***
Небо ніби вибухнуло, коли сокира бронзового велетня перший зустрів примарний коготь. Величезна кісточа рука закрила собою половину небозводу і вчепилася до сокири. Мільйони душ видали пронизливий верес — на кігті матеріалізувалися незліченними людськими головами, які стали несамовито гризти лезо сокири.
— Эта атака... — І Юнь відчув, як його власна душа ледве не вилетіла з тіла від цього зойку.
— Битва між Божественними Монархами і бронзовим гігантом надто жахлива. Ми ледве витримаємо навіть відголоски їх зіткнення... — Старуха Інь швидко проковтнула пілюль. На її обличчі проникав нездоровий рум’янець, і вона негайно зміцнила захисну бар’єру з енергії Юань.
Але навіть під захистом старовини Інь - трійці були крихітними човнами, що стояли посеред бурхливого океану.
- Ось яка сила Божествного Монарха... — Прошепотіла Цзин Юеша, спостерігаючи за тим, що відбувається. У Великому Мірі Лазурного Лісу вона майже не бачила могутніх практик, і вже тим більше таких пришлинних володарів. Раніше вона читала про силу божественних Монархів тільки у стародавніх сувоях, але тепер бачила силу, яка могла протистояти бронзовому титану.
У цей момент сокира бронзового велетня раптово спалахнула кривавим світлом. Це сяйво випромінювало нескінченну жагу до вбивства, яка могла роз'їсти саму суть буття.
— А-а-А- а!
Примарні голови, стикаючись з цим світлом, почали кричати і танути, перетворившись на криваву воду. Він схрещував цього велетня, рухаючись вперед і поступово розкривши нікого в порох.
— Рука мерця спустошена, — показалась форма Божественного Монарха Демонічного Око. За його спиною ширяв величезний кривавий череп, в очах якого повзалося полум’я — повне зловісного розуму.
Монарх Демонічний Око злегка напухнувся. Цей бронзовий гігант виявився набагато більш проблемним ворогом, ніж він думав.
Не встигли перекласти дух, як гігант зробив крок вперед, грома ланцюгами, і заніс сокиру над величезним привидом, створеним Почесними сектичних демонів Примар. Привид був коласований: з двома рогами на голові, він залишав за собою джліфмертвої енергії, від якої рослини на землі миттєво перетворилися в попіл.
Але перед сокирою бронзового велетня цей монстр виявився крихким, як скло. Лезання завалилося прямо на макушку привида, розрубуючи його надвоє!
— А-а! — Закричали Почеплені. Коли їхнє спільне творіння було знищене, кожен з них отримав важкий удар. Обличчя їх побледнели, а з ротів бризнула чорна кров. Цей удар сам гігант завдав удару їхньому джерелі.
- Безсмертна Фея Біннін! — Викрикнув Божественний Монарх Демонічний Око.
Цей легкий вітерець розсунув простір, і з пустоти плавно спустилася витончена фігурка. Це була жінка в алом плаття з шкірою білою, як перший сніг. На вигляд їй не можна було дати більше шістнадцяти років.
— Вперед! — Вона вказувала тонким пальцем, і довга шовкова стрічка подібно до небесного водоспаду пішла на гігант. У мить оку вона намертво обмотала його сокиру.
Незважаючи на м’якість стрічки, вона затягувалась тужою стрічкою і викривлялася. Якби сокира була людиною, її тіло вже давно було б кривавим і прекрасним у багряному кольорі.
Скрегіт! Хруст!
Бронзовий гігант топнув обома ногами, потряс землю, видав ясний рев і з силою смикнув руками. Шовкова стрічка розлетілася на тисячі дрібних шматочків! Обривання перетворилися на міріад світлових точок і знову зібралися в руках безсмертної Феї Біннін. Її гарне обличчя віддзеркалювало холод і побоювання.
Яка неймовірна фізична сила! - Видихнула вона.
Атаки двох Божественних Монархів не завдали жодній шкоди ворогові. Бронзовий гігант збудив до небес; звук був такою силою, що міг лопнути барабанні перетинки. І Юню довелося щільно закрити вуха енергією Юань, щоб хоч якось захиститися.
Ценз Юеша похитнулась:
- Цей гігант... Він просто неособливий.
У цю мить меч, який розділяв небо і землю, зрештою обрушився на голову велетня. Світло було подібне до морочого дощу, що був примарним і туманним. Але кожна крапля цього "додя" несла смертельну загрозу.
