За дверима.
У вухах пролунав клацання зачиненими дверима. Імператор Сюань, граючи з чайною чашкою в руці, ніби невпізнай кинув погляд на вже закриті двері. У його очах мілина була невиразною.
Стук-тук, тук-стук...
Імператор Сюань підійшов до стіни і ритмично постукав кілька разів, потім повернувся на попереднє місце й сів, ніби нічого не сталося.
Невдовзі зачинені двері відчинилися ззовні.
Сяо Децзи з усмішкою на обличчі сказав:
— Пане, їжа незабаром буде готова.
— Мм, — Тихо відповів імператор Сюань.
- Де принцеса Хуаян? — запитав Сяо Децзи, не побачивши Хуаян, увійшовши в кімнату.
Імператор Сюань злегка подивився на нього і сказав:
— Ушла.
Слуга хотів запитати ще щось, але коли слова зірвався з губами, то раптом зрозумів, що він лише слуга і не має права питати про плани свого пана.
Коли він подумав про це і пригадав своє запитання, то здригнувся. Невже він помітив?
Сяо Децзи украдкою озирнувся вираз обличчя імператора Суаня. Не виявивши нічого незвичайного, він полегшено зітхнув.
Тепер критичний момент, і йому потрібно бути ще обережнішим. Один хибний крок — і все втрачено.
Не пройшло і чверті години, як зовні почувся стук у двері.
- Мабуть слуга приніс їжу. Я открою, — Сказав Сяо Децзи, швидко підійшовши до дверей і відкривши її.
— Гість, я приніс їжу, — Голос з великою теплотою, але вираз обличчя промовця був суворим, а в очах плекали прагнення вбивства.
Сяо Децзи обмінявся поглядом з вождем, обійшовся, пропускаючи його до кімнати і закрив двері.
Водолазний, злегка опустивши голову і склавшись, впевнено ніс їжу до місця, де сидів імператор Сюань.
Хлоп!
Разом зі звуком падаючого підносу, який увійшов раптово вихватив через пазухи короткий клинок, що блискучий холодним блиском.
Клинок прямував прямо до імператора Сюаня. Сяо Децзи, стоячи біля дверей, зимно спостерігав за тим, що відбувалося.
- Сьогодні твоя смертна година!
Сяо Децзи дивився, як клинок наближається до імператора, і його серце переповнила сумна радість.
Однак коли клинок виявився менш ніж у півкулі від серця імператора, він був заблокований коротким кинджалом, якого імператор Сюань не знав.
- Як таке можливо!
Раптова зміна змусила Сяо Децзи викрикнути від подиву.
« Усе було розраховано, так багато часу готувалися, чому? Хіба він не володіє лише посередними навичками? Як він міг відбити раптовий атаку майстра? "
Сяо Децзи мав багато запитань, які він хотів поставити імператору Суаню, але в іншого не було терпіння відповідати йому.
Бам!
Зачинені двері відвернулися, і Сяо Децзи захитався безшумно впавши на коліна.
Він добре розумів, що якщо кинджал не досягне мети, у них більше не буде шансів.
« Але як Суань міг відбити цей удар, будучи зовсім непідготовленим? Навіть якщо він добре володіє бойовими мистецтвами, то не повинен був впоратися, вірно? Врешті-решт, люди послані паном, всі майстри...."
- Ваш слуга запізнився за допомогою, прошу вибачення, Ваша Величність!
Голова вартових наказав своїм підлеглим схопити двох вбивць імператора, тільки після цього опустився на коліна і попросив вибачення.
Імператор Сюань мірошком глянув на Суо Децзи та другої людини, яких тримали на колінах, і байдуже сказав:
— Цих двох передайте на допит молодому чиновнику Се, не піднімайтеся занадто багато шуму, я ще хочу пообідати.
— Буде виконано.
Голова сторожі, отримавши наказ, пішов геть, заткнувши роти Сяо Децзи та другу людину і покерував їх до храму Делі.
Але хоч би як тихо це відбувалося, серед білого дня група людей, які ведуть дві зв’язані та зав’язуються устами людини, завжди може викликати пересуди.
Імператор Сюань давно передбачив таку ситуацію. Його люди, впроваджені у натовп, відразу почали поширювати чутки про те, що цих двох зловили за крадіжку, і їм не пощастило викрасти в чиновника, тому їх також заарештували.
— Верно! Мене самого нещодавно пограбували!
— Молодці, не можна дозволяти їм безкарно красти!
— Ніскі гроші не падають з неба, якщо їх украдуть, люди плакатимуть від горя.
Люди шуміли, але заворушення не було. Імператор Сюань дивився з вікна і був цілком задоволений.
— Все улажено?
Коли Хуян почула шум зовні, то зрозуміла, що її брат досяг успіху.
Імператор Сюань, дивлячись на свою улюблену з дитинства сестру, трохи розслабився. Почувши її запитання, він з головою посміхнувся і сказав:
— Звичайно, якщо твій брат бере участь у цій справі, то що може залишитися невирішеним?
Хуян спокійно кивнула і сіла, елегантно поїдаючи Хого.
Через деякий час, коли вони майже доїли імператор Сюань раптом сказав:
- Тепер ніхто більше не зможе загрожувати нашому життю, сестро.
— Угу, « Хуяян підняла очі, подивилася на свого брата і з усмішкою відповіла.
Шень Чжія, слухаючи відвідувачів і розмовляючи з двома злодіями сьогодні, усвідомила, що це було успішним.
« Молодець! Але чому зловили тільки двох? Хіба того дня в її ресторані вона бачила не трьох? Невже один втік?»
Шен Чжиї подумала про це, але знову занервувала.
На щастя, її тривога тривала недовго. До неї підійшов чоловік, який назвався слугою Се Ліна і передав їй повідомлення.
— Пані Шень, не хвилюйтеся, всі люди схоплені. — Се Шан, доставаючи жетон Се Линя і шанобливо кланяючись.