Тільки обернувшись і побачивши знайому фігуру біля воріт, вона зрозуміла, що це не галюцинація; це дійсно повернулася Чжиї ер.
— Чжиї ер, чому ти повернулася в таку годину? — запитала Ян Гуйчжі, підходячи до воріт і відкриваючи їх.
- Я повернулася, щоб провести свято драконячих човнів з дядьком і тіткою. Вчора я була дуже зайнята, тому сьогодні нагорну упущену... Шен Чжиї відповіла, вштовхуючи Сяо Шитоу у двір.
Тільки тоді Ян Гуйчжі помітила, що Шень Чжия прийшла з дитиною років семи-всьомі, досить чарівною. У цьому віці він зовсім не був схожий на дитину Чжиї. Хто ж це дитина? Вона була в замішанні, і на її обличчі промайнуло щось невизначене, коли вона озиралася дитини з ніг до голови.
Сяо Шитоу, помітивши пристойний погляд Ян Гуічжі, відчув себе ніяково і сховався за Шен Чжиї. Шен Чжиї помітила, як тітка пильно дивиться на Сяо Шитоу і зрозуміла, про що вона думає. Але вона не могла пояснити це при Сяо Шітоу, тому вирішила пізніше розповісти про ситуацію тітку наодинці.
— Тітка, я принесла рисові цзунці, які сама приготувала. Як щодо того, щоб пізніше оцінити мої кулінові навички? — Шень Чжиї підійшла, взяла Ян Гуйчжі за руку і повела її в будинок.
Ян Гуйчджі була рада почути, що Шень Чжія сама приготувала цзунцзи і принесла їм.
- Тітоя обов'язково спробує, як готує Чжиї ер. Твій дядько працює в полі і повернеться тільки до обіду.
— Сьогодні готую я. Дядьку і тітка можуть почекати і подивитися, чим я буду їх угощати, — запропонувала Шен Чжиї.
— Чжии ер, ты... Впораєшся? — Ян Гуйчжи колебалась. Вона не пам’ятала, що Шен Чжиї була здібною господинею. Вона була рада доброти племінниці, але для приготування їжі потрібен ніж, і було б жахливо, якби вона випадково когось порізала.
Звичайно, Шен Чжі знала про що турбується Ян Гуйчджі, але вона не була першою господинею цього тіла, тому ситуація, про яку турбувалася Янг Ґуічжа, не повториться.
— Не хвилюйся, тітка. Тепер я заробляю на життя своїми кулінарними здібностями.
Побачивши впевненість Шен Чжі, Ян Ґуйчджі погодилась на це без ентузіазму. Але вона сказала, що розуміє, як можна уникнути нещасних випадків.
Шен Чжиї не заперечувала. Спостерігати за кухнею було б спокійніше для другої тітки, тому вона погодилася. Зрештою, їй нічого боятися.
Відпустивши Сяо Шитоу пограти одному, Шень Чжії почала готувати обід.
У цей момент до неї підійшла Ян Гуйчжі і загадково запитала:
- Чжиї ер, хто ця дитина?
- Це дитина, яку я деякий час прибила в себе, Сіо Шитоу.
Почувши відповідь Шен Чжі, Ян Гуйчджі нахмурилася, її лоб покрилася зморшками.
Незаміжня жінка, яка усиновляє дитину семи-8 років, навряд чи це було гарною ідеєю. Ян Гуйчджі була дуже незадоволена вчинком Шен Чжі та збиралась дати пораду.
Перед тим як вона встигла щось сказати, Шень Чжиї перебивала її. Хоча вона була зосереджена на порізанні овочів, здавалося, у неї на затилку є пара очей.
— Тітка, я знаю про що ти думаєш, і знаю, що ви робите це заради мого ж блага. Але він у мене вже близько місяця. Навіть до кота чи собаки можна пройнятися почуттями за цей час, не кажучи вже про живу людину.
Шен Чжій багато думала, перш ніж взяти з вулиці Сяо Шитоу. Вона також вчула побоювання Ян Гуйчжі. Якби вона жила в селі Шенцзя, то могла б не взяти хлопчика, але оскільки вже вона живе у місті Б'янзен, це не мало значення.
Вони ставились один до одного як одне одному, і звичайні люди нічого б не запідозрили. Навіть якщо хтось помітив би їхню різницю, він б не став нічого питати.
Ян Гуйчжи заніміла. Вона бачила, що Шен Чжия вже прийняла рішення і не змогла її переконати. Вона зітхнула:
— Просто знай, що це неправильно.
- Малюк Шитоу дуже слухняний. Не варто недооцінювати його маленький ріст. Він дуже допоміг мені, коли я вперше приїхала в Б’яньцзін. Тоді він був ще маленьким жебраком, який просив милостиню на вулицях. Я зжалилася над ним і взяла його до себе. Я поняття не мала, що він такий всезнайка в Бяньцзіні.
Шен Чжі не хотіла турбувати Ян Гуйчджі, тому свідомо переглянула історію маленького Шітоу. Жінки, які народжують дитину, завжди особливо люблять дітей і не зосереджуються на тому, що ще не сталося.
— Правда? Маленький Шитоу виглядає як тістечко. Він повинен бути худим до того, як зустрів тебе. У такому юному віці він, мабуть, сильно страждав.
Як і очікувалося, слова Ян Гуйчжі були повні ніжності до маленького хлопчика.
На відміну від кількох заявлених виразів обличчя Ян Гуйчжі, вираз обличчя Шен Чжиї не змінився і вона спокійно відповіла:
- Можливо так і є.
- Малюк, якщо ти усиновила дитину, тобі потрібно бути пильнішим. Я піду і подивлюся. Вчора під час вистави твій двоюрідний брат приніс мені пакет арахісових цукерок. Я віддам їх Сяо Шитоу, щоб підсолодити йому рот перед обідом, — сказала Ян Гуйчжі, виходячи.
Шен Чжі глянула на обличчя Ян Гуйчджі, яке вже прояснилося, опустила голову і усміхнулася, подумавши: « Гаразд.
Заспокоївши тітку, Шень Чжиї зосередилась на готуванні їжі. Вона навряд чи буде часто повертатися до села Шенцзя, тому, коли вже повернулася, вирішила блиснути своїми навичками.
Шень Чжиї швидко перевіряла, які продукти є вдома у другої тітки: редька, картопля, тыква і так далі. Також був шматок жирної грудинки, мабуть, куплений вранці у сільського м’ясника.
Проаналізувавши складники, Шень Чжія склала план на сьогоднішній обід: смажена редька з часником, смажні картопляні олад’ї, гарбузові ослячі та свинина грудинка — приготуймо свинину Дунпо.
Спочатку підготуймо гарбуз: очистимо, помемо і наріжемо невеличкими шматочками. Покладемо в миску і готуємо на пару близько півгодини. Поки тиква готується, підготуємо свинячу грудинку.
Помістимо свинку в каструлю і ретельно проваримо. Потім витягнемо її і бланшируємо у чистій воді, потім наріжемо на шматочки завбільшки з плитки маджонг та відложимо. Потім відваримо червоний дріжджовий рис у окропі, щоб він став м’яким. Додамо до каструлю різні приправи і воду з червоним дріжджовим рисом. Доведемо до кипіння на сильному вогні, а потім подамо обрізану свинячу грудинку. У середньому на пів години ми гасимо вогонь, а потім зменшуємо його до недостатнього, щоб соус випарувався.
Тыква готова. Дістанемо її і розмішаємо ложкою. Додаємо пшеничну і рисову муку, приготовану раніше. Добре перемішуємо, замести тісто і сформулюємо з нього маленькі шматочки однакового розміру. Розігріємо олію в каструлі. Ми сформуємо із шматочків гарбузового тіста невеликі круглі ліжечка і покладемо їх у каструлю. Смачуємо хліби на повільному вогні до золотисто-коричневого кольору з обох боків.