У густо водяній пилі з'явилася силает Шия-цзюня. З довгим мечем у руці, в лазурних одежах, що розлітаються на вітер, він здавався безсмертним з неба.
- Меч Дождя.
Там, де позначали обстрілення меча, тисячі ниток дощу кинулися до бронзового велетня. Весь простір навколо Шия-цзюня перетворилася на його поле меча. Сяття було настільки гострим, що навіть через захисний бар’єр І Юнь відчував поколювання на шкірі.
"Так от меч Дощя..." - серце І Юна затремтіла від могутності цієї техніки. Ший-цзюнь, будучи Божественним Монархом, одним ударом міг стирати з обличчя землі цілі світи.
Раптом з іншого боку неба появилось ще одна фігура. Це був старий чоловік з піднесеним, майже божественним видом, в просторих білих одягах і з лазурово-синім мечем у руках.
- Меч Дождя! - Він змахнув зброєю. І це справді був меч Дощя! З неба скидалися такі ж нитки водяної сталі.
« Невже це Божественний Монарх із Секти Сіаньюй?» — здивувався Юнь. Однак не було нічого дивного в тому, що Секта Сіаньюй прислала свого Монарха дослідити Великий Світ Лазурного Лісу.
Дві технології з’єдналися, утворюючи густу завісу із смертоносного дощу. Гігант, відчувши справжню загрозу, видав низький рик і все тіло здригнувся.
Гуркот!
Здавалося, сама земля прийшла в рух слідом за його ланцюгами. Раптом з різних країв рівнини, наче потужні припливні хвилі, вирвалися десятки потоків чорної води з Річки мертвих. Подібно до величезного кита, який загладив океан, бронзовий гігант всмоктував усю воду у своє тіло!
Його зріст відразу збільшився на десятки ще й. Цепі натягнулися так сильно, що задзвеніли, а стародавні руни на них спалахнули яскравим світлом.
Бум!
Гігант змахнув сокирою, наносячи удар у напрямку неба. У мить в пустоті проникла кривава тріщина. Вздовж цієї тріщини стався колосальний вибух енергії Юань. Ніті дощу в повітрі почали падати одна за одною.
Третьом послідовних ударів гігант повністю розвіяв техніку меча. Але смертоносний сокира не зупинився — Монархів, посланих Богом з силою розколювати світ!
Простір ламався величезними пластами. Здавалося, що протистояти такій силі було неможливо. Навіть присутніх тут Монархи і Порахені змінилися в обличчя.
Дзинь!
І в цей критичний момент залізні ланцюжки навколо тіла бронзового велетня різко натягнулися! Десятки важких ланок, які мерехтіли таємничими печатками стародавніх часів, розлилися силою самого неба й землі утримуючи гіганта.
Зі всіх місць, де ланцюги впивалися у м’язи, цей гігант здригнувся від чорної демонської крові. Його рух різко обірвався, і сокира завмер у повітрі, що стримувала цю незбагненну силу.
Монархи та полічені швидко розірвали дистанцію. Очевидно, вони помітили, що гігант закутий святими ланцюгами і тому не входили у зону його гарантованої поразки.
Бронзовий гігант знову затих. Він був схожий на те, що затаювалось звіра епохи Тайгу, який просто чекає зручного моменту для останнього фатального кидка.
Шій-цзюнь завис у повітрі, опустивши меч і зі складним виразом обличчя дивлячись вниз на титана.
— Ми атакували вчотирьох і не змогли завдати йому жодної подряпини. Це стає серйозною проблемою, — подав божественний Монарх демонічного Око.
— У своєму ударі ти дещо приберіг, - холодно відповів Шій-цзюнь.
Демонічний Око замовк. Гігант був величезною загрозою, але і Шій-цзю він не довіряв, не кажучи вже про другого Монарха з Секти Сіані. Чотири божественні Монархи, перебуваючи в пастці на цій рівнині, були видимі співпраці.
Однак бронзовий гігант був занадто сильний. Навіть якщо б вони всі виступили на повну, то навряд чи могли б його вбити.
Раптом Шій-цзюнь щось відчув і подивився вниз, на землю. Серед бурхливого шторму енергії він побачив крихітний захисний бар’єр, який ледь стримується під напором стихії. А всередині бар'єри він розглянув фігуру І Юню.
— И Юнь! - Здивований, він вигукнув: "Шю-цзунь". Він не сподівався зустріти свого учня в самому серці цієї смертельної рівнини.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv