОН ТОЛСТИЙ І ГОДНИЙ!
Тімоон і Пумба обнімалися одне на одного.
– Эм... Хто ви? - запитав Асафа.
- Я за, а він дієслово! - Відказав Тімон, тремтячи, і не усвідомлюючи слів, які він виголосив.
- За і дієслово? Він сказав Асафу, що це буде смачно.
Пумба знепритомнів.
- Пумба! - Тімон з тривогою стрибнув на нього зверху.
І раптом Сімба почав прокидатися через всю цю метушню, і перше, що він побачив - свого брата, свиню та сурикату.
- Що відбувається? – запитав Симба.
Тімон подивився на Сімбу в замішанні, і лев’янка була такою пригніченою.
- Ти в порядку, малюк?
- Я думаю, да... — Симба відповів, коли вставав і проходив повз свого брата з опущеною головою.
— Він виглядає, як голубий, — сказав Тімон.
- Я б сказав, коричнево-золотистим, — Пумба прокинувся.
- Ні, ні, я маю на увазі, що в нього депресія!
– А..
- Куди ти йдеш? - водночас Тімон з Пумбою.
- Я не знаю... - Сказав Сімба, продовжуючи йти.
- А чому ви тут? - продовжував розпитувати Пумба.
– Мы... виганяй... — Казав уже Асафа й пішов слідом за своїм братом, зрештою брати повинні бути об’єднані.
- Ах! Ми теж... але що тобі заважає? - Занепокоєний запитав Пумба.
- Нічого, він на вершині харчового ланцюга! - Тімон голосно сміявся, сподіваючись розвіяти Симбу, але це не спрацювало.
« Симба, ми повинні відпочити тут перед тим як рухатися далі », — сказав Асафові брату, коли той вже попрямував до пустелі.
– О... Ладно... — Сказав Симба, повертаючись назад до тіні під деревом.
Тімон і Пумба подивилися один на одного, віддаючи перевагу лев’ю.
- Гей, дітки, ми можемо якось прикрасити ваш день? – запитав Пумба.
– Нет... Якщо ви не зможете змінити минуле, — відповів Сімба.
- Знаєш, що говорить мій друг? Потрібно залишити свій зад у минулому - сказав Пумба, намагаючись поділитися якоюсь мудрістю.
Асаф встав біля Симбою, але Тімон протиснувся між ними.
- Ні, не так. Потрібно минуле залишити ззаду. Дивись: погані речі відбуваються постійно, і тут вже нічого не зробити, правда ж?
- Верно.
*Шлепок*
- Неправда! Коли світ відвертається від тебе, ти сам повинен відвернутися від світу — з пристрастю продовжив Тімон.
Асафа приклав до голови лапу, дивуючись чому він отримав затрещинку коли невірна відповідь дала Сімба. Але перш ніж він встиг прокоментувати, Тімон міцно притиснув їх до себе обох.
- Що ти маєш на увазі? – запитав Сімба, нарешті трохи зацікавився.
- Якщо трапляється щось погане, то ще нічого не втрачено! - Сказав Тімон, очікуючи, коли вони заковтнуть наживку.
- Ну що? - На той час Пумба підійшов до них ззаду, уважно слухаючи мудрість Тімона.
- Ти вдаєш, що нічого не сталося! - З упевненістю сказав Тімон.
- Хм? - Від усіх трьох.
— Так, те, про що ти не знаєш, не може завдати тобі шкоди? Яка погана подія? Цього не сталося!
- Але це сталося... - Шімба спробував заперечити.
- Ти пам'ятаєш, як я тебе вкусив? - Запитав Тімон, перебиваючи Сімбу.
– Нет...
- ТОЧНО! Цього... не... СЛУЧУВАЛОСЬ! Не турбуйся!
- Але як? Як мені просто не турбуватися? – запитав Симба, намагаючись зрозуміти.
- Повторюй за мною: Акуна Матата!
- Що?
- Акуна пата? - Він повторив Асафа.
- Акуна Матата, це значить, не турбуйся! – уточнив Пумба.
- Яка чудова фраза, — несподівано заспівав Тімон.
Акуна Матата!
Це не скороминуще захоплення
Це означає - ніяких турбот
До кінця ваших днів
Це наша філософія відсутності проблем
Акуна Матата!
Асаф і Симба були приголомшені тим, що свиня й сурикат почали співати та заводили їх до лісу.
Але якимось чином це знизило стрес і почуття провини, які відчував Асаф. І дивлячись на свого брата, здавалося, що це спрацювало і на нього.
Раптом Тімон міцно притиснув до себе Пумбу і заспівав:
Коли він був молодим бородавочником...
Коли я був молодим бородавочником! - Пумба повторив.
Він міг би прибирати савану після кожного прийому їжі
У мене чутлива душа, хоча я і здається товстокожим
І мені було боляче, що мої друзі ніколи не стояли з підвітряного боку
Сімба, здавалося, був дуже заінтригований тим, що зробило Тімона і Пумбу вигнанцями, тому уважно слухав.
І, про яке приниження
(Йому було соромно.)
Думав змінити своє ім'я
(Що це за ім'я?)
І я впав у депресію
(Що ти відчував?)
Кожного разу, коли я...
- Пумба! Не перед дітьми!
– О... Вибачте!
Акуна Матата!
Це не скороминуще захоплення
Це означає - ніяких турбот
До кінця ваших днів
Це наша філософія відсутності проблем
Акуна Матата!
Зрештою заспівав Асафа.
— До кінця ваших днів, — продовжив Сімба, зійшовшись з духом слідом за своїм братом.
- Так, заспівай це, малюк!
- Це наша філософія відсутності проблем!
Акуна Матата!