Наступного ранку, ледь забажав світанок, лавка Шень Чжії тихо відчинила свої двері.
Шен Чжій майже не має грошей на купівлю приміщення та працівників. Спочатку вона не планувала готувати сніданки, але тепер була змушена це зробити.
Незалежно від того, скільки приносили сніданки, це був хоч якийсь прибуток.
Шен Чжиї вирішила зосередитися на готуванні лунбінів, що в її попередньому житті було відомо як парові шпильки та манти, а у нинішній час називались місяцями.
У той час лунбіни не мали такої різноманітності, як у пізніші часи, і основним видом випічки були прості коржі. Шен Чжиї вважала, що луни в її лавці матимуть популярність у тогочасних жителів.
Шень Чжія приготувала кілька видів начинок: м’ясо з соусом, кислу капусту та консервний складник. Розмір кожного лунбіну був немалим, приблизно з кулаком дорослої дівчини.
В минулому житті було багато способів приготування парових шпильок, і навіть одна лише техніка зачіску складки була недоступна мешканцям сучасної епохи. Шен Чжиї витратила деякий час, навчаючи Лі Цянянка робити складки. Тож не дивно, що син власника ресторану швидко навчився вирізати візерунки.
За допомогою Лі Цяня приготування луну пішло набагато швидше. Тесто вже було готове, а начинки Шень Чжія приготувала рано - вранці. На очах домочадців під пальцями двох з’являвся лунок із гарними складками.
Для того щоб розрізнити шпильки з різними начинками, Шень Чжия навчила Лі Цяни кілька способів защипування тіста. Вони готували булички ще до світанку, і тільки коли вони були майже готові та поставлені на парі, з'явилася перша смужка світла.
До бобових слід пити напій з ферментованих соєвих бобів. У сучасній династії був схожий напій, але називався зовсім інший — доучжин.
Коли ж на парі з’явилися шпильки, було більше нічого робити. Шен Чжиї дала Лі Цяню грошей і наказала піти в іншу крамницю та купити соєвий напій.
Напивши з ранку сотню шпильок, Шень Чжи відчула сильну втому у руках і вирішила більше нічого не готувати на сніданок. Коли ж з’їдають їх, вони запилюють доучжинами.
Лі Цянь швидко повернувся.
— Пані, це відро належить власнику тофушної, його треба повернути. - Сказав Лі Цянь, несучи дерев'яне відро, наповнене світло-жовтим доучжиром від якого ще йшов пар. Видно було, що напій свіжий, тільки що приготований.
Шен Чжиї забула, що в ті часи не було пластмасових відер. Наступного разу, коли вони підуть за соєвим напоєм, потрібно буде взяти своє відро, щоб не бігати туди-сюди кілька разів.
- Тоді прошу тебе ще раз піти. — Вона сказала Шен Чжія, спираючись на прилавки і спостерігаючи за тим, як Лі Цань з відром вирушає в заднє подвір’я їхніх крамниць.
Приємно мати помічника, коли сам треба говорити. Шень Чжия знову подумала, що ті срібні монети були витрачені не даремно.
Лі Сюань теж встала рано. Вона хотіла допомогти господині і братові класти на пару шпильки, але її пальці не слухались. Шан Чжиї боялася, що дівчинка розбудиться, потішила її кількома словами і відправляла дивитися за вогнем у печі.
Тепер, побачивши в кухні тільки свого брата Лі Сюань з якоюсь прикрістю запитала:
— Брате, я зовсім безболісна? Навіть така проста справа, як ліпити шпильки, не можу зробити.
Лі Цянь, виливши соєве молоко в дерев'яну бочку їх магазину, встав і подивився на Лі Сюань:
— Сестренка, господиня абсолютно права. Кожен має свої таланти. Тобі не варто надто турбуватися. Наприклад, вишивкою і шиєм, яким ти володієш, я не володію, та й господиня, мабуть, теж не вміє шити.
— Правда?
Лі Сюань все ще трохи нервувала. Господиня тримала ресторанчик, а вона сама так бездарна в кулінарії...
Звісно. Можливо, наступного разу господиня буде готувати щось інше і у тебе вийде.
Лі Цянь терпеливо заспокоював її.
Лі Сюань відчула полегшення, коли потішила свого брата:
— Угу, брате, ти йди швидше займайся справами, я в порядку.
Лі Цянь уважно оглянув сестру, побачив, що їй стало краще.
Слабке ранкове світло пробивалося крізь туман, і тиха вулиця Чжуцве поступово ожила. Лавочники відчиняли двері своїх заводів, виставляли на вулиці сніданки і аромати їжі повільно поширювалися навколо.
Шень Чжиї, подивившись на небо, прикинула, що шпильки на пару в кухні вже майже готові, і зібралася піти у задній двір, щоб перенести їх до входу в лавку.
— Сяо Шитоу, приглянь за лавкою., — сказала Шен Чжиї, дивуючись як цей хлопчик міг вставати так рано. У його віці вона сама хотіла спати по десять годин на добу.
— Не хвилюйся, сетрице. — Сяо Шитоу впевнено відповів, переходячи від столу в залі до прилавка.
« Малий, нехай удалекенький », — подумала Шен Чжії і пішла на кухню.
— Пані, — Лі Сюань поспішно привітала, побачивши Шень Чжія на кухню.
— Я погляну, як там наші лунбіни, — Шен Чжиї повністю розуміла стан Лі Сюань. У такому юному віці було цілком природно пережити такі зміни і стати такою чутливою.
Шань Чжія взяла товстий рушник, намочила його, відшила і зняла йому кришку паровики. Кришка була дуже гарячою, і якби вона взялася за неї голими руками, то правдоподібно отримала б кілька великих пухирів.
У той момент, коли кришка була знята, з пароварки вирвався пару. Навіть відійшовши назад, Шень Чжиї все одно обдуло пором обличчя, але, на щастя, вона була вже досить далеко, і пар уже не був таким гарячим.
Коли вони були готові, папірці збільшилися від розміру жіночого кулака до розмірів чоловічого, складки повністю розкрились, тісто було білим і тонким, а крізь нього смутно продивлядувала начинка. Шен Чжия, дивлячись на ці шпильки, була дуже задоволена.
Вона взяла паличками по кілька лунок кожного виду і обережно розклала їх на тарілці. Це був їх сьогоднішній сніданок.
Шан Чжия була гарним прикладом, але парова кошика була важкою і гарячою, вона не збиралася, тому вирішила почекати на повернення Лі Ціня.
Діставши з-під роздрібної дошки на кухні горщик із маринованою кислою капустою, вона дістала кілька кочанчиків, порізала їх тонкими смужками і розклала. З шпильками на пару і кислою капустою, а також з бобовим напиток, простий, але смачний сніданок був готовий.
Коли Шен Чжиї внесла шпильки на пару і кислу капелюшку до залу, вона зустріла Лі Цяня.
— Лунбіни на кухні готові, віднеси їх і розставши біля входу в лавку, — сказала Шен Чжія, вказуючи на маленьку візок, яку вона поставила біля входу.