Після того як гарбузові олади підсмажилися, а свинина Дунпо була майже готова, Шень Чжія додала до печі, де тушилась свинін Дунсо і збільшила вогонь, щоб соус випарувався.
У цей момент Шен Чжиї почала готувати смажену рейдичку з чосночними соусами. Вимила редьку, надрізала її навпіл ножем, але не поділила. Запікала її в погаслій печі чверть години, щоб вона наполягала на залишковому теплі. Поки редіс готувався, Шень Чжия приготувала інші інгредієнти. Сяо Шитоу, яка надає особливого смаку цій страві, покликала Сайо Шіту допомогти їй заспівати редис.
- Навіщо ти просиш дитину щось робити? Дозволь мені, — Ян Гуйчжі не могла бачити, як Шень Чжиї командує дитиною, тому вирішила взяти все на себе.
Шень Чжиї поспішно сказала:
— Тітоя, сходи в поле і поклич другого дядька до вечері. Скоро все буде готово. Сяо Шитоу тут вперше і не знає, де наші поля.
- Твій другий дядько сам знайде дорогу назад, — Відказала Ян Гуйчжі.
Шен Чжиї почувалась досить безпорадною. Маленький Шітоу допомагав їй і відразу розумів її прохання. Друга тітка ніколи їй не допомагала, тому деякі речі було важко пояснити.
- Дядько, мабуть, не знає, що я сьогодні прийду додому. Ще рано для приготування їжі, і якщо він повернеться в звичайний час, їжа, ймовірно, охолоне.
Ян Гуйчджі подумала і погодилася.
— Добре, я піду. Не командуй хлопчиком, він ще маленький.
я зрозуміла. Йди.
Шен Чжиї нарешті вдалося вмовити тітку піти. Вона з полегшенням зітхнув. Коли вона тільки прийшла сьогодні вранці, тітка не схвалювала цієї прийомної дитини, але всього кілька годин потому вже була готова захищати його. Справді, жіночі серця непередбачувані.
Шен Чжиї відрізала маленький шматок м’яса і відклала його убік, готуючи м'ясо для свинини Дунпо. Нарізала його на маленькі шматочки, розм’якшила часник і подрібнювала імбір. У мисці змішала сіль, цукор, соєвий соус і трохи киплячої олії. Доповіла там подрібне м’ясо, розмелений часник та імбрене пюре, додала трохи води й добре перемішала. Поєднавши суміш свининою, ви почергово розщепли її.
Після цього свинину Дунпо можна готувати. Вона поставила сковороду на піч і смажила м'ясо в теплій печі ще чверть години. Коли свинина стала м'якою, Шень Чжиї зняла її з печі і прикрасила зеленим цибулею та легким соусом чилі.
Жирові картопляні оладки подібні до гарбузових, за винятком інгредієнтів, які використовуються для картоплі.
Після основних страв Шень Чжія приготувала тарілку овочевого супу, поставила посуд на стіл і подала піали з кукурудзяною та рисом, чекаючи повернення дядька й тітки додому.
Золоті гарбузові та картопляні олад’ї зволожували солодкий аромат смаженої їжі. Свініна Дунпо кольору агата з напівпрозорою, желеподібною коркою була м'яка і спрага, її текстура відчувалася по одному тільки погляду на неї. Дивлячись на зовнішній вигляд м’яса, можна було відчути його ніжність, насиченість, без жирності і ліпкости та не сухості. Смажений редіс, полите зверху пряним чосночним соусом, був водночас ароматним і прекрасним.
Сяо Шитоу дивився, широко розкриваючи очі. Він вперше бачив, як Шень Чжиї готує стільки страв, яких він раніше ніколи не бачив.
Так смачно пахло. Він такий голодний. Коли ж повернуться тітки та інші?
Сяо Шітоу перекладав погляд з однієї страви на іншу, а потім на калітку і з нетерпінням чекав побачити Ян Гуйчжі та дядька.
— Чжии ер!
Радісний чоловік почувся з калітки. Сяо Шитоу, який був млявим весь цей час, поки чекав, миттєво оселився.
Дядько повернувся!