Продавець був трохи здивований. Манера Шень Чжі не зовсім відповідала поведінці шеф-повара, тому він обережно запитав:
- Ви наймали шеф-півара? Вам подобається, як він готує?
— Шеф-повар - я, і я готую непогано, — Шен Чжия з легкою посмішкою відповіла.
Цього разу продавець був дуже шокований:
— Пані Шень — майстерний кухар? Я такий короткозорий, що навіть не помітив.
- А хіба я не схожа на шеф-повара? — запитала Шен Чжиї, трохи піднявши брову.
Продавець похитав головою і відповів:
— Ні, я ніколи в житті не бачив такого кухаря, як ви.
У Сан, слухаючи з боку, погодився.
Хто б міг подумати, що така гарна і чарівна дівчина насправді кухар? Якби вони комусь розповіли, ніхто б не повірив; деякі навіть визнали би їх божевільними.
— Ось ми і познайомилися. Після відкриття ресторанника, якщо пан буде вільний, приходьте, будь ласка, спробувати мої страви.
Шан Чжия була глибоко вдячна продавцю, який так їй допоміг з купівлею магазину.
Продавець кивнув і відповів:
— Якщо буде час, обов’язково прийду.
Вони ще трохи поговорили. Потім до магазину під’їхала карета.
— Мені пора їхати. Брат У, пані Шень, до побачення. — Сказав продавець, стискаючи руки в кулаки.
Шен Чжиї відповіла:
- До побачення, сер.
У Сан поплескав продавця по плечу і сказав:
- Брате Лі, побачимося пізніше.
Господар магазину прислав тільки ковпак і слугу. Вони занурили речі з подвір’я у візку і залишили магазин.
Стук коліс поступово затих, і воза сховалася в кінці вулиці. Шен Чжиї повернулася і повернулась в магазин.
Перед відходом вона запропонувала гроші, сказавши, що хоче купити квіти, але крамар не погодився їх прийняти, кажучи: "Сяо Шитоу" подарувавши, і як поважна людина може порушити своє слово? Шен Чжиї не змогла вмовити його, тому він не взяв грошей.
Спочатку магазин був квітковим. Коли власник вирішив продати його, квіти продавали зі скидкою і тепер їх зовсім мало. Шен Чжиї перерахувала їх, і виявилося, що їх залишилося всього пару горшок.
Перший поверх потребував ремонту. Півчатки з квітковими горшками треба було усунути, звільнивши місце для їдальнь і стільців. Їй також треба було купити миски, тарілки та палички для їжі. Шень Чжия планувала намалювати власні візерунки для посуду і замовити їх у приватній печі, щоб випалювати.
На вулиці Чжуцюе було багато магазинів, у тому числі продуктів. Навіть найвідоміший ресторан міста Б’яньцзин Чженсю Лу містився саме там. Оскільки це буде тільки що відкрите маленький ресторан, йому знадобиться унікальний стиль, щоб привабити клієнтів.
Тепер, коли Шень Чжиї готова відкрити свій магазин закусок, не можна відкладати набір персоналу. Вона ж не може тримати Сяо Шитоу в рабстві, чи не так?
На жаль, ще багато чого має зробити. Купування — це лише перший крок.
- Дядько У, де можна купити нові замки?
Шен Чжия планувала купити нові замки замість старих.
У Сан:
— Прямо тут, на вулиці, є магазин замків.
— Сестра, я знаю де він. Я куплю їх, — З ентузіазмом відповів Сяо Шитоу.
Це просто купівля замку, так що неважливо, хто піде. Шен Чжиї дала хлопчику мідні монети і нагадала:
— Будь осторожен. Повертайся, коли купиш, добре?
— Знаю, сестро. Не хвилюйся. Я часто тут заходив, — З упевненістю відповів Сяо Шитоу.
— Чжи, я піду с ним. Нам ще потрібно вибрати, які саме замки купувати, — У Сан.
Шан Чжиї не знала, що замки треба вибирати; вона не дуже добре розбиралася в замку цієї династії.
- Добре, тоді ви підете разом.
За допомогою Сіо Шітоу вони швидко купили замки. Шен Чжия замінила їх, замкнула двері магазину і приготувалася повернутися на вулицю Гуйхуа, щоб купити їжі та встановити свою намет.
Після ремонту її магазин закусок вона більше не буде стояти біля річки Ціньхуай. Їй потрібно буде використовувати цей час, щоб повідомити регулярним клієнтам про плани відкрити ресторан на вулиці Чжуцюе. За довгі роки роботи у неї накопичилося багато поклонників, тому я впевнена, що хтось із них зайде туди поїсти.
Якщо є клієнти, то звичайно вони приваблюють інших. У неї непоганий куліновий талант, так що справи поступово підуть у гору.
Річка Ціньхуай.
— У найближчі кілька днів я не буду встановлювати свою палату. Я купила маленький магазин на перехресті з вулиці Чжуцюе і планую відкрити невеликий ресторан. Сподіваюся, ви відвідайте мій заклад після його відкриття, - сказала Шен Чжиї покупцям, які приходили за їжею з її наметів.
— Господиня Шен відкрила магазин? Здорово! Мені не доведеться чекати до вечора, щоб купити смачної їжі.
— Господиня Шен відкрила магазин, і вона попіклується про клієнтів.
— Не хвилюйтеся, господиня Шень. У вас така смачна їжа, навіщо турбуватися про втрату клієнтів?
Постійні клієнти багато базікали, всі обіцяли зайти. Незалежно від того, чи прийдуть вони після відкриття магазину, Шен Чжі була рада почути про це і з усмішкою спілкувалася із покупцями.
Наступного дня Шен Чжиї найняла тесля, якого порекомендував пан У для ремонту магазину. Шень Чжиї пояснила йому свої вимоги та ідеї, і тесля сказав, що все буде зроблено без проблем за три-п'ять днів.
Після ремонту в лавці Шен Чжиї намалювала картину з рибами, що гралися з квітами лотоса, і замовила партію мисок, тарілок, паличок для їжі та інших виробів із приватної печі для випалювання.
У ті дні вона була зайнята в лавці і не мала часу на приготування свого прилавку, тому попросила пані Сюнь поки не присилати овочі. Вона почекає, щоб відкрити магазин через кілька днів і купити все необхідне.
Після обіду Шен Чжий і старий У після сніданку пішли на ринок рабів, бажаючи купити когось для допомоги.
Згідно з законами цієї династії, раби були приватними власністю своїх господарів і могли продати їх за бажанням. Іншими словами, якщо пан купував раба і навіть убив його, то влада не втручалася.
Шен Чжі, молода дівчина з дитиною, не могла себе захистити. Спочатку вона думала найняти когось, але дуже турбувалася про безпеку і боялася будь-яких неприємностей. Після довгих роздумів вона вирішила витратити трохи більше грошей на купівлю раба.
Хоча це коштувало дорожче, так було безпечніше. Якщо раб завдавав шкоди своєму господареві, його засуджували до смертної кари